06.11.2019 року м.Дніпро Справа № 912/1952/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 (повний текст рішення складено 19.08.2019, суддя Тимошевська В.В.) у справі № 912/1952/19
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6
до відповідача: Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді, 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80-А
про стягнення 9 846,48 грн
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (переіменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно постанови КМУ від 06.03.2019 № 226) (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Комунального підприємства Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді заборгованості в сумі 9 846,48 грн, з яких: 8 235,98 грн пені та 1 610,50 грн - 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №5105/1718-БО-18 від 12.09.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 у справі № 912/1952/19 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 765,18 грн пені, 1 610,50 грн - 3% річних, а також 1 921,00 грн судового збору.
Суд врахувавши, статус відповідача, повне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором газу та незначні періоди прострочення, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив пеню на 30 %.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 у справі № 912/1952/19, до Центрального апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 у справі № 912/1952/19 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 2 470, 80 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 2 470, 80 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд дійшовши висновку, що з документів, наданих відповідачем, неможливо встановити реальний фінансовий стан підприємства, наявність/відсутність коштів та майна, на думку скаржника, неправомірно, з порушеннями імперативних вимог ст.233 ГК України, зменшив пеню.
Скаржник зазначає, що документи, додані до відзиву, складені одноособово головним бухгалтером підприємства, не підтверджені жодним належним доказом, що б підтверджував наведені цифри.
Скаржник вважає, що відповідач не навів жодних доказів проведення відповідної роботи зі своїми контрагентами (бюджетними організаціями) щодо стимулювання своєчасної оплати.
На думку скаржника, посилання як відповідача, так і суду на заборгованість інших категорій споживачів (населення) є необґрунтованим, оскільки кошти, які сплачує населення, має цільове призначення та має бути спрямоване виключно на оплату природного газу за відповідними договорами.
Скаржник просить врахувати, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 42 663 грн.
Торгова кредиторська заборгованість за 9 місяців 2018 року становила 4 636 грн. (за аналогічний період 2017 року - 8 137 грн.), відстрочені податкові зобов'язання складають 69 423 грн.
Розмір короткострокових позик складає 44 380 грн., довгострокових - 8 784 грн. (дана інформація є публічно-доступною, копія звіту наявна в матеріалах справи).
Скаржник зазначає, що наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
Скаржник вважає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Зазначає, що держава, покладаючи на AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Скаржник вважає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі, і щодо нарахування пені.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного Господарського суду від 30.09.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено та поновлено строк на подання апеляційної скарги.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 у справі №912/1952/19. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 у справі №912/1952/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
12.09.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 5105/1718-БО-18 (далі - Договір) (а.с. 12-20), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
За умовами п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ обсягом до 1041 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.
Крім того, згідно Додаткової угоди № 2 від 04.04.2018 до Договору, сторони вирішили доповнити п. 2.1 Договору постачання природного газу № 5105/1718-БО-18 від 12.09.2019 абзацом, яким визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 по 31 травня 2018 (включно) природний газ обсягом до 55 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно наведеної таблиці.
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПГС в газотранспортну систему.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493.
За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором на дату його укладання становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 9 488,64 грн.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За змістом п. 12.1., в редакції Додаткової угоди № 2 від 04.04.2018 до Договору, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 травня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір постачання природного газу № 5105/1718-БО-18 від 12.09.2019 та додаткові угоди до нього підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2017 по квітень 2018 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 184 308,24 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.10.2017 на суму 194 469,67 грн;
- від 30.11.2017 на суму 795 309,34 грн;
- від 31.12.2017 на суму 827 931,29 грн;
- від 31.01.2018 на суму 1 225 827,91 грн;
- від 28.02.2018 на суму 1 061 389,78 грн;
- від 31.03.2018 на суму 1 052 574,84 грн
- від 30.04.2018 на суму 26 805,41 грн (а.с. 27-33).
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Між тим, як повідомляв позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 8 235,98 грн та 1 610,50 грн - 3% річних, які просить стягнути згідно поданого позову.
На підтвердження скрутного фінансового становища та на несвоєчасну сплату населенням та організаціями заборгованості за спожиту енергію, а також на те, що відповідачем повністю оплачено вартість поставленого газу Комунальним підприємством "Долинське міське комунальне господарство" надано довідки №1166/01-08 від 01.08.2019 та № 1167/01-08 від 01.08.2019 про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості (а.с. 49-50)
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок 3% річних (а.с. 23-26) колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у загальному розмірі 1 610,50 грн.
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
У п. 8.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Так, колегією суддів встановлено, що за розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 28.11.2017 по 23.05.2018, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 8 235,98 грн.
Перевіркою розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору колегією суддів не встановлено. Нарахування пені проведено у відповідності до встановленого договором розміру (15,3% річних), що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Судом першої інстанції встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 ГК України).
Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши доводи сторін, узявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру пені, зокрема те, що відповідач є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг, розрахунок позивача перед АТ "НАК "Нафтогаз України" залежить не лише від відповідача, а і від виконання зобов'язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Долинська, які користуються пільгами та субсидіями (дитячі садки, школи, лікарні та інші бюджетні установи), а також, враховуючи фактичні обставини справи, а саме:
- закупівлю газу відповідачем на підставі Договору виключно для подальшої реалізації бюджетним установам/організаціям;
- повне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за Договором газу;
- незначні періоди прострочення відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30%, а саме: до 5 765,18 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Довід скаржника про те, що документи, додані до відзиву, складені одноособово головним бухгалтером підприємства, не підтверджені жодним належним доказом, що б підтверджував наведені цифри колегія суддів відхиляє з огляду на те, що суд першої інстанції зазначив, що надані документи не є документами бухгалтерського обліку і фінансової звітності та не відображають фінансовий стан підприємства, а отже не підтверджують його збитковість.
Довід скаржника про те, що посилання суду на заборгованість інших категорій споживачів (населення) є необґрунтованим, оскільки кошти, які сплачує населення, має цільове призначення та має бути спрямоване виключно на оплату природного газу за відповідними договорами колегія суддів вважає немотивованим, оскільки враховуючи специфіку роботи Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство", приходить до висновку, що воно є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг, а саме від виконання зобов'язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Долинська, які користуються пільгами та субсидіями (дитячі садки, школи, лікарні та інші бюджетні установи).
Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені необхідно дотримуватися принципу збалансованості інтересів сторін, та враховує, що відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні, сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати постачання природного газу установам бюджетної сфери та населенню міста Долинська.
Довід скаржника про те, що наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років колегія суддів відхиляє з огляду на те, що пеня є санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Також колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та за наведених вище обставин погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 30%, а саме: до 5 765,18 грн.
Колегія суддів зазначає, що в сукупності із об'єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав у суду першої інстанції для часткового задоволення клопотання про зменшення пені.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що в апеляційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, а відтак в силу ст. 276 ГПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 у справі № 912/1952/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2019 у справі № 912/1952/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді Ю.Б. Парусніков
Т.А. Верхогляд