28.10.2019 року м. Дніпро Справа № 908/2644/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Кузнецов В.О., Чус О.В.
секретар Манчік О.О.
за участю:
від позивача: Становова Ю.В., адвокат, приймала участь в судовому засіданні 17.10.2019 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
в особі Філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ
на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2019 року (повний текст складено 04.07.2019 року)
у справі № 908/2644/18 (суддя - Горохов І.С., м. Запоріжжя)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
в особі Філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна", м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Смарт Іншуранс", с. Дружня Бородянського району Київської області
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 303 825,93 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.07.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" пеню за прострочення постачання товару в розмірі 17 884,11 грн., судовий збір в розмірі 268,26 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 130 571,22 грн. та штрафу в розмірі 155 370,60 грн. відмовлено.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 285 941,82 грн., задовольнити позовні вимоги у повному обсязі в розмірі 303 825,93 грн.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на наступне.
Рішення суду першої інстанції, на думку позивача, в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ "Владар України" штрафних санкцій у розмірі 285 941,82 грн. є необґрунтованим, протиправним та таким, що винесене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Судом першої інстанції не було взято до уваги доводи позивача в частині нарахування штрафних санкцій за період з 29.01.2018 року по 29.07.2018 року. Натомість для розрахунку штрафних санкцій помилково враховано інший період нарахування з 06.04.2018 року по 19.06.2018 року.
При винесенні оскаржуваного рішення суд неповно дослідив обставини справи, що потягло неправомірне здійснення перерахунку штрафних санкцій за порушення строків поставки за продукцію, та нараховано пеню за порушення строків поставки за продукцію, відкориговану листом від 01.03.2018 року № ЦЗВ-20/1104, а саме за період з 06.04.2018 року по 19.06.2018 року.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач та третя особа наданими їм процесуальними правами не скористались та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 17.10.2019 року.
В судовому засіданні 17.10.2019 року представник позивача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
17.10.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2019 року.
28.10.2019 року на адресу апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.
Відповідач та третя особа наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання 28.10.2019 року своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
25.10.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" (постачальник) підписано договір поставки № ЦЗВ-03-09017-01 (надалі - договір).
Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (пункт 1.1. договору).
Найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів) (пункт 1.2 договору).
Розділом 5 договору сторони передбачили умови та терміни постачання продукції.
Пункт 5.1. договору - постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) - пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010).
Пункт 5.2. договору - поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.
Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направленням сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти. Після отримання рознарядки по електронній пошті постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту замовника, що підтверджує отримання рознарядки та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни.
Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.
За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов'язково повідомляється постачальнику.
Пункт 5.3. договору - датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представником вантажоодержувача, постачальника та затверджується керівництвом служби/філії залізниці вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику.
Пункт 10.1. договору - за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2. даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.
12.12.2017 року ТОВ "Владар Україна" надіслав на адресу замовника лист № 215 з повідомленням про готовність поставити продукцію згідно з переліком у листі на виконання умов договору № ЦЗВ-03-09017-01 від 25.10.2017 року.
30.12.2017 року філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" направила на адресу ТОВ "Владар Україна" рознарядку № ЦЗВ-20/6449 на відвантаження продукції на суму 1 224 132,00 грн. В рознарядці зазначено про те, що реквізити кінцевих вантажоодержувачів буде повідомлено додатково. На підтвердження надсилання рознарядки суду надано фіскальний чек від 04.01.2018 року № 8168, список згрупованих поштових відправлень УЕ по Україні, опис вкладення відправлення УЕ 0304908140469.
26.01.2018 року філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" направила на адресу ТОВ "Владар Україна" рознарядку № ЦЗВ-20/546, в якій були зазначені реквізити кінцевих вантажоодержувачів. Останнім реченням у рознарядці було зазначено, що реквізити кінцевих вантажоодержувачів буде повідомлено додатково. На підтвердження надсилання рознарядки суду надано фіскальний чек від 29.01.2018 року № 0058, список згрупованих поштових відправлень УЕ по Україні, опис вкладення відправлення УЕ 0304906533510.
01.03.2018 року філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" на адресу ТОВ "Владар Україна" направила рознарядку № ЦЗВ-20/1104, якою відкориговано рознарядку № ЦЗВ-20/546 з урахуванням реквізитів кінцевих вантажоодержувачів на загальну суму 1 035 804,00 грн. На підтвердження надсилання відкоригованої рознарядки суду надано фіскальний чек від 02.03.2018 року № 3172, список згрупованих поштових відправлень УЕ по Україні, опис вкладення відправлення УЕ 0304906533536.
08.06.2018 року на адресу відповідача надсилалась претензія з вимогою сплатити штрафні санкції за порушення строків постачання продукції. На підтвердження надсилання претензії суду надано фіскальний чек від 11.06.2018 року № 0058, список згрупованих поштових відправлень УЕ по Україні, опис вкладення відправлення УЕ 0304908137670.
На час вирішення спору в суді першої інстанції сторонами до матеріалів справи на підтвердження постачання продукції надано суду документи, а саме: акт від 02.04.2018 року № 23 на суму 131 239,20 грн. (видаткова накладна від 02.04.2018 року № 76); акт від 11.04.2018 року № 21 на суму 81 532,80 грн. (видаткова накладна від 11.04.2018 року № 81); акт від 11.04.2018 року № 34 на суму 88 327,20 грн. (видаткова накладна від 02.04.2018 року № 76); акт від 17.04.2018 року на суму 47 560,80 грн. (видаткова накладна від 17.04.2018 року № 82); акт від 20.04.2018 року № 24 на суму 11 037,60 грн. (видаткова накладна від 20.04.2018 року № 85); акт від 20.04.2018 року на суму 64 368,00 грн. (видаткова накладна від 20.04.2018 року № 84); акт від 07.05.2018 року № 05 на суму 25 404,00 грн. (видаткова накладна від 07.05.2018 року № 94); акт від 14.05.2018 року № 25 на суму 21 199,20 грн. (видаткова накладна від 14.05.18 року № 97); акт від 14.05.2018 року на суму 86 548,80 грн. (видаткова накладна від 14.05.2018 року № 99); акт від 14.05.2018 року № 23 на суму 79 891,20 грн. (видаткова накладна від 14.05.2018 року № 98); акт від 25.05.2018 року № 24 на суму 177 652,80 грн. (видаткова накладна від 25.05.2018 року № 101); акт від 04.06.2019 року на суму 82 248,00 грн. (видаткова накладна від 04.06.2018 року № 102); акт від 19.06.2018 року № 2 на суму 50 421,60 грн. (видаткова накладна від 19.06.2018 року № 109); видаткова накладна від 19.06.2018 року № 110 на суму 193 070,40 грн.
На підтвердження перебування акту від 19.06.2018 року № 110 на підписанні у позивача представником відповідача надано копію листа філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця" від 24.04.2019 року адресованого філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" про підтвердження факту та точної дати отримання продукції, зазначеної в акті приймання - передачі № 110.
Посилаючись на несвоєчасність постачання відповідачем продукції за договором поставки від 25.10.2017 року № ЦЗВ-03-09017-01 позивач просить суд стягнути суму штрафних санкцій в розмірі 303 825,93 грн., з яких: пеня у сумі 148 455,33 грн. та штраф у сумі 155 370,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.12.2018 року.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Смарт Іншуранс", розгляд підготовчого провадження відкладено на 17.01.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2019 року відкладено підготовче засідання на 06.02.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019 року.
11.02.2019 року до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про визнання недійсним пункту 10.1 договору поставки № ЦЗВ-03-09017-01 від 25.10.2017 року.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви та повернуто зустрічний позов заявнику на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 року зупинено провадження у справі до перегляду Центральним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 року.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 року залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2019 року поновлено провадження у справі з 01.07.2019 року, призначено розгляд справи по суті на 01.07.2019 року.
Розглянувши дану справу в судовому засіданні 01.07.2019 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача пені за прострочення постачання товару в розмірі 17 884,11 грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 130 571,22 грн. та штрафу в сумі 155 370,60 грн. судом відмовлено.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
3.3.1. Норми права, що підлягають застосуванню.
Господарський кодекс України:
Стаття 265 - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Частина перша статті 216 - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частина перша статті 217 - господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина перша статті 230 - штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина шоста статті 231 - штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України:
Частина перша статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статті 525, 526 - зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина перша статті 530 - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 - порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Частина перша статті 612 - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частини 1 та 2 статті 614 - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Стаття 663 - продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Господарський процесуальний кодекс України:
Стаття 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Стаття 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Стаття 78 - достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Стаття 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
3.3.2. Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором поставки № ЦЗВ-03-09017-01 від 25.10.2017 року на підставі статті 230 Господарського кодексу України за порушення строку поставки товару.
Відносини, які виникли між сторонами у даній справі на підставі договору є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно до положень статей 4, 173-175 і частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до них мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 148 455,33 грн. колегія суддів враховує наступне.
Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи, дослідивши умови договору поставки, дійшов обґрунтованого висновку про невірне визначення позивачем початку періоду прострочення, за який підлягає нарахуванню пеня.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи не зазначення у першій рознарядці від 30.12.2017 року кінцевого вантажоодержувача, зазначення у другій рознарядці від 26.01.2018 року про те, що реквізити кінцевих вантажоодержувачів буде повідомлено додатково, остаточною та такою, за якою у відповідача виник обов'язок поставити продукцію є рознарядка від 01.03.2018 року № ЦЗВ-20/1104.
Матеріали справи свідчать про те, що абзацом 2 пункту 5.2. договору сторони обумовили порядок надання позивачем відповідачу рознарядки на поставку продукції за договором, в тому числі шляхом обміну електронними повідомленнями, в той час як абзацом 3 вказаного пункту - строк поставки партії продукції згідно конкретної рознарядки.
Умовами договору не визначено, що виконання відповідачем зобов'язання, передбаченого абзацом 3 пункту 5.2. договору, поставити продукцію залежить від виконання сторонами умов абзацу 2 вказаного пункту договору в частині дотримання порядку надання замовником постачальнику рознарядки на поставку продукції за договором, в тому числі обміну електронними повідомленнями, а тому, відповідач, отримавши від позивача поштою письмові рознарядки, мав поставити узгоджену продукцію в установлені договором строки - протягом тридцяти днів з дати письмової рознарядки замовника.
Таким чином, згідно з погодженим сторонами пунктом 5.2. договору кожна партія продукції постачається протягом тридцяти календарних днів з "дати письмової рознарядки замовника" лише у разі виконання разом таких умов: надсилання постачальнику оригіналу рознарядки цінним поштовим відправленням з описом вкладення; направлення постачальнику копії рознарядки електронним листом.
Позивачем не підтверджено факт та дату отримання відповідачем рознарядки електронною поштою.
При цьому, відповідно до пункту 5.2. договору надіслання постачальником повідомлення замовнику про підтвердження отримання рознарядки та готовність її виконати у погоджені сторонами в договорі строки залежить від фактичного отримання постачальником копії рознарядки засобами електронного зв'язку.
Верховний Суд в постанові від 23.08.2019 року у справі № 904/4582/18 звернув увагу, що з огляду на загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України: справедливість, добросовісність та розумність, направлення замовником копії рознарядки засобами електронного зв'язку, отримання постачальником такої рознарядки в день її підписання та відправлення замовником дозволяє покласти на постачальника обов'язок поставки продукції протягом тридцяти календарних днів саме "з дати письмової рознарядки", в іншому разі - початок строку поставки продукції необхідно обчислювати з фактичної дати отримання постачальником рознарядки.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду у справі № 753/11000/14-ц, відповідно до якої якщо встановлені правила не дозволяють визначити зміст умови договору, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Згідно з матеріалами справи - проти АТ "Українська залізниця".
Як вбачається із матеріалів справи, рознарядка від 01.03.2018 року була надіслана на адресу відповідача 02.03.2018 року, про що свідчить фіскальний чек № 3172 та опис вкладення у відправлення УЕ № 0304906533536.
Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року (із змінами), до внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. За змістом пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. Отже, згідно з вказаними пунктами Правил опис вкладення складається в тому випадку, якщо поштове відправлення приймається до пересилання з оголошеною цінністю. При цьому, з аналізу пунктів 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" вбачається, що квитанція або касовий чек, в яких зазначено найменування оператора та обо'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, є доказами надіслання документів. У разі, якщо направлений лист не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, його слід вважати належним чином врученим адресату.
Роздруківка з сайту Укрпошта свідчить про те, що відправлення за трек номером НОМЕР_1 так і не було вручено адресату та повернуто на адресу позивача з відміткою про повернення за зворотною адресою "закінчення встановленого терміну зберігання".
Враховуючи норматив міжобласного поштового пробігу, визначений Правилами надання послуг поштового зв'язку - 5 днів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк постачання товару сплинув 05.04.2018 року.
Таким чином, початком перебігу строку для нарахування пені за прострочення поставки продукції є 06.04.2018 року, кінцевою датою для такого розрахунку - 19.06.2018 року.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем безпідставно не враховано постачання товару за актами від 14.05.2018 року на суму 86 548,80 грн. (під час нарахування пені на суму боргу в розмірі 706 699,20 грн.), актами від 04.06.2018 року на суму 82 248,00 грн. та від 19.06.2018 року на суму 193 070,40 грн. (під час нарахування пені на суму боргу в розмірі 529 046,40 грн.).
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням періоду прострочення та враховуючи видаткові накладні від 14.05.2018 року № 99, від 04.06.2018 року № 102, від 19.06.2018 року № 110, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 17 884,11 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 155 370,60 грн. штрафу колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 15 % штрафу у розмірі 155 370,60 грн. = (1 035 804,00 грн. вартість непоставленої продукції у строк понад 15 календарних днів у період з 01.03.2018 року по 01.04.2018 року х 15 %), можливість нарахування якого передбачена пунктом 10.1. договору.
Так, пунктом 10.1. договору сторони погодили, що за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції.
Місцевий господарський суд враховуючи, що обґрунтованим періодом прострочення поставки продукції є 06.04.2018 року - 19.06.2018 року дійшов висновку, що нарахування штрафу на суму 1 035 804,00 грн. є безпідставним. При цьому, суд першої інстанції вважає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку штрафу за прострочення постачання продукції з урахуванням кінцевих вантажоодержувачів та без врахування поставленого товару за видатковими накладними від 14.05.2018 року № 99, від 04.06.2018 року № 102, від 19.06.2018 року № 110 в межах загальної суми продукції. В зв'язку з чим, господарський суд відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів з таким висновком не погоджується.
Матеріали справи свідчить, що продукція на суму 611 738,40 грн. була поставлена відповідачем після 21.04.2018 року, тобто в період, який перевищував 15 днів після погодженої сторонами дати поставки.
Здійснивши власний розрахунок суми штрафу, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 91 760,76 грн. = (611 738,40 грн. вартість непоставленої продукції у строк понад 15 календарних днів х 15 %).
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягають стягненню пеня в розмірі 17 884,11 грн. та штраф в розмірі 91 760,76 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. В зв'язку з чим необхідно змінити рішення місцевого господарського суду шляхом викладення абзаців 2 та 3 в новій редакції.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 витрати по сплаті судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2019 року у справі № 908/2644/18 змінити.
Викласти абзаци 2, 3 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2019 року у справі № 908/2644/18 в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" (вул. Рекордна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код юридичної особи 39290839) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" (пр. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код ВСП 40081347) пеню за прострочення постачання товару в розмірі 17 884,11 грн., штраф в розмірі 91 760,76 грн., судовий збір в розмірі 1 644,67 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" (вул. Рекордна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код юридичної особи 39290839) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" (пр. Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код ВСП 40081347) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 064,57 грн.
Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.11.2019 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ В.О. Кузнецов
Суддя _________________ О.В. Чус