проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" листопада 2019 р. Справа № 917/536/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
від позивача - Андрійко Є.Л. - на підставі довіреності від 13.05.2019р. №14-182;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, (вх.№2917П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19 (суддя Киричук О.А., ухвалене в м.Полтава о 12:52год., дата складення повного тексту - 23.08.2019р.)
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до відповідача: Комунального підприємства теплового господарства “Гадячтеплоенерго”, Полтавська область, м. Гадяч,
про стягнення 733355,63грн.,
01.04.2019р. Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства теплового господарства “Гадячтеплоенерго” про стягнення 733355,63грн. за неналежне невиконання договірних зобов'язань за договором №3760/1617-ТЕ-24 постачання природного газу від 20.09.2016р., у тому числі: пеня у сумі 355839,26грн.; три проценти річних у сумі 98393,84грн.; інфляційні в сумі 279122,53грн.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Полтавської області 25.04.2019р. відповідач частково заперечував проти задоволення позовних вимог, з урахуванням наведених у відзиві обставин та доданого до нього контррозрахунку; крім того, відповідач до відзиву додав клопотання про зменшення розміру пені до 10% (вх. № 4374).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства теплового господарства “Гадячтеплоенерго” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пеню в сумі 37161,79грн.; три проценти річних у сумі 5876,85грн.; інфляційні в сумі 5405,76грн., 726,67грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що відповідач здійснював оплату за поставлений позивачем природний газ з порушенням строку, встановленого умовами договору постачання природного газу від 20.09.2016р. №3760/1617-ТЕ-24, що є підставою для застосування до боржника наслідків за порушення грошового зобов'язання на суму боргу, яка не була предметом регулювання спільними протокольними рішеннями, відповідно до перевіреного судом розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені місцевий господарський суд виходив з необхідність стимулювання неухильного виконання зобов'язань та з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19 в частині відмови в стягненні пені в сумі 318677,47грн., 3 % річних в сумі 92516,99грн. та інфляційних в сумі 273716,77грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 318677,47грн., 3%річних в сумі 92516,99 та інфляційні в сумі 273716,77грн. в стягненні яких було відмовлено; судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що підписання спільних протокольних рішень про організацію розрахунків за природний газ (постанова Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р.), не змінює строків та умов розрахунків за договором постачання природного газу від 20.09.2016р. №3760/1617-ТЕ-24, проте місцевим господарським судом було зроблено протилежний помилковий висновок, що призвело до часткового задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19; встановлено відповідачу у справі строк до 22.10.2019р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 04.11.2019р.
21.10.2019р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9898), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.11.2019р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19 в частині відмови в стягненні пені в сумі 318677,47грн., 3 % річних в сумі 92516,99грн. та інфляційних в сумі 273716,77грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 318677,47грн., 3% річних в сумі 92516,99 та інфляційні в сумі 273716,77грн. в стягненні яких було відмовлено
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (т.2 а.с.24), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційний скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством теплового господарства “Гадячтеплоенерго” (надалі - споживач) було укладено договір постачання природного газу №3760/1617-ТЕ-24 (надалі - договір т.1 а.с.23-31).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 2.1. вказаного договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 3840,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями наведеними у цьому пункті.
Згідно з пунктом 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі за цим договором);
- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання - передачі природного газу, зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (пункт 3.5 договору).
Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 ''Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
В пункті 6.2 договору зазначено, що сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Згідно з пунктом 6.2. договору, оплата за природний газ здійснюється наступним чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача поширюється дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього договору, - в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі, коли на споживача не поширюється дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений за минулі періоди за Договором, у порядку календарної заборгованості у споживача;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
Згідно з пунктом 8.3 договору, з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Пунктом 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;
3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Пунктом 12.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З матеріалів справи також вбачається, що до договору сторонами вносились зміни шляхом підписання додаткових угод, зокрема, додатковою угодою № 1 від 23.01.2017р., викладено підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 “Інші умови” в наступній редакції: “ 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору” (т.1 а.с.32-33).
Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017р., замінено в пункті 8.2 розділу 8 “Відповідальність сторін” договору слова “ 21% річних” на “ 16,4% річних”, а розділ 12 “Строк дії договору” викладено у наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 30 вересня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення." (т.1 а.с.34).
На виконання умов договору постачання природного газу від 20.09.2016р. №3760/1617-ТЕ-24 позивачем в період з жовтня 2016року по квітень 2017року було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 20154891,39грн., що підтверджується доданими до позовної заяви Актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016р. на суму 2010897,83грн., від 30.11.2016р. на суму 3151734,80грн., від 31.12.2016р. на суму 4018765,21грн., від 31.01.2017р. на суму 4514718,64грн., від 28.02.2017р. на суму 3596710,50грн., від 31.03.2017р. на суму 2193749,84грн., від 30.04.2017р. на суму 668314,57грн. (т.1 а.с.35-41).
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками підприємств, доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.
Також, з матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області (стороною 1), Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації (стороною 2), Фінансовими Управліннями райдержадміністрацій Донецької області або Комунальним підприємством теплового господарства “Гадячтеплоенерго” (стороною 3), та Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (стороною останньою) з метою погашення взаємної заборгованості, укладені (підписані) Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005 №20, а саме:
- №2759 від 16.11.2016р. на суму 1014427,97грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2016р.),
- №3106 від 14.12.2016р. на суму 2018382,93грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2016р.).
- №130 від 16.01.2017р. на суму 2859474,03грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2016 р.).
- №849 від 13.02.2017р. на суму 3035027,01грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2017р.).
- №1516 від 13.03.2017р. на суму 2111227,94грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2017р.).
- №2557 від 15.05.2017 р. на суму 224930,10грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2017р.).
- №3446 від 13.09.2017р. на суму 753990,47грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2017р.).
- №4181 від 11.12.2017р. на суму 1827309,93грн. (грошові кошти виділено з бюджету з призначенням платежу за природний газ 2017р.) (т.1 а.с.42-77).
За умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору постачання природного газу від 20.09.2016 року № 3760/1617-ТЕ-24.
Так, за змістом розділу 3 Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.
Згідно з пунктами 5.2 та 5.3 спільних протокольних рішень, вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними. Спільні протокольні рішення є чинними лише в разі проведення відповідного фінансування.
Факт виконання відповідачем вищезазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на загальну суму 13544770,38грн. підтверджується доданою позивачем до позовної заяви довідкою “Операції по договору 3760/1617-ТЕ-24 з 01.10.2016р. по 31.05.2018р.“ (т.1 а.с.79-80) та не заперечується відповідачем.
Враховуючи те, що з 01.01.2018р. втратив чинність Порядок №20, який встановлював механізм перерахування субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій, компенсацій, в тому числі щодо послуг з постачання природного газу, на підставі якого учасниками розрахунків складатись акти звіряння по обсягу наданих послуг та спільні протокольні рішення щодо порядку їх оплати, - був введений новий механізм проведення відповідних розрахунків. Кошти у вигляді субвенцій з державного бюджету на загальну суму 955445,52грн., були перераховані позивачу після 01.01.2018р., та сплачені на підставі, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256.
Вказані кошти були перераховані позивачу в рахунок оплати вартості природного газу, отриманого в березні квітні 2017 року, згідно платіжного доручення №1 від 30.01.2018р. (оплату проведено 31.01.2018р.) підстава платежу постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256. договір №3760/1617-ТЕ-24 від 20.09.2016р. та згідно платіжного доручення № 2 від 27.02.2018 року (проведено 27.02.2018 року) підстава платежу постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256. договір №3760/1617-ТЕ-24 від 20.09.2016р. (т.1 а.с.157-158).
Таким чином, оплата за природний газ за період березень - квітень 2017 року в сумі 955445,52грн. проведена відповідачем за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. за №256 (зі змінами, введеними в дію з 01 січня 2018 року).
Решту коштів за поставлений природний газ відповідачем було сплачено власними коштами за алгоритмом, визначеним в пункті 6.2. договору, з рахунку із спеціальним режимом використання, відкритого на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 16.06.2014р.
01.04.2019р. Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства теплового господарства “Гадячтеплоенерго” про стягнення 733355,63грн. за неналежне невиконання договірних зобов'язань за договором №3760/1617-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 20.09.2016р., у тому числі: пеня у сумі 355839,26грн.; три проценти річних у сумі 98393,84грн.; інфляційні в сумі 279122,53грн. (т.1 а.с.2-90).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оплату за отриманий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору, що й є підставою для нарахованих штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.223-229).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статей 11 та 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Як було зазначено вище, пунктом 8.3 договору сторони погодили, що нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
Враховуючи вищевикладене, для застосування санкцій, визначених умовами договору, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до умов договору постачання природного газу від 20.09.2016 року № 3760/1617-ТЕ-24, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. договору).
Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є обставина невиконання або прострочки виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (яка була чинною на час існування правовідносин між сторонами), споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.
Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015р. "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами) затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.
Відповідно до вказаного Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.
Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов'язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.
Згідно з положеннями частини 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.
Такий порядок регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається зі змісту Порядку від 11.01.2005р. № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
У пункті 7 цього Порядку визначено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688 (надалі - Порядок від 03.08.2015р., в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку від 03.08.2015р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", Державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком від 03.08.2015р., держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. При цьому зазначений Порядок фактично врегульовує правовідносини з урахуванням особливостей розрахунків пов'язаних із забезпеченням державою обсягу фінансування пільг і субсидій, що отримані населенням на відповідній ліцензованій території діяльності.
Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Аналогічна правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019р. у справі №924/296/18.
Крім того, як було зазначено вище, пунктом 8.3 договору сторони погодили, що нарахування пені не здійснюється на суми оплат, які були проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. року №20 якою регулюється порядок відшкодування споживачу різниці в тарифах шляхом укладення договорів про організацію взаєморозрахунків.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, а сторони договору в цьому випадку позбавлені можливості врегулювати у договорі питання щодо строків і порядку виконання зобов'язання, виконання якого залежить від компенсацій з державного бюджету, оскільки обов'язковість такого порядку передбачена у відповідних нормативно-правових актах.
Тобто підписавши спільні протокольні рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20, сторони погодились з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був визначений у договорі, порядок розрахунків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 13.03.2019р. у справі № 921/108/18, від 03.04.2019р. у справі № 906/278/18, від 06.03.2019р. у справі № 918/181/18, від 21.03.2019р. у справі № 905/1100/18, від 27.11.2018р. у справі № 902/471/16, від 27.03.2019р. у справі № 925/372/18, від 24.07.2019р. у справі №918/553/18.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що зазначена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019р. у справі № 924/296/18 та не вбачає підстав необхідності відступу від даної позиції.
Таким чином, підставою звільнення споживача від сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, є здійснення розрахунків у порядку визначному постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.
Отже, за наведених обставин, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що підписання спільних протокольних рішень не змінює строків та умов розрахунків за договором постачання природного газу від 20.09.2016 року № 3760/1617-ТЕ-24.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість поставленого природного газу відповідачем за договором постачання природного газу від 20.09.2016 року №3760/1617-ТЕ-24 була сплачена шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених пунктом 6.1 договору за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року та за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
Крім того, з огляду на те, що з 01.01.2018р. втратив чинність Порядок №20. який встановлював механізм перерахування субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій, компенсацій, в тому числі щодо послуг з постачання природного газу, на підставі якого учасниками розрахунків складатись акти звіряння по обсягу наданих послуг та спільні протокольні рішення щодо порядку їх оплати, - був введений новий механізм проведення відповідних розрахунків. Кошти у вигляді субвенцій з державного бюджету на загальну суму 955445,52грн, були перераховані позивачу після 01 січня 2018 року, та сплачені на підставі та у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256.
Вказані кошти були перераховані позивачу в рахунок оплати вартості природного газу, отриманого в березні квітні 2017 року, згідно платіжного доручення №1 від 30.01.2018р. (оплату проведено 31.01.2018р.) підстава платежу постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256. договір №3760/1617-ТЕ-24 від 20.09.2016р. та згідно платіжного доручення № 2 від 27.02.2018 року (проведено 27.02.2018 року) підстава платежу постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256. договір №3760/1617-ТЕ-24 від 20.09.2016р.
Таким чином, наявність спільних протокольних рішень за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, якими сторони погодили, що між ними встановлюється порядок розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20, виключає правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період.
Однак, з матеріалів справи також вбачається, що часткову оплату за спожитий природний газ протягом опалювального періоду 2016-2017 років було проведено відповідачем власними коштами підприємства в сумі 5254675,49грн., але частково з порушенням строків.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що в даному випадку застосування механізму розрахунку, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20, здійснено при погашенні боргу за отриманий газ у жовтні 2016 року - квітні 2017 року, однак на часткову оплату за спожитий природний газ протягом опалювального періоду 2016-2017 років, яка була проведена відповідачем власними коштами підприємства з порушенням строків підлягає нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних.
При цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, при нарахуванні пені за прострочення зобов'язання, за жовтень місяць 2016 року позивачем була допущена помилка при визначення вартості спожитого об'єму природного газу та відповідно суми боргу, а саме: розрахунок пені за зобов'язаннями жовтня 2016 року проведено, виходячи із суми 20154891,39 грн., тоді як фактичний обсяг споживання природного газу, згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. (т.1 а.с.35), згідно договору постачання природного газу від 20.09.2016 року № 3760/1617-ТЕ-24 складає 2010897,83 грн.
Помилковим є також нарахування позивачем пені на суми заборгованості за спожитий природний газ у березні 2017р. (частково) та у квітні 2017р., які були оплачені відповідачем відповідно до вимог постанови № 256 від 04.03.2002 року за рахунок субвенції з державного бюджету на оплату пільг, субсидій, компенсацій населенню, в тому числі щодо постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджено платіжними дорученнями №1 від 30.01.2018р. на суму 682537,00грн. та №2 від 27.02.2018 року на суму - 287 130,95грн за природний газ із призначенням платежу: “постанова КМУ від 04 березня 2002 р. №256 (теплопостачання), за природний газ 2017 рік, дог. від 20.09.2016 р. № 3760/1617- ТЕ-24 в т.ч.ПДВ 47855,16грн; 34401528“ (т.1 а.с.157-158).
З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 37161,79грн., інфляційних у розмірі 5876,85грн. та 3% річних в сумі 5405,76грн.
Судова колегія зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. у справі №917/536/19 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2019р.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Т.Д. Геза
Суддя Н.О. Мартюхіна