01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"09" грудня 2009 р. Справа № 21/281-09
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом ТОВ "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон"
про стягнення 237975,70 грн.
за участю представників:
від позивача: Хілько О.М. (довіреність №40 від 16.08.2009р.)
від відповідача: Мікульський К.В. (довіреність від 13.12.2005р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(далі-ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»(далі-ТОВ «Регіон»/відповідач) про стягнення 237 975,70 грн., з яких: 148 525,96 грн. заборгованості за договором 11/39 від 11.07.2008р., 34 495,14 грн. пені, 29 705,19 грн. 20% річних, 22 278,89 грн. інфляційних втрат та 2 970,52 грн. штрафу.
Відповідач позовні вимоги визначає частково в розмірі 148 525,96 грн. заборгованості, а в решті позову просить суд відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2009р. порушено провадження у справі №21/280-09 та призначено справу до розгляду на 16.11.2009р.
В судових засіданнях 16.11.2009р. та 02.12.2009р. оголошувалась перерва до 02.12.2009р. та 09.12.2009р. відповідно.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд та заслухавши пояснення представників сторін, суд
11.07.2008р. між ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(далі-постачальник) та ТОВ «Регіон»(далі-покупець) укладено договір поставки №11/39 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 3.1, 3.2 та 9.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (далі-товар) у відповідності з умовами Договору та додаткових угод до нього.
Ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії товару попередньо узгоджуються сторонами у додаткових угодах до даного договору, підписаних сторонами, з подальшим відображенням у рахунках-фактурах на попередню оплату. Ціна також зазначається у накладних та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору.
Покупець здійснює 100% передоплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2008р., а в частині взаєморозрахунків -до його повного виконання.
16.09.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №4, відповідно до якої сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар загальною вартістю 148 525,96 грн.
Умови сплати: з відстрочкою платежу 9 днів з моменту відвантаження товару, що підтверджується відповідною товарно-розпорядчою документацією.
Рахунок-фактура підлягає сплаті покупцем протягом 9 днів з моменту його виставлення постачальником.
Зазначено угода є невід'ємною частиною Договору та діє з моменту її підписання (п. 6 додаткової угоди №4 до Договору).
На виконання умов Договору, зокрема, додаткової угоди №4 до Договору, постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар загальною вартістю 148 525,96 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на товаро-транспортній накладній №11/0001812 від 16.09.2008р. на суму 148 525,96 грн. та накладній №11/0001812 від 16.09.2008р. на суму 148 525,96 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
Факт отримання покупцем товару загальною вартістю 148 525,96 грн. підтверджується також і довіреністю на отримання цінностей №ЯПД 764160 від 15.09.2009р., що підписана представниками відповідача та скріплена відбитком печатки ТОВ «Регіон». Копія зазначеної довіреності міститься в матеріалах справи.
16.09.2008р., у відповідності до вимог п. 3.2 Договору, постачальником виставлено покупцю рахунок-фактуру №Счт-18500 на суму 148 525,96 грн. Копія зазначеного рахунку міститься в матеріалах справи.
Проте, відповідача свої зобов'язання, в частині оплати вартості поставленого товару, належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 148 525,96 грн.
Відповідно до банківських виписок з поточного рахунку позивача від 11.07.2008р., 25.07.2008р., 11.08.2008р., 12.08.2008р., 28.08.2008р., 03.09.2008р., 04.09.2008р., 05.09.2008р., 08.09.2008р., 12.09.2008р., довідки №544/728 від 07.12.2009р., що підписана начальником відділення №725 АКІБ «УкрСиббанк»та скріплена відбитком печатки банківської установи, та реєстру руху грошових коштів за період з 11.07.2008р. по 16.11.2009р., що підписаний директором та головним бухгалтером ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»та скріплений відбитком печатки Товариства, відповідачем було сплачено позивачу на виконання умов Договору 508 721,03 грн.
Однак, враховуючи, що зазначені кошти були сплачені відповідачем до підписання між сторонами додаткової угоди №4 до Договору, товаро-транспортної накладної та накладної №11/0001812 від 16.09.2008р., рахунку-фактури №Счт-18500 від 16.09.2008р., та безпосередньої поставки позивачем товару, а також враховуючи призначення платежу зазначених коштів, суд дійшов висновку, що 508 721,03 грн. були сплачені відповідачем на виконання своїх обов'язків в частині оплати вартості товару, що був поставлений позивачем згідно Договору за попередніми накладними. Копії названих документів містяться в матеріалах справи.
Таким чином, сплата відповідачем 508 721,03 грн. згідно Договору, не спростовує факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті поставленого товару згідно рахунку-фактури №Счт-18500 від 16.09.2008р. в розмірі 148 525,96 грн.
З метою досудового врегулювання даного спору, позивачем 22.12.2008р. направлено відповідачу претензію №818/04, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості та вимагав її сплати протягом 10 днів з моменту отримання зазначеної претензії.
Направлення позивачем зазначеної претензії підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»№8935 від 22.12.2008р. Копії названих документів містяться в матеріалах справи.
На претензію відповідач не відповів, суму заборгованості не погасив.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 148 525,96 грн. заборгованості по сплаті поставленого у відповідності до Договору товару згідно рахунку-фактури №Счт-18500 від 16.09.2008р.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки, станом на день прийняття рішення відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, визнається відповідачем, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 148 525,96 грн. заборгованості по сплаті поставленого у відповідності до Договору товару згідно рахунку-фактури №Счт-18500 від 16.09.2008р. підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті вартості поставлено товару (протягом 9 днів з моменту поставки товару), позивач нарахував пеню за період з 26.09.2008р. по 25.09.2009р. на 148 525,96 грн. заборгованості в сумі 34 495,14 грн.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку несплати, або невчасної сплати за товару покупець має сплатити постачальнику пеню, що нараховується за кожен день прострочки із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки від суми несплаченого у терміни товару. Нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання обов'язку по сплаті товару припиняється через 12 місяців від дня, коли зазначене зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.
16.11.2009р. через загальний відділ господарського суду відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.
Позивач безпосередньо звернувся з позовною заявою через загальний відділ господарського суду Київської області 21.10.2009р., що підтверджується відміткою суду №5900 від 21.10.2009р. про одержання позовних матеріалів.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вищезазначеного клопотання відповідача та застосування строку позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 495,14 грн. пені.
Так, враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, приписи п. 5.2 Договору, а також строк позовної давності, суд здійснював обрахунок пені за наступний період: з 21.10.2008р. по 25.09.2009р. на 148 525,96 грн. заборгованості, що в сумі становить 32 060,29 грн.
Оскільки, арифметично вірний розмір пені, обрахованої суд із врахуванням строків позовної давності становить 32 060,29 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 34 495,14 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 32 060,29 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 705,19 грн. 20% річних та 22 278,89 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.09.2008р. по 25.09.2009р. на 148 525,96 грн. заборгованості.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 п. 5.3 Договору встановлено, що окрім штрафних санкцій, передбачених п. 5.2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику наступні штрафні санкції у порядку ст. 625 ЦК України: проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за кожен день прострочки оплати за весь період користування грошовими коштами, що підлягають сплаті постачальнику.
Враховуючи, що розмір 20% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за вищезазначений період відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, ч. 1 п. 5.3 Договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 29 705,19 грн. 20% річних та 22 278,89 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині оплати вартості поставленого товару, що спричинило направлення позивачем останньому письмового нагадування про необхідність погашення боргу, у вигляді претензії №818/04 від 22.12.2008р., позивач просить суд стягнути з відповідача 2 970,52 грн. штрафу.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 2 п. 5.3 Договору встановлено, що окрім штрафних санкцій, передбачених п. 5.2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику наступні штрафні санкції у порядку ст. 625 ЦК України: штраф у розмірі 2% від суми заборгованості за кожне письмове нагадування про необхідність погашення суми заборгованості покупця перед постачальником.
Факт направлення позивачем зазначеної претензії підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»№8930 від 22.12.2008р., а також визнається відповідачем.
Оскільки, розмір 2% від суми заборгованості є арифметично вірним та відповідає приписам Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 970,52 грн. штрафу підлягає задоволенню.
Клопотання ж відповідача про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про стягнення штрафу не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.
Як встановлено судом, претензію №818/04 позивачем направлено 22.12.2008р., а позивач безпосередньо звернувся з позовною заявою через загальний відділ господарського суду Київської області 21.10.2009р., тобто у межах річного строку позовної давності встановленого ст. 258 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення 2 970,52 грн. штрафу є необґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його задоволення.
Щодо вимоги відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, що заявлені позивачем до стягнення, з підстав ст. 233 ГК України слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено факт невиконання відповідачем свого обов'язку за Договором в частині сплати вартості поставленого позивачем товару, відповідачем не надано суду доказів його скрутного матеріального становища, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, що заявлені позивачем до стягнення, є необґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його задоволення.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 258, 267, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 223, 230, 232 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»(Київська обл., с. Красне, вул. Леніна, 19, код ЄДРПОУ 31590230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, код ЄДРПОУ 33060700) 148 525 (сто сорок вісім тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 96 коп. заборгованості, 32 060 (тридцять дві тисячі шістдесят) грн. 29 коп. пені, 29 705 (двадцять дев'ять тисячі сімсот п'ять) грн. 19 коп. 20% річних, 22 278 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 2 970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 52 коп. штрафу, 2 355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 41 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Рішення підписане 23.12.2009р.