01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 16 230-31-77
"26" листопада 2009 р.Справа №9/137-09
За позовом Закритого акціонерного товариства “Перший Український
Міжнародний Банк ”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс-
Технолоджи”
Про стягнення 108959,18 дол. США та 31095,92 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Позивача предст. Бабич О.М. за дов. б/н від 01.09.2009 року.
предст. Денисенко І.В. за дов. б/н від 26.10.2009 року.
Відповідача Смирнов М.В. за дов. б/н від 23.10.2009 року.
На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17/07-КД від 17 липня 2007 року (надалі - Договір) в сумі 108959,18 дол. США., з яких 100 000,00 дол. США. - сума основного боргу (сума кредиту), 8 959,18 дол. США -заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом та стягнення 31095,92 грн. пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем передбачених Договором зобов'язань, а саме несплату у строки, передбачені Договором, відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8 959,18 дол. США., додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі 31095,92 грн., що виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору та норм чинного законодавства України, а також просить суд стягнути основну суму кредиту у розмірі 100 000,00 дол. США, у зв'язку з порушенням виконання вимог Кредитного договору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2009 року порушено провадження у справі № 9/137-09 та призначено її розгляд на 21.07.2009 року; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 06.07.09 р. явка представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.
20.07.2009 року до господарського суду Київської області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” на ухвалу господарського суду Київської області від 06.07.2009 року про порушення провадження у справі № 9/137-09.
21.07.2009 року в судове засідання з'явився представник позивача, та був повідомлений про відсутність розгляду справи, в зв'язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 06.07.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених ГПК України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал про порушення провадження у справі.
Як вбачається з інформаційного листа Верховного суду України від 10.09.2008 року №3.2.-2008, матеріали господарських справ свідчать про поширення практики подання сторонами у справі апеляційних і касаційних скарг на ухвали господарського суду, які не може бути оскаржено ані в апеляційному, ані в касаційному порядку; такі дії сторін у справі, як правило, спрямовані на затягування судового процесу у зв'язку з пересиланням матеріалів справи до суду вищого рівня і є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Крім того, відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про незалежність судової влади” від 13.06.2007 року №8 оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Тому, з метою запобігання відповідним порушенням, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту ст.106 ГПК України.
За таких обставин, суд вважає за недоцільне надіслання матеріалів справи № 9/137-09 до апеляційної інстанції до закінчення розгляду справи по суті, оскільки, відповідно до норм чинного законодавства ухвала суду від 06.07.2009 року не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.09 р. Товариству з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” відмовлено у прийнятті апеляційної скарги від 20.07.2009 року на ухвалу господарського суду Київської області від 06.07.2009 року; апеляційна скарга повернута заявникові.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2009 року розгляд справи призначено на 06.08.2009 року; зобов'язано представників сторін виконати вимоги ухвали суду від 06.07.09 р.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.09 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.07.09 р. та прийняти нову ухвалу, якою передати справу до господарського суду за місцезнаходженням відповідача.
05.08.09 р. матеріали справи № 9/137-09 р. разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” направлені до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.07.2009 року по справі № 9/137-09 та повернуто касаційну скаргу без розгляду.
Згідно резолюції керівництва суду від 28.09.2009 року матеріали справи № 9/137-09 передано на розгляд судді Сокуренко Л.В.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 29.09.09 р. розгляд справи призначено на 27.10.2009 р.; вдруге зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України власну та відповідача на дату винесення ухвали, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, акт звірки взаєморозрахунків, оригінал чеку про направлення позовної заяви відповідачу (для залучення до матеріалів справи), інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини; відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, інші докази стосовно заявлених вимог.
26.10.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником відповідача була подана заява б/н від 26.10.09 р. (вх. № 236 від 26.10.09 р.) про призначення колегіального розгляду справи №9/137-09, мотивуючи заяву складністю справи, що розглядається.
Ухвалою голови господарського суду Київської області від 26.10.09 р. зазначена заява товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” визнана такою що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини першої ст.46 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово.
Крім того, у суду відсутні підстави та докази, на підтвердження таких підстав, вважати, що суддею Л.В.Сокуренко одноособово не будуть всебічно та повно вивчені всі обставини справи №9/137-09 та не буде прийняте законне обґрунтоване рішення.
Відповідно до частини першої ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Заявником зазначені підстави не доведені.
Враховуючи викладене, заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс-Технолоджи” про призначення колегіального розгляду справи №9/137-09 залишено без задоволення.
Крім того, 26.10.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником відповідача була подана ще одна заява б/н від 26.10.09 про відкладення розгляду справи у зв'язку з призначенням колегіального розгляду справи №9/137-09.
Зазначена заява залишена судом без задоволення на підставі ухвали голови господарського суду Київської області від 26.10.09 р. про залишення заяви ТОВ “Комплекс-Технолоджи” про призначення колегіального розгляду справи №9/137-09 без задоволення.
В судовому засіданні 27.10.09 р. сторони звернулись до суду з клопотанням про продовження строків розгляду справи на більш тривалий строк.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.
Судом клопотання сторін розглянуто та задоволено.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 27.10.09 р. строк розгляду спору по суті продовжено; розгляд справи № 9/137-09 відкладено на 12.11.2009 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання належним чином засвідчену копію виписки з банківського рахунку відповідача, відкритого в банку для погашення кредитних зобов'язань, письмове пояснення щодо графіку сплати платежів щодо кредитного договору № 17/07-КД від 17.07.2008 р.; втретє зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 06.07.09 р. та надати в судове засідання відзив на позов (по суті позовних вимог) з наданням доказів в обґрунтування своїх заперечень та оплати кредитних зобов'язань по кредитному договору № 17/07-КД від 17.07.2008 р.
В судове засідання 12.11.2009 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.10.2009 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до частини першої п.1 ст. 77 ГПК України, в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, розгляд справи підлягає відкладенню.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 12.11.09 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2009 р.; вдруге зобов'язано позивача надати в судове засідання належним чином засвідчену копію виписки з банківського рахунку відповідача, відкритого в банку для погашення кредитних зобов'язань та письмове пояснення щодо графіку сплати платежів щодо кредитного договору № 17/07-КД від 17.07.2008 р.; в-четверте зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 06.07.09 р. та надати в судове засідання відзив на позов (по суті позовних вимог) з наданням доказів в обґрунтування своїх заперечень та оплати кредитних зобов'язань по кредитному договору № 17/07-КД від 17.07.2008 р.
11.11.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником відповідача було подане клопотання б/н від 11.11.09 р. про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було залучено до матеріалів справи 17.11.09 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 81? ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
На підставі викладеного, зазначене клопотання відповідача судом задоволено.
Крім того, 11.11.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником відповідача була подана заява б/н від 11.11.09 р. про забезпечення позову, яку було залучено до матеріалів справи 17.11.09 р.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, відповідач просить суд заборонити позивачу вчиняти будь-які дії щодо огляду рухомого майна - виробничого обладнання, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1км. Дороги Личанка-Горбовичі, буд.1.
Заяву про забезпечення позову відповідач обґрунтовує тим, що позивач вживає дії щодо звернення стягнення на предмет застави, тобто відповідно до договору застави рухомого майна № 17/07-ЗРИ від 17.07.09 р., укладеного між позивачем та відповідачем, згідно якого в забезпечення зобов'язань заставлене рухоме майно, а саме виробниче обладнання, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1км. Дороги Личанка-Горбовичі, буд.1, а також, за ствердженням відповідача, позивач здійснює погрозливі дії щодо відповідача.
Заява ТОВ “Комплекс-Технолоджи” про забезпечення позову судом розглянута та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).
Враховуючи те, що відповідачем не надано жодного доказу з метою доведення суду наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, то судом зазначена заява залишена без задоволення.
25.11.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником відповідача було подане клопотання б/н від 25.11.09 р. про залучення до участі у справі третьої особи поручителя за договором поруки № 17/07-П від 10.07.08 р. Сучкова Олексія Олексійовича.
Як вбачається зі змісту зазначеного клопотання, для забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором № 17/07-КД від 10.07.09 р., між позивачем та Сучковим Олексієм Олексійовичем було укладено договір поруки № 17/07-П від 10.07.08 р.
Враховуючи викладене, судом зазначена заява розглянута та залишена без задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1.1 договору поруки Сучков Олексій Олексійович взяв на себе зобов'язання поручитися перед позивачем за виконання відповідачем зобов'язань, а саме повернення кредиту в розмірі 100 000,00 дол. США у строк не пізніше 18 січня 2010 року та інших зобов'язань, визначених у п. 2.1.1. договору поруки.
На думку відповідача, Сучкова Олексія Олексійовича необхідно залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки рішення господарського суду може вплинути на його права та обов'язки.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору у разі порушення відповідачем зобов'язання, відповідач (ТОВ «Комплекс-Техноджи») і поручитель (Сучков Олексій Олексійович) відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає право позивача вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від відповідача і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Тобто, позивач, адресувавши свої позовні вимоги виключно ТОВ «Комплекс-Техноджи», без залучення інших солідарних боржників, діяв відповідно до вимог ст. 543 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду від 07.10.2004 р. у справі № 18/122.
25.11.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником відповідача було подане клопотання б/н від 25.11.09 р. про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.
Як вбачається зі змісту зазначеного клопотання, відповідач, в обгрунтування своїх вимог, зазначає, що позивач без поважних причин не надав оригінали документів, необхідних для вирішення спору, які були витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.09 р.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки позивачем надано всі документи, що необхідні для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.
25.11.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником відповідача була подана повторна заява б/н від 25.11.09 р. про забезпечення позову.
У задоволенні повторної заяви відповідача про забезпечення позову судом відмовлено з підстав, зазначених вище.
26.11.09 р. через загальний відділ канцелярії суду представником позивача була подана заява № 6770 від 25.11.09 р. про забезпечення позову.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на належне відповідачу на праві власності рухоме майно: виробниче обладнання, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1км. Дороги Личанка-Горбовичі, буд.1.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач не надає для огляду предмет застави по договору застави рухомого майна № 17/07-ЗРМ від 17.07.08 р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме виробниче обладнання, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1км. Дороги Личанка Горбовичі, буд.1., чим порушує п.5.1.2 договору застави: у будь-який час протягом дії договору застави, позивач має право перевіряти документально і в натурі наявність, розмір, стан, умови збереження та користування предметом застави.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Заява позивача про забезпечення позову судом розглянута та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).
Враховуючи те, що спірне рухоме майно знаходиться під заставою за договором застави рухомого майна № 17/07-ЗРМ від 17.07.08 р., копію якого позивач не долучив до матеріалів справи, але звернув на це увагу суду у заяві про забезпечення позову та судовому засіданні 26.11.09 р., а також, враховуючи той факт, що позивачем не надано доказів з метою доведення суду наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів до забезпечення позову, то судом зазначена заява залишена без задоволення.
У судовому засіданні 26.11.2009 року представник позивача надав суду банківські виписки від 28.11.09 р. № 6223 за період з 17.07.08 -27.10.09 рр. та № 6224 за період з 25.10.09 -27.10.09 рр.; представник позивача позовні вимоги підтримав та вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечує, оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, інші докази, витребувані ухвалами суду від 06.07.09 р. та від 29.09.09 р. не надав.
У судовому засіданні 16.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, ознайомившись з правовою позицією представників сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд Київської області,-
17.07.08 р. між Закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний банк” (надалі за текстом -Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Технолоджи»(надалі за текстом -Відповідач) був укладений кредитний договір № 17/07-КД (надалі за текстом -Кредитний договір).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст.1 Кредитного договору Позивач зобов'язується надати Відповідачу кредит у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Відповідач зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 18 січня 2010 року (п. 6.1 Кредитного договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, згідно цього договору в повному обсязі (п. 14.5 Кредитного договору).
Позивач вважає, що діями Відповідача порушені законні права Позивача (зокрема на отримання відсотків за користування кредитом Відповідачем згідно з умовами Кредитного договору), які підлягають захисту в суді згідно з статтею 1 Господарського процесуального кодексу України № 1798-XII від 06.11.91 р., статтею 6 Закону України “Про судоустрій України” № 3018-III від 07.02.2002 р., статтею 16 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором, шляхом сплати Позичкового рахунку розрахункових документів відповідача або шляхом перерахування кредитних коштів Позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача, відкритий у Банку з наступним виконанням розрахункових документів відповідача.
Позивач належним чином виконав свої обов'язки за Кредитним договором, відкривши Відповідачу Позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 17.07.2008 р. на суму 100000,00 дол. США, а також випискою операцій та оборотів за позичковим рахунком Відповідача (належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов Кредитного договору.
Статтею 7 Кредитного договору встановлені наступні умови нарахування і сплати відсотків за користування кредитом:
Згідно з пунктом 7.2.1. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 15,5 % (п'ятнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних (із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік).
Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів за перший Банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком -дата надання кредиту та/або перший Банківський день після 10 числа з його урахуванням (п. 7.2.2 Кредитного договору).
Нараховані проценти повинні сплачуватися Відповідачем щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 10 (десятим) числом кожного місяця (пункт 7.2.4. Кредитного договору).
Крім того, у пункті 7.2.3. Кредитного договору передбачено, що відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.
За ствердженням Позивача, Відповідачем протягом періоду кредитування було допущено порушення встановлених пунктом 7.2.4. Кредитного договору строків сплати відсотків за користування кредитом.
Так, відсотки за користування кредитом за вересень 2008 року були сплачені з прострочкою в 1 день, відсотки за користування кредитом за жовтень 2008 року були сплачені Відповідачем з прострочкою в 2 дні, відсотки за користування кредитом за листопад 2008 року були сплачені з прострочкою в 19 днів, відсотки за користування кредитом за грудень 2008 року були частково сплачені з прострочкою в 30 днів (сума несплачених відсотків за користування кредитом у грудні становить 4 266,54 доларів США).
Починаючи з січня 2009 року погашення відсотків за користування кредитом Відповідачем не здійснювалося, що підтверджується банківською випискою від 28.11.09 р. № 6224 по кредитному договору № 17/07-КД від 17.07.08 р. за період з 17.07.08 р. по 27.10.09 р.
З метою досудового врегулювання даного спору, позивачем 17.12.2008 р. та 15.05.09 р. направлялись відповідачу претензії № 8808 та № 1762, відповідно до яких позивач інформував останнього про наявність заборгованості та вимагав її погашення.
Зазначені претензії отримані представником відповідача 06.07.2009р. та 22.07.2009 р. відповідно, про що свідчить його підпис на екземплярах зазначених претензій позивача (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).
Відповідно до пп. 1 п. 5.1. Кредитного договору, несплата Відповідачем будь-якої суми, що належить до сплати на користь Позивача згідно з даним договором є несприятливою подією, а згідно з п. 5.4. Кредитного договору в разі настання будь-якої несприятливої події, Позивач має право вимагати від Відповідача достроково повернути кредит, а Відповідач, незважаючи на положення п. 6.1. договору, повинен виконати дану вимогу і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті на користь Позивача в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів.
Згідно з п. 4.5 Кредитного договору незалежно від того, в якій валюті Відповідач фактично використав кредит, повернення кредиту має здійснюватися виключно у валюті кредиту.
У зв'язку з викладеним, станом на 17.06.2009 р. (включно), прострочена заборгованість Відповідача перед Позивачем з основної суми кредиту та процентів за користування ним становить (за розрахунком позивача) 108 959, 18 дол. США, з яких:
1. сума заборгованості за основною сумою кредиту станом на 17.06.2009 р. (включно) складає 100 000,00 дол. США (сто тисяч доларів США);
2. сума заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01.11.2008 р. по 27.04.2009 р. (включно) складає 8 958,18 дол. США (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім доларів США 18 центів).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачем неодноразово порушувались умови договору (по сплаті відсотків), то згідно з п. 5.4 Кредитного договору він повинен повернути кредит в повному обсязі достроково.
За таких обставин, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основну суму кредиту у розмірі 100 000,00 дол. США є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки, станом на день прийняття рішення розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8 959, 18 дол. США заборгованості по сплаті процентів за користування ним підлягає задоволенню у повному обсязі.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків повернення основної суми кредиту на суму 3534, 24 дол. США (після 3 банківських днів з моменту отримання претензії) за період з 25.04.09 р. по 17.06.09 р., тобто за 2 місяці.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.96 р. передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 12.1. Кредитного договору встановлено, що у разі порушення Відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням Боргового зобов'язання за весь час прострочення.
Згідно з п. 9.6. Кредитного договору пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором розраховуються Банком у валюті Кредиту та сплачуються Відповідачем у національній валюті України на дату здійснення платежу.
За розрахунком позивача її розмір становить 3534, 24 дол. США.
Оскільки відповідач порушив умови договору та своєчасно не розрахувався за надані послуги, то з нього підлягає стягнення пені у розмірі -3534, 24 дол. США, що станом на 17.06.09 р. (згідно з курсом НБУ 761,14 грн./100 дол. США) становить 26895,56 грн. (за розрахунком суду).
У зв'язку з несплатою відповідачем процентів за користування кредитом позивач нарахував відповідачу пеню на суму 551,20 дол. США (відповідно до кількості прострочених днів) за період з 11.08.08 р. по 17.06.09 р., тобто за 10 місяців.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Враховуючи несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості та керуючись п. 6.8 Договору, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості на строк у шість місяців.
Оскільки зазначений строк перевищує граничний термін нарахування пені за невиконання зобов'язання з винної сторони, встановлений законодавством України, то суд задовольняє пеню у сумі 148,91 дол. США що станом на 17.06.09 р. (згідно з курсом НБУ 761,14 грн./100 дол. США) становить 1133,21 грн. за уточненим розрахунком суду.
Таким чином, загальна сума пені за порушення Відповідачем строків виконання зобов'язань по сплаті основної суми кредиту і відсотків за користування ним станом на 17.06.2009 р. (включно) складає 28028,77 грн. (двадцять вісім тисяч двадцять вісім грн. 77 коп.).
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 Господарського кодексу України, господарський суд Київської області,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Технолоджи»(08122, Київська область, Києво - Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1 км дороги Личанка-Горбовичі, код ЄДРПОУ 34509327) на користь Закритого акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний банк” (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2-а, код ЄДРПОУ 14282829):
- 100 000 (сто тисяч) дол. США 00 цент. заборгованості за основною сумою кредиту, 26895 (двадцять шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 56 коп. пені за прострочення сплати кредиту;
- 8959 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) дол. США 18 цент. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 21 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом;
- 1089 (одна тисяча вісімсот дев'ять) дол. США 60 цент., 280 (двісті вісімдесят) грн. 29 коп. державного мита та 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Сокуренко Л. В.
Дата підписання рішення: 15.12.2009 року