01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" грудня 2009 р. Справа № 5/024-09/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничого центру
самовиживання інвалідів “Ромажур”
до Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове життя”
про стягнення 413 188,56 грн.
Суддя Суховий В.Г.
Представники: згідно з протоколом судового засідання
В грудні 2008 року в господарський суд Київської області звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів “Ромажур” (далі -Позивач) до Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове життя” (далі -Відповідач) про стягнення 413 188,56 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду Київської області (Суддя Подоляк Ю.В.) від 29.12.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем мирової угоди від 06.05.2003р., затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2003р. у справі № 163/3б-99, укладеної між ТОВ Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів “Ромажур” (Кредитор 1), Державною акціонерною енергетичною компанією “Київобленерго” (Кредитор 2), іншими кредиторами, та арбітражним керуючим КСП “Нове життя”. Відповідно до п. 9 додатку № 1 вищезазначеної мирової угоди від 06.05.2003р. боржник добровільно зобов'язався виплатити кредитору -1 з листопада 2003р. по 31 жовтня 2005р. -129 228,51 грн. Відповідно до п. 5 Додатку № 1 мирової угоди від 06.05.03р. боржник добровільно зобов'язався виплатити кредитору -2 з листопада 2003р. по 31.10.2005р. -283 960,42 грн. кредитор 1 і кредитор 2 уклали між собою Договір від 12.02.2003р. «Про уступку права вимоги боргу», за яким останній передав своє право вимоги боргу у сумі 283 96,42 грн. з боржника кредитору 1.
Відповідач в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечує. Заперечення обґрунтовані тим, що позивач звернувся за стягненням існуючого, на його думку, боргу після спливу 3-х річного строку позовної давності, встановленого відповідно до ст. 267 ЦК України. Крім того, відповідач наголошує, що судом не може бути змінений порядок і строки ліквідації підприємства, черговість задоволення вимог кредиторів, яка встановлена ст. 112 ЦК України. Вимоги за мировою угодою не можуть бути передані іншій особі на підставі угоди сторін, оскільки мирова угода та її умови затверджені ухвалою суду, а відступлення вимоги за рішенням суду чинним законодавство не передбачено. На підставі викладеного відповідач просить суд в позові відмовити.
Ухвалою голови господарського суду Київської області від 06.03.2009 року дану справу передано до розгляду судді господарського суду Київської області В.Г. Суховому.
Ухвалою суду від 16.03.2009р. справа прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13.04.2009р. У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 01.07.2009 року провадження у справі № 5/024-09/17 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 2-73/2008 Фастівського міськрайонного суду Київської області за позовом Коваленка Анатолія Васильовича до Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове Життя”, треті особи: Вежичанин В.Є., Майсак Г.М., про визнання зборів уповноважених членів КСП “Нове Життя” такими, що не відбулися, визнання недійсними протоколів зборів уповноважених КСП “Нове Життя”.
Ухвалою суду від 02.11.2009 року провадження у справі № 5/024-09/17 було поновлено та призначено до розгляду на 02.12.2009 року.
02.12.2009р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю.
В судовому засіданні 02.12.2009р. суд оголосив про закінчення розгляду справи та оголосив перерву до 09.12.2009р. для виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд в с т а н о в и в:
Постановою Арбітражного суду Київської області від 01.03.2000р. Колективне сільськогосподарське підприємство «Нове Життя»визнано банкрутом. Ухвалою суду від 10.10.2001р., відкрито провадження у справі відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2003р. по справі № 163/3б-99 була затверджена мирова угода між боржником КСП «Нове життя»та кредиторами про відстрочку та розстрочку заборгованості. Цією мировою угодою були відстрочені та розстрочені вимоги позивача в сумі 129 228,51 грн. та вимоги інших кредиторів (копії матеріалів зі справи № 163/3б-99 а.с. 112-118).
Згідно укладеної та затвердженої судом мирової угоди борг в сумі 129 228,51 грн. повинен був повертатися позивачу відповідно до графіку погашення кредиторської заборгованості (п. 9 додатку № 1 до мирової угоди (а.с. 41-42)) таким чином: вересень 2003р.- 5384,52 грн; жовтень 2003р.- 5384,52 грн; листопад 2003р.- 5384,52 грн; грудень 2003р.- 5384,52 грн; січень 2004р.- 5384,52 грн; лютий 2004р.- 5384,52 грн; березень 2004р.- 5384,52 грн; квітень 2004р.- 5384,52 грн; травень 2004р.- 5384,52 грн; червень 2004р.- 5384,52 грн; липень 2004р. - 5384,52 грн; серпень 2004р. -5384,52 грн; вересень 2004р. -5384,52 грн; жовтень 2004р. - 5384,52 грн; листопад 2004р. -5384,52 грн; грудень 2004р. - 5384,52 грн; січень 2005р. - 5384,52 грн; лютий 2005р. - 5384,52 грн; березень 2005р. -5384,52 грн; квітень 2005р. - 5384,52 грн; травень 2005р. -5384,52 грн; червень 2005р. - 5384,52 грн; липень 2005р. - 5384,52 грн; серпень 2005р. - 5384,52 грн.
Отже, відповідно до п. 9 додатку № 1 вищезазначеної мирової угоди від 06.05.2003р. (а.с. 40) боржник добровільно зобов'язався виплатити кредитору -1 з листопада 2003р. по 31 жовтня 2005р. -129 228,51 грн.
Відповідно до п. 5 цього ж додатку № 1 мирової угоди від 06.05.03р. боржник також добровільно зобов'язався виплатити кредитору - 2, з листопада 2003р. по 31 жовтня 2005р. -283 960,42 грн.
Судом встановлено, що на зборах уповноважених членів КСП, які є його вищим органом управління, відповідно до протоколу зборів від 06.02.2007р. прийнято рішення про самоліквідацію. Матеріалами справи підтверджується, що представник позивача був присутній на цих зборах, що ним не заперечується. Всім відомим кредиторам і позивачу в їх числі 08.02.2007р. були надіслані повідомлення про самоліквідацію КСП (а.с. 4, том 5) для можливості пред'явлення своїх вимог протягом 2-х місяців. Представником позивача заперечується отримання цього повідомлення, однак його твердження спростовується копією іншої позовної заяви позивача (а.с. 123-125 т.6), в якій він посилається на отримання позивачем у лютому 2007р. «лист за вих.. №2 від 08.02.07р. за підписом голови ліквідкомісії та голови комісії Майсак Г.М.».
Прийняте рішення зареєстровано державним реєстратором 19.02.2007р. (бюлетень державної реєстрації № 68). Протягом 2-х місяців кредиторами було заявлено вимоги, крім позивача -ТОВ «Ромажур». Протоколом ліквідаційної комісії затверджено реєстр кредиторів з вимогами на суму 554630,78 грн.
Замість звернення у двох місячний термін до ліквідкомісії позивач 17.08.2007р. звертався до господарського суду Київської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення зборів КСП «Нове Життя», що засвідчені протоколом від 06.02.2007р., а також 29.02.2008р. позивач звертався до суду з позовом про розірвання мирової угоди.
Ліквідаційна комісія не визнала борг перед ТОВ «Ромажур», про що повідомила позивача рекомендованим листом № 118 від 19.11.2007р. (а.с. 7а-8, том 5), в якому позивачу було роз'яснено, що він може, в разі незгоди з таким рішенням, у місячний строк після одержання такого повідомлення звернутись до суду з позовом відповідно до вимог ч. 4 ст. 112 ЦК України.
Отже, судом встановлено, що позивач не включений до списку кредиторів, оскільки він у встановлений 2-х місячний строк (лютий-квітень 2007р.), з моменту оголошення про ліквідацію КСП, не звертався до ліквідаційної комісії про визнання його кредитором, заборгованість перед позивачем не визнано ліквідкомісією, про що було повідомлено кредитора (позивача) .
Лист про невизнання боргу перед ТОВ «Ромажур»ліквідкомісією було надіслано на юридичну адресу позивача згідно з фіскальним чеком № 3430 (а.с. 7а, т. 5) 20.11.2007р., а з позовом позивач звернувся в суд з пропуском місячного строку -15.12.2008р. (а. с. 4., т. 1).
Подання позивачем позову 17.08.2007р. мало інший предмет спору -він оскаржував рішення зборів відповідача про самоліквідацію, цей позов не стосується стягнення заборгованості за мировою угодою.
Інший позов, поданий в суд 29.02.2008р., хоча й пов'язаний з мировою угодою (розірвання), однак поданий також з пропуском місячного строку (ч. 4. ст. 112 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.
Якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог з будь-яких мотивів не звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Слід акцентувати увагу на тому, що зазначений у ч. 4 ст. 112 ЦК місячний строк за своєю природою є строком, що припиняє існування права, а не строком позовної давності. Отже, цей строк не може бути продовжений або поновлений навіть за наявності поважних причин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вважаються погашеними (ч. 4 ст. 112 ЦК України) з огляду на пропуск позивачем місячного строку.
Суд вважає, що посилання позивача на те, що строк виконання мирової угоди було продовжено, не можна вважати обґрунтованими, оскільки збори КСП чи сторони мирової угоди не можуть вносити зміни до мирової угоди, яка була затверджена судом.
Щодо вимоги позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності для захисту його прав, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач звернувся з позовом до суду 15.12.2008р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності (рахуючи від строку платежів згідно з мировою угодою).
Посилання позивача на те, що ним подавалися неодноразово позови (17.08.2007р. позивач звертався до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення зборів КСП «Нове Життя», що засвідчені протоколом від 06.02.2007р.; 29.02.2008р. позивач звертався до суду з позовом про розірвання мирової угоди.) не можуть вважатись поважною причиною пропуску строку позовної давності, а також не переривають перебіг строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України, оскільки позовні заяви, які подавались позивачем раніше, мали інші вимоги і не містили вимог про стягнення боргу за мировою угодою - 413 188,56 грн.
Водночас з протоколу погодження від 02.02.2007р., який скріплений печатками та підписами обох сторін (а.с. 66), вбачається вчинення відповідачем дій, що свідчить про визнання ним свого боргу за мировою угодою і відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України це перериває перебіг строку позовної давності.
Отже, з огляду на викладене, суд вважає посилання відповідача на пропуск строку позовної давності необґрунтованими, оскільки було переривання строку позовної давності.
Крім того, щодо позовних вимог в частині стягнення 283 960,42 грн. на підставі укладеного 12.02.03р. між позивачем та кредитором 2 Державною акціонерною енергетичною компанією “Київобленерго” договору про уступку права вимоги, суд зазначає таке.
Позивач в позові помилково посилається на те, що до нього від кредитора 2 перейшло право вимоги в сумі 283 960,42 грн., яке виникло в останнього з мирової угоди, затвердженої судом.
Договір уступки права вимоги боргу від 12.02.2003р. (а. с. 45, т.1) укладено з посиланням на договір № 64 від 20.06.1997р. між ДАЕК “Київобленерго” та КСП «Нове життя». Цей Договір уступки права вимоги не містить будь-яких посилань на мирову угоду, затверджену судом і взагалі не може її стосуватися, оскільки Договір підписано сторонами 12.02.2003р., а мирову угоду від 06.05.2003р. затверджено ухвалою суду від 10.06.2003р., тобто Договір уступки права вимоги був укладений раніше -до затвердження мирової угоди судом.
У подальшому, грошові зобов'язання КСП «Нове життя»в сумі 283 960,42 грн. були затверджені судом в мировій угоді, як борг перед ДАЕК “Київобленерго”, а не перед позивачем, проти чого позивач не заперечив.
Виходячи з наведеного та з урахуванням ч. 4 ст. 112 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення 283 960,42 грн. боргу є також необґрунтованими.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів “Ромажур” до Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове життя” про стягнення 413 188,56 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.
Судові (господарські) витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя