№ 2-a-88/08
25 вересня 2008 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Міросєді А.І.,
при секретарі Ульянцевій С. А., з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області) «про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості», -
встановив:
14 липня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 та 2007 роки, зазначивши, що він є інвалідом 3 групи, та згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічне отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, але на зважаючи на вимоги зазначеного закону, відповідач виплатив йому в 2004 році - 130 грн., в 2007 році - 300 грн., в результаті чого недоплата разової щорічної допомоги до 05 травня за зазначений період склала 3087грн. 92 коп. Тому просить визнати дії відповідача по недоплаті суми разової грошової допомоги до 5 травня неправомірними і зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 3087 грн. 92 коп. 3а 2004 та 2007 роки.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідач під час виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2004 та 2007 роки діяв відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема Законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки і здійснював зазначені виплати в межах затверджених кошторисом асигнувань. Крім того, зазначила, що позовні вимоги в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення не підлягають задоволенню через пропуск строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи в його відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не надав, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у відсутність останнього, та проти чого сторони не заперечували.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які є у справі, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має 1 категорію і 3 групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 5, 8), та що також було визнано сторонами по справі.
Згідно довідки УПСЗН Костянтинівської міської ради № 01-22-1865 від 03 червня 2008 року (а.с. 5) ОСОБА_1 були сплачені суми разової грошової допомоги до 5 травня в наступних розмірах:
• - за 2003 рік (платіжне доручення № 748 від 25 квітня 2003 року) - 100 грн;
• - за 2004 рік (платіжне доручення № 887 від 16 квітня 2004 року) -130 грн;
- за 2005 рік (платіжне доручення № 464 від 13 квітня 2005 року) - 270 грн; - за 2006 рік (платіжне доручення № 684 від 19= квітня 2006 року) - 270 грн;
- за 2007 рік (платіжне доручення № 1265 від 18 квітня 2007 року) - 300 грн.
Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 03 червня 2008 року (а.с. 4) ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку разової грошової, допомоги до 5 травня.
Згідно п.2 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, які стали інвалідами внаслідок каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обв'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; З групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. ст. 13, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплата разової грошової допомоги встановлена щорічно до 5 травня. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Кечко проти України»).
При вирішенні цього спору, судом було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-ІУ, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Суд не приймає посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 визнані неконституційними положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлювалося, що у 2004 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і інвалідам війни.3 групи, здійснюється у розмірі 130 грн.
Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, визнані неконституційними положення п.13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено на 2007 рік дію ст. 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Приймаючи до уваги, що п.13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, яким було встановлено розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня на 2007 рік (яким керувався відповідач при нарахуванні та виплаті зазначеної допомоги в 2007 році), втратило чинність, оскільки визнане відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року неконституційним, суд вважає за необхідне визнати дії відповідача неправомірними в частині відмови в пepepaxyнку виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня в 2007 році в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд вважає, що відповідач правомірно використовував зазначені Законом суми при нарахуванні та виплаті позивачу разової грошової допомоги до 05 травня, передбачені ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2004 рік, оскільки положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими були встановлені розміри разової грошової допомоги до 5 травня на 2004 рік, на час такого нарахування та виплати, регулювали спірні правовідносини. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті разової грошової щорічної допомоги до 05 травня в 2004 році та стягнення недоотриманих сум за зазначений рік задоволенню не підлягають.
Крім того, представник відповідача наполягала на тому, що позивач порушив строки звернення до суду, передбачені ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 14 липня 2008 року, в той час як його вимоги стосуються виплати недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2004 рік.
У відповідності до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися пpo порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виплата щорічної допомоги до 5 травня є щорічною, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких поважних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому пропуск такого строку також є підставою для відмови в задоволені позову
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання дій відповідача неправомірними і стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2004 та 2007 роки задовольнити частково - лише за 2007 рік.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року (зі змінами і доповненнями згідно Закону України № 749-V від 15 березня 2007 року) був встановлений прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність з 01 січня у розмірі 380 грн., з квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Зазначена стаття доповнена абзацом, яким встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 60 коп.
Таким чином, розмір грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік ОСОБА_1, як інваліду 3 групи повинен становити 7 мінімальних пенсій за віком, що дорівнює: 410 грн. 06 коп. х 7 = 2870 грн. 42 коп.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 18 квітня 2007 року разової щорічної допомоги до 05 травня за 2007 рік у сумі 300 грн., стягненню підлягає сума 2870 грн. 42 коп. - 300 грн. = 2570 грн. 42 коп. - -
Враховуючи вищенаведене (з урахуванням отриманих позивачем коштів грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік), суд вважає за необхідне позов задовольнити частково: визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2007 рік, та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік у розмірі 2570 грн. 42 коп.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області) «про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості» задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_3 щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2007 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_3 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік у розмірі 2570 грн. 42 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивно частина постанови проголошена 25 вересня 2008 року, в повному обсязі постанова виготовлена 26 вересня 2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя