Справа N2-727/09
23 квітня 2009 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ченченко Т.О.,
при секретарі Рибкіній Г.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, допомоги у зв'язку із звільненням на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодуванні моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, допомоги у зв'язку із звільненням на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 16 квітня 2007 року до 17 грудня 2008 року він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Красноармійськвугілля», працюючи в підземних умовах відокремленого підрозділу «Шахта «Родинська», в якості ГРОЗ 5 розряду, гірничого майстра підземно, і звільнився у зв'язку з фактичним переходом на пенсію. Його стаж роботи у вугільній промисловості складає більш ніж 20 років в підземних умовах. З моменту звільнення і до теперішнього часу йому не виплатили суми заборгованості із заробітної плати за вересень-грудень 2008 року в сумі 5561 грн. 17 коп., допомогу належну до виплати, відповідно до умов колективного договору у розмірі 3 окладів в сумі 8022 грн. у зв'язку з фактичним звільненням на пенсію. У зв'язку з цим він був вимушений обмежувати себе та свою сім*ю у придбанні продуктів харчування, товарів першої необхідності для підтримання свого здоров'я, оскільки він двічі був травмований при роботі в умовах вугільної шахти. Він вимушений був змінити свій звичний уклад життя, звертатися за захистом порушеного права, у тому числі в суд у зв'язку з забезпеченням доказів. Належні йому до виплати суми у зв'язку з інфляцією вже знецінилися. Вважає, що такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 5561, 17 гривень заборгованості по заробітній платі за період з вересня до грудня 2008 року, 8022 гривень допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, 8022 гривень у рахунок відшкодування середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 14000 гривень моральної шкоди, а всього 35605, 17 гривень.
Позивач у судовому засіданні з урахуванням наданої представником відповідача довідки про заборгованість з виплати розрахункових сум та здійсненої до судового розгляду виплати заборгованості з розрахункових сум у розмірі 500 гривень, змінив свої позовні вимоги і просив суд стягнути на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 14856 гривень 84 копійки, середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 15747 гривень 55 копійок та моральну шкоду в сумі 14000 гривень, обґрунтовуючи свою позицію доводами, викладеними в позовній заяві та додав, що моральні страждання, які йому спричинив відповідач несвоєчасною виплатою заробітної плати полягає у тому, що він є єдиним утримувачем своєї родини, ні його дружина, ні його син не працюють, і він, і дружина з сином хворіють. Він і син потребують лікування, більш того, його син потребує хірургічного втручання, але зробити операцію синові не можуть, оскільки немає на це коштів. Крім того зазначив, що він багато років добросовісно відпрацював у відповідача на різних підприємства, отримав травму на виробництві, тому вважає не заслужив такого ставлення до себе, коли всім заборгованість із заробітної плати виплачується, а його вимоги відповідачем ігноруються. Пояснити суду яким чином ним була обрахована сума моральної шкоди у 14000 гривень не зміг.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав вимоги позивача, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що суму моральної шкоди він обрахував, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини з подібних справ про невиплату працівникам заборгованості із заробітної плати.
Представник відповідача позовні вимоги визнала частково лише в частині заборгованості із заробітної плати в сумі 14856 гривень 84 копійки. Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди не визнає, В день звільнення 17 грудня 2008 року позивач не працював, знаходився на лікарняному, з вимогою про виплату заборгованості позивач звернувся до відповідача 12 березня 2009 року. Просять врахувати, що ДП «Красноармійськвугілля» в теперішній час перебуває
у край важкому фінансовому становищі, яке обумовлене дефіцитом власних оборотних коштів, томук вимоги позивача про виплату середнього заробітку за час затримки належних до виплати сум при звільненні вважають такими, що не підлягають задоволенню. Моральну шкоду не визнають, вважаючи, що відповідач не порушив прав позивача, і зв'язку з чим не спричинив позивачу моральних страждань, в судовому засіданні не надано доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, тому підстав, на думку представника відповідача, моральної шкоди немає.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВП шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» з 16 квітня 2007 року до 17 грудня 2008 року. За цей час працював у відповідача в якості ГРОЗ, гірничим майстром (а.с. 3-8, 36, 51).
Згідно з наказом ВП шахта «Родинська» № 1602 від 16 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнений з посади гірничого майстра підземного за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію (ах 36).
За данили, наданими ВП шахта «Родинська» заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 по заробітній платі станом на 27 березня 2009 року становить: за жовтень 2008 року - 14, 35 гривень, за листопад 2008 року - 4180, 76 гривень, за грудень 2008 року - 11161, 73 гривні, а всього 15356 гривень 84 копійки; його середньомісячний заробіток складає 3720 гривень 58 копійок, середньоденний - 173 гривні 05 копійок (а.с. 41-42). Станом на 23 киітня 2009 року, з урахуванням здійсненої позивачу виплати за грудень 2008 року в сумі 500 гривень невиплачені суми позивачу становлять: за жовтень 2008 року компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати - 14 гривень 35 копійок, за листопад 2008 року - лікарняний лист - 4165 гривень 4 копійки, компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати - 15 гривень 72 копійки, а всього 4180 гривень 76 копійок, за грудень 2008 року - одноразова допомога у зв'язку з виходом на пенсію - 10661 гривня 73 копійки, а всього невиплачено розрахункових сум 14856 гривень 84 копійки (а.с. 92). Між сторонами не виникає спору щодо розміру нарахованих та належних до виплати при розрахунку позивача сум.
Відповідно до табеля спусків та виїздів з шахти, дільниця № 3, ОСОБА_4 з 11 до 16 грудня 2008 року перебував на лікарняному, 17 грудня 2008 року звільнений з роботи (а.с. 38-39).
Із заяви від 9 березня 2009 року на ім*я генерального директора державного підприємства «Красноармійськвугілля» вбачається, що ОСОБА_1 звертався з проханням про виплату заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середньоденного заробітку за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди, ця заява, згідно з довідкою ДП «Красноармійськвугілля» до відповідача надійшла 12 березня 2009 року (а.с.28, 93).
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
При звільненні працівника, на підставі положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, иласник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законодавством підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача невиплачених сум, належних позивачу при звільненні та середнього заробітку за несвоєчасну виплату відповідачем розрахункових сум з часу, коли позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату належних сум, тобто з 12 березня 2009 року, оскільки в день звільнення позивач не працював, перебував на лікарняному.
Середньомісячний заробіток позивача, за розрахунком відповідача, заперечень проти якого позивач не висловлював, становить 3720 гривень 58 копійок, середньоденний - 173 гривні 5 копійок. Як встановлено із виписки з табелі спусків та підйомів з шахти в грудні 2008 року, пояснень сторін, позивач у відповідача працював завжди у першу зміну при п*ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями у суботу та неділю (ах. 38-39, 42). З часу звернення позивача до відповідача з вимогою про виплату розрахункових сум період затримки розрахунку на цей час становить 29 днів, у тому числі за березень 2009 року - 13 робочих днів, за квітень 2009 року - 16 робочих днів. Підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток у сумі 5018 гривень 45 копійок з розрахунку: (13дн.х173, 05)+ (16дн.х173, 05)=2249, 65+2768, 80=5018, 45 грн.
Суд також вважає, що діями відповідача, пов'язаними з несвоєчасною виплатою позивачу заробітної плати йому спричинена моральна шкода, яка виразилась в неможливості надати допомогу синові для здійснення операції, отримання відповідного лікування щодо себе, необхідністю додаткової організації свого життя, викликаної необхідністю звертатися до відповідача за отриманням розрахункових сум, які належали позивачеві до виплати при звільненні, але розмір моральної шкоди, заявлений позивачем суд вважає необгрунтовано завищеним. З урахуванням тривалості невиплати позивачу належних при розрахунку сум, того, що позивачем не надано суду
даних на підтвердження хвороби його дружини, з'ясованого в судовому засіданні факту, що позивач отримує пенсію, розмір якої становить суму більше 3000 гривень, тобто не був позбавлений заходів до існування, на користь позивача у відшкодування моральної шкоди суд вважає необхідним стягнути 300 гривень, що на думку суду відповідає ступеню спричинених позивачу моральних страждань.
Оскільки позивач за позовом по трудовому спору звільнений від сплати встановлених законодавством витрат, судовий збір у сумі 201 гривня 75 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судом цивільної справи у сумі 30 гривень підлягають стягненню на користь держави з відповідача відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі статей 3, 116, 11, 237 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57, 88, 209, 212-215, 224-226, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, допомоги у зв'язку із звільненням на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодуванні моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість із заробітної плати та одноразової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію у сумі 14856 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 84 копійки, середній заробіток за несвоєчасну виплату позивачеві належних до виплати при звільнені сум у розмірі 5018 (п'ять тисяч вісімнадцять) гривень 45 копійок та у відшкодування моральної шкоди за невиплату відповідачем належних при розрахунку сум у розмірі 300 (триста) гривень, а всього 20175 (двадцять тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 29 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судом цивільної справи у сумі 30 (тридцять) гривень.
Рішення суду в частині виплати позивачу заборгованості із заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.