печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15852/19-к
30 жовтня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 42018000000000123 від 22.01.2018, -
27.03.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження - прокурора другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , згідно вимог якого, останній просить накласти арешт на тимчасово вилучено майно 21.03.2019 під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 та її складових частинах за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_10 , а саме:
-грошові кошти у сумі 63 305 (шістдесят три тисячі триста п'ять) доларів СІЛА;
- коробки від телефонів марки «Iphone» у кількості 4 штук;
- поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження;
-коробка від акумулятора «Asus» із поліетиленовим папером з речовиною рослинного походження, паперовим звертком;
- дозвіл МВС на носіння пристрою для відстрілу гумових патронів «ПМ»;
- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 ;
- грошові кошти у сумі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн.;
- свідоцтво про народження ОСОБА_6 ;
-паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_6 ;
- дозвіл МВС на зберігання та носіння рушниці «Hatyan»;
- сумка спортивна, червоного кольору, яка містить надпис «Nike»;
- грошові кошти у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США;
- паперовий згорток із речовиною;
- «бульбулятор»;
-порожня пачка цигарок «Sobranie» - всередині поліетиленовий згорток речовиною; F
- пристрій для відстрілу гумових патронів;
- обойма з патронами - 2 штуки;
- рушниця «Hatyan Ecsort»;
- іноземна валюта у сумі 4300 (чотири тисячі триста) мексиканських песо, які
зафіксовані у протоколі обшуку від 21.03.2019.
Обгрунтовуючи клопотання прокурор в судовому засіданні вказав, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98, п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, та є речовими доказами, а відтак наявна необхідність у його арешті з метою забезпечення збереження.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.
У судовому засідання прокурор вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити, вказав, що вилучене майно визнано речовим доказом, а тому з метою подальшої перевірки його значення для кримінального провадження існує необхідність у накладенні арешту на майно.
Захисники підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 в задоволенні клопотання просили відмовити у повному обсязі, з підстав того, що стороною обвинувачення не обґрунтовано те, що майно має відношення до кримінального провадження, а також ту обставину, що прокурор пропустив строк на звернення до слідчого судді з даним клопотанням. Підозрюваний доводи захисників підтримав та просив відмовити у задоволенні клопотання.
В судове засідання з'явилась ОСОБА_7 та її представник - адвокат ОСОБА_8 , які вказали, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_7 , які були подаровані останній ОСОБА_11 19.07.2018 року, за вказаних обставин просили відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 за підозрою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою від 11.03.2019 (справа № 757/12028/19-к) слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва слідчим слідчої групи та прокурорам у кримінальному провадженні № 42018000000000123 надано дозвіл на проведення обшуку квартирі АДРЕСА_1 та її складових частинах за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_10 , з метою відшукання речей та документів, які мають значення для цього кримінального провадження.
В період часу з 07 год. 08 хв. до 11 год. 01 хв. 21.03.2019 прокурором у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського району м. Києва від 11.03.2019 (справа № 757/12028/19-к) у квартирі АДРЕСА_1 та її складових частинах за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_10 .
За результатами проведення даного обшуку у зазначеному приміщенні прокурором групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_9 виявлено та вилучено речі та документів, дозвіл на які не зазначені в резолютивній частині, ухвали судді Печерського району м. Києва від 11.03.2019, а саме:
-грошові кошти у сумі 63 305 (шістдесят три тисячі триста п'ять) доларів СІЛА;
- коробки від телефонів марки «Iphone» у кількості 4 штук;
- поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження;
-коробка від акумулятора «Asus» із поліетиленовим папером з речовиною рослинного походження, паперовим звертком;
- дозвіл МВС на носіння пристрою для відстрілу гумових патронів «ПМ»;
- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 ;
- грошові кошти у сумі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн.;
- свідоцтво про народження ОСОБА_6 ;
-паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_6 ;
- дозвіл МВС на зберігання та носіння рушниці «Hatyan»;
- сумка спортивна, червоного кольору, яка містить надпис «Nike»;
- грошові кошти у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США;
- паперовий згорток із речовиною;
- «бульбулятор»;
-порожня пачка цигарок «Sobranie» - всередині поліетиленовий згорток речовиною; F
- пристрій для відстрілу гумових патронів;
- обойма з патронами - 2 штуки;
- рушниця «Hatyan Ecsort»;
- іноземна валюта у сумі 4300 (чотири тисячі триста) мексиканських песо, які
зафіксовані у протоколі обшуку від 21.03.2019.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 21.03.2019, а з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся до суду 23.03.2019, що свідчить про дотримання вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, а відтак слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони захисту, щ прокурор пропустив строк на звернення до слідчоо судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слід зазанаити, що стороною обвинувачення не надано постанови про визнання речовими доказами вилученого майна під час проведення обшуку.
При аналізі слідчим суддею вставнолено, що частина вилученого майна співідноситьься з обставинвами, які являються предметом дослідження кримінального провадження 42018000000000123 від 22.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. З ст. 307, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме наступне майно:
- коробки від телефонів марки «Iphone» у кількості 4 штук;
- поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження;
-коробка від акумулятора «Asus» із поліетиленовим папером з речовиною рослинного походження, паперовим звертком;
- сумка спортивна, червоного кольору, яка містить надпис «Nike»;
- паперовий згорток із речовиною;
- «бульбулятор»;
-порожня пачка цигарок «Sobranie» - всередині поліетиленовий згорток з речовиною.
З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вказане вилучене майна, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування закоду забезпечення кримінальног провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майнор.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Що стосується накладенню арешту - дозвіл МВС на носіння пристрою для відстрілу гумових патронів «ПМ»;
- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 ;
- свідоцтво про народження ОСОБА_6 ;
-паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_6 ;
- дозвіл МВС на зберігання та носіння рушниці «Hatyan», то в даній частині, клопотання задоволенню не підлягає, осільки враховуючи предмет кримінального правопорушення, вилучене майно не відповідає критеріям визначених ст. 98 КПК України, що як наслідок свідчить про відсутність підстав з якими законодавець пов'язує накладення арешту на майно.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Також, під час судового розгляду слідчим суддею встаноновлено, що грошові кошти у сумі 63 305 (шістдесят три тисячі триста п'ять) доларів США належать ОСОБА_7 , що підтверджується договором дарування грошових коштів від 09.07.2018 року, а відтак клопотання в даній частині задоволенню не підлягає, враховуючи, що прокурорм в судовому засіданні будь-яких доказів, які б могли спростувати казане надано не було.
Окрім вказаного, прокурор просить накласти арешт на грошові кошти у сумі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн.; грошові кошти у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США; іноземна валюта у сумі 4300 (чотири тисячі триста) мексиканських песо, проте слід зазначити, що докази, які б могли переконати, що дані кошти мають відношення до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 364 КК України, слідчому судді не надано, а тому слід вважати, що таких не має та як наслідок приходжу до висновку про відмову у задоволенні клопотання про арешт даного майна.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про часткове задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вищезазначене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучено майно 21.03.2019 під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
- коробки від телефонів марки «Iphone» у кількості 4 штук;
- поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження;
-коробка від акумулятора «Asus» із поліетиленовим папером з речовиною рослинного походження, паперовим звертком;
- сумка спортивна, червоного кольору, яка містить надпис «Nike»;
- паперовий згорток із речовиною;
- «бульбулятор»;
-порожня пачка цигарок «Sobranie» - всередині поліетиленовий згорток з речовиною.
В іншій частині вимоги клопотання залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1