01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"02" грудня 2009 р. Справа № 21/220-09
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Вербицького Ігоря Володимировича, Київська обл., м. Бровари
до: 1. Броварської міської ради Київської області, Київська обл., м. Бровари
2. Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, Київська обл., м. Бровари
за участю третіх особі, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Комунальне підприємство Броварської міської ради «Бровариінвестбуд», Київська обл., м. Бровари
2. Фізична особа-підприємець Клочко Наталії Олександрівни, м. Київ
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Саліт», Київська обл., м. Бровари
про визнання договору недійсним та стягнення 1 197 948,08 гривень
за участю представників:
від позивача: Шкелебей О.В. (довіреність від 17.09.2009р.)
Самосуд Ж.О. (довіреність від 17.09.2009р.)
від відповідача 1: Гальмиз О.В. (довіреність №2-15/556 від 13.03.2009р.)
від відповідача 2: Гальмиз О.В. (довіреність №2-15/557 від 13.03.2009р.)
від третьої особи 1: Сдобнякова К.Б. (розпорядження №209-ОС від 21.11.2008р.)
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
Фізична особа-підприємець Вербицький Ігор Володимирович (далі-ФОП Вербицький І.В./позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області (далі-Броварська міська рада/відповідач 1), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Броварської міської ради «Бровариінвестбуд» (далі-третя особа 1) про визнання договору благодійного внеску №БВ-001-6 від 08.10.2007р. недійсним та стягнення 1 247 948,08 грн. сплачених за ним.
Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у поясненні на позовну заяву, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2009р. порушено провадження у справі №21/220-09 та призначено справу до розгляду на 30.09.2009р.
В судовому засіданні 30.09.2009р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач, після перерахунку суми сплачених коштів за договором №БВ-001-6 від 08.10.2007р., просить суд стягнути з відповідача 1 197 948,08 грн. сплачених за ним. Зазначені уточнення судом прийняті.
Ухвалами господарського суду Київської області від 30.09.2009р. та 14.10.2009р. до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області (далі-ВК БМР), в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ФОП Клочко Н.О. та ТОВ «Саліт»відповідно.
13.10.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, що було задоволено ухвалою господарського суду від 14.10.2009р.
В судовому засіданні 14.10.2009р. представником позивача подано клопотання про витребування від відповідача 1 та відповідача 2 відомостей (документів), які підтверджують отримання третьою особою 2 та третьою особою 3 грошових коштів, сплачених позивачем.
Зазначене клопотання судом залишено без задоволення, оскільки зазначені докази не впливають на вирішення даного спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2009р., 14.10.2009р., 02.11.2009р. та 18.11.2009р. розгляд даної справи відкладався на 14.10.2009р., 02.11.2009р., 18.11.2009р. та 02.12.2009р. відповідно.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд та заслухавши пояснення представників сторін, суд
08.10.2007р. між ФОП Вербицький І.В. (далі-пожертвувач) та ВК БМР (далі-виконком), враховуючи результати конкурсу щодо набуття Забудовником права користування земельною ділянкою у м. Бровари, вул. Кутузова в районі розміщення ТОВ «Леман Україна», площею 0,8759 га (далі-конкурс), укладено договір благодійного внеску №БВ-001-6 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 1.2 та 1.4 Договору визначено, що пожертвувач передає в цільовий фонд Броварської міської ради, а обдарований приймає благодійний грошовий внесок, зазначений у п. 1.2 цього договору, для використання з метою, вказаною в пункті 1.3 цього договору.
Сума благодійного внеску визначена сторонами відповідно до результатів конкурсу згідно з пропозиціями пожертвувача і становить 1 000 000,00 грн.
Відповідно до результатів конкурсу згідно з додатковими пропозиціями пожертвувач зобов'язується оплатити рахунки №18 від 27.09.2007р. на суму 125 000,00 грн., №123 від 01.10.2007р. на суму 72 948,08 грн.
На виконання умов Договору позивачу виставлені рахунок №18 від 27.09.2007р. на суму 125 000,00 грн., рахунок-фактура №СФ-0000123 від 01.10.2007р. на суму 72 948,08 грн., а позивачем сплачено 950 000,00 грн. згідно платіжного доручення №6 від 12.10.2007р., 125 000,00 грн. згідно платіжного доручення №5 від 10.10.2007р. та 72 948,08 грн. згідно платіжного доручення №4 від 04.10.2007р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
Позивач, посилаючись на те, що Договір, за своїм змістом суперечить актам цивільного законодавства України, під час укладення Договору волевиявлення позивача щодо надання благодійної допомоги не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а також у позивача відсутнє бажання реального настання правових наслідків, що обумовлені Договором, просить суд визнати Договір недійсним з підстав ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», в разі необхідності вирішення питання про недійсність правочинів при наявності посилань на положення ГК України, зокрема на ст. 207 ГК України, та положення ЦК України, ст. 207 ГК України не може застосовуватись у відповідності до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК України, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України, оскільки не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом.
Враховуючи викладене, посилання позивача на визнання Договору недійсним з підстав ч. 1 ст. 207 ГК України є необґрунтованим.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК, визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.
Статтею 2 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»визначено, що благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.
Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом самостійно або разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність.
Приписами статей 626 та 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Втім, позивачем необґрунтовано в чому полягає невідповідність Договору ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, а також враховуючи приписи вищезазначених норм Закону, суд дійшов висновку, що ані за своєю правовою природою, ані за своїм змістом, Договір не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У відповідності до п. 3 ст. 203 ЦК України, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Оскільки позивачем не доведено, що його дії у вигляді укладання Договору та подальшої сплати благодійних внесків за ним, суперечать його внутрішній волі чи зазначені дії зумовлені наявністю юридично значущої помилки у сприйнятті позивачем його очікуваного юридичного результату, суд дійшов висновку, що укладання Договору є проявом вільного волевиявленням позивача та відповідає його внутрішній волі.
18.09.2007р. між позивачем та КП БМР «Бровариінвестбуд»укладено договір про умови участі в конкурсі щодо надання земельних ділянок в оренду в м. Бровари (далі-конкурс).
Відповідно до п. 4.7. Положень про порядок проведення конкурсів щодо надання земельних ділянок в оренду в м. Бровари, що затверджений рішенням Броварської міської ради 15.03.2007р. за №275-18-05 (далі-Положення), одним з критеріїв оцінки учасників конкурсу є розмір добровільного внеску до цільового фонду Броварської міської ради.
Відповідно до преамбули Договору, він укладений з метою виконання позивачем умов Положення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладання позивачем Договору та сплата ним грошових коштів за ним, спрямоване на реальне настання правових наслідків, а саме зарахування сплачених коштів в якості саме благодійного внеску до цільового фонду Броварської міської ради, що спростовує посилання позивача на відсутність у названих діях його бажання на настання реальних правових наслідків, що передбачені при укладанні спірного договору.
Оскільки, позивачем не доведено наявність умов, необхідних для визнання Договору недійсним, що передбачені ч. 1 ст. 215 та ч. 1, 3, та 5 ст. 203 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним Договору з зазначених підстав є необґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її задоволення.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 197 948,08 грн. сплачених ним на виконання умов Договору.
Оскільки, позивачем не доведено недійсність Договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 197 948,08 грн. сплачених ним на виконання умов Договору є необґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, при відмові в позові, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 83 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Рішення підписане 07.12.2009р.