01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"10" листопада 2009 р. Справа № 9/212-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ЛІЗИНГ»
Про стягнення 767 064,46 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Позивача предст. Джулай Ю.В. за дов. № Д 008/09 від 09.02.2009 року.
Відповідача не з'явився
Рішення суду прийнято в судовому засіданні 10.11.2009 р. після оголошеної в судовому засіданні 27.10.2009 р. перерви згідно ст. 77 ГПК України.
На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ЛІЗИНГ»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу № КL від 22 березня 2007 року (надалі - Договір) в сумі 767 064,46 грн., з яких 223 569,32 грн. - сума основного боргу (несплачені лізингові платежі), 256 780,83 грн. - штрафу, 296 406,83 грн. -збитки позивача, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем передбачених Договором зобов'язань, а саме несплату у строки, передбачені Договором, лізингові платежі та відсотки, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 223 569,32 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі 4 307,48 грн., штраф в розмірі 256 780,83 грн. та 296 406,83 грн. збитків позивача, які виникли у зв'язку із не отриманням позивачем, через порушення відповідачем умов Договору та норм чинного законодавства України, податкового кредиту.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2009 року порушено провадження у справі № 9/212-09 та призначено її розгляд на 29.09.2009 року.
У судовому засіданні 29.09.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 29.09.2009 року не з'явився, але через загальний відділ суду подав клопотання б/н від 29.09.2009 року про відкладення розгляду справи. Також, 29.09.2009 року представник відповідача подав через загальний відділ суду відзив на позовну заяву.
В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2009 року.
27.10.2009 року представник позивача подав через загальний відділ пояснення № 67/10 від 23.10.2009 року.
У судовому засіданні 27.10.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
У судовому засіданні 27.10.2009 року представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, оспорює заявлену до стягнення суму заборгованості, вказує на необґрунтованість стягнення штрафних санкцій, недоведеність виникнення збитків у вигляді неотримання податкового кредиту через порушення ним умов Договору та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
27.10.2009 р. в судовому засіданні оголошено перерву на 10.11.2009 р.
10.11.2009 року представник відповідача подав через загальний відділ суду клопотання б/н від 10.11.2009 року про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом у Господарському суду Київської області справи № 7/197-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. У зазначеному клопотанні представник відповідача зазначає, що вирішення справи № 9/212-09 неможливе до розгляду по суті справи № 7/197-09.
Судом, на підставі ст. 79 ГПК України, відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки відповідачем не доведено, що рішення у справі № 7/197-09 має важливе значення (може вплинути) на вирішення по суті справи № 9/212-09.
10.11.2009 року представник відповідача подав через загальний відділ суду Клопотання про витребування доказів та залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої служби Броварського міжрайонного управління юстиції.
Судом, на підставі ст. 27 та ст. 33 ГПК України, відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання в частині витребування доказів частині та залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої служби Броварського міжрайонного управління юстиції, оскільки відповідачем не доведено, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Відділу державної виконавчої служби Броварського міжрайонного управління юстиції у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 10.11.2009 року представник позивача надав суду заяву б/н від 10.11.2009 року, в якій просить суд відмовити у задоволенні поданого представником відповідача клопотання б/н від 10.11.2009 року про зупинення провадження у справі. На думку позивача, на вирішення по суті справи № 9/212-09 не впливають результати розгляду справи № 7/197-09, і відповідач подав зазначене клопотання виключно з метою затягування строків розгляду справи у суді.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 10.11.2009 року не з'явився.
У судовому засіданні 10.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, ознайомившись з правовою позицією представників сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, суд,-
22.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»(за договором - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ЛІЗИНГ»(за договором - Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № КL від 22 березня 2007 року.
Відповідно до Спеціальних умов фінансування (пункт А) та Специфікації до Договору, предметом Договору є рециклінгова установка ЕREMA 1512 TVE-HG в комплекті, вартістю - 4 626 224,81 (чотири мільйони шістсот двадцять шість тисяч двісті двадцять чотири) гривень 81 копійка, з урахуванням ПДВ (надалі -Майно).
Згідно із п.1.1. Договору, Лізингодавець, відповідно до Заявки Лізингоодержувача, набуває (купує) і оплачує Майно у Продавця (Постачальника), вказане Лізингоодержувачем, і надає Лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язується оплачувати Лізингові платежі, встановлені в Графіку платежів. Попередній графік платежів визначений у Спеціальних умов фінансування Договору (пункт Б). Уточнений графік платежів складений сторонами Договору в момент передачі Майна (04.04.2007 року). Після закінчення Строку лізингу (періоду, який встановлений в Уточненому графіку платежів б/н від 04.04.2007 року), при виконанні Лізингоодержувачем всіх умов Договору Майно передається у власність Лізингоодержувача.
Відповідно до Спеціальних умов фінансування (пункт А) Договору, Продавцем (Постачальником) Майна сторони Договору визначили Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ЛІЗИНГ».
22.03.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ЛІЗИНГ»Договір купівлі-продажу № 070317 рециклінгової установки ЕREMA 1512 TVE-HG в комплекті за ціною 4 626 224,81 (чотири мільйони шістсот двадцять шість тисяч двісті двадцять чотири) гривень 81 копійка, з урахуванням ПДВ.
Проведення оплати за предмет Договору купівлі-продажу № 070317 від 22.03.2007 року та його передача ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»підтверджується видатковою накладною № ЛНА-000016 від 04.04.2007 року, засвідченою підписами уповноважених осіб та печатками сторін зазначеного договору, та банківською випискою з рахунку ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ».
На виконання вимог п.4.2. Договору фінансового лізингу, 04.04.2007 року сторони Договору передали Майно в фінансовий лізинг по Акту прийому -передачі Майна б/н від 04.04.2007 року.
Згідно із п.3.2. Договору, за користування Майном Лізингоодержувач повинен оплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі, встановлені в Графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем у Розділі 14 Договору. Усі необхідні платежі за Договором повинні бути сплачені на день, вказаний в Уточненому графіку платежів.
Відповідно до визначення поняття «Лізингові платежі», що наводиться в Договорі, до суми лізингових платежів входять суми відшкодування частини вартості Майна та винагорода Лізингодавця.
Згідно Уточненого графіку платежів б/н від 04.04.2007 року та умов п.3.2. Договору, Лізингоодержувач повинен був сплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі щомісячно, до тридцятого числа кожного місяця.
Проте, в порушення умов п.3.2. Договору та Уточненого графіку платежів б/н від 04.04.2007 року, відповідач не сплатив позивачеві повністю лізингові платежі (суму відшкодування частини вартості Майна та суму винагороди Лізингодавця) за період фінансового лізингу протягом листопада та грудня місяця 2008 року, а саме, за розрахунками позивача (Розділ 1 Додатку до Позовної заяви № 89/08 від 28.08.2009 року), перевіреними судом, відповідач не сплатив позивачеві Лізинговий платіж за листопад у розмірі 20 203,56 гривень та Лізинговий платіж за грудень у розмірі 182 395,44 гривень.
Відповідно до п.п.11.5.3. Договору, якщо Лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим Договором (істотне порушення умов Договору), Лізингодавець може розірвати Договір в односторонньому порядку не звертаючись до суду.
Згідно п.11.6. Договору, коли є підстава розірвати Договір, то Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу Лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу, або розірвати Договір. Після розірвання Договору Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору, а також заплатити штраф у розмірі 10 відсотків від розміру суми неоплаченої вартості предмету лізингу.
Також, відповідно до умов п.11.6. Договору та Уточненого графіку платежів б/н від 04.04.2007 року, відповідач мав сплатив позивачеві винагороду Лізингодавця (відсотки) за період до дати розірвання Договору у розмірі 20 970,32 грн. (відповідно до розрахунків позивача (Розділ 1 Додатку до Позовної заяви № 89/08 від 28.08.2009 року), перевірених судом).
Керуючись п.11.5. та п.11.6. Договору, 21.01.2009 року позивач направив на адресу відповідача Повідомлення про розірвання договору (цінний лист з описом вкладення вих. № 52/01 від 21.01.2009 року). Вказаним листом позивач повідомив відповідача про розірвання Договору (на підставі п.11.5. Договору) з 28.01.2009 року та вимагав у зв'язку із розірванням Договору до 30.01.2009 року повернути Майно (предмет лізингу), до 28.01.2009 року сплатити наявний борг по лізинговим платежам та штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої вартості предмета лізингу.
Відповідно до п.5.6. Договору, Лізингодавець надав згоду Лізингоодержувачу передати Майно (предмет лізингу) у оперативний лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ТВМ», за умови внесення Лізингоодержувачем до Лізингової угоди №20061062 від 07.08.2006 року, укладеної ним з ТОВ «Спецмонтаж-ТВМ», змін, передбачених п.5.6. Договору. На виконання цієї умови Договору, відповідач та ТОВ «Спецмонтаж-ТВМ»підписали Додаткову угоду № 2 від 23.03.2007 року до Лізингової угоди №20061062 від 07.08.2006 року.
18.02.2009 року позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ТВМ», що відповідно до Лізингової угоди №20061062 від 07.08.2006 року (зі змінами та доповненнями), користувався Майном, Повідомлення про виконання обов'язків (цінний лист з описом вкладення вих. № 76/02 від 18.02.2009 року) в якому повідомив про те, що у зв'язку із істотними порушеннями відповідачем умов Договору всі права по Лізинговій угоді №20061062 від 07.08.2006 року передаються від відповідача позивачеві. Та у встановлений Додатковою угодою № 2 від 23.03.2007 року строк ТОВ «Спецмонтаж-ТВМ»не надав позивачеві відповіді на вказаний лист, тому, відповідно до умов Додаткової угоди, Лізингова угода №20061062 від 07.08.2006 року була достроково розірвана і ТОВ «Спецмонтаж-ТВМ»мав повернути Майно позивачеві. Так як він цього не виконав, позивач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. 09.06.2009 року на підставі виконавчого напису, вчиненого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., відділом ДВС Броварського міжрайонного управління юстиції було відкрите виконавче провадження щодо повернення Майна. 09.07.2009 року, відповідно до Акту прийому-передачі б/н від 09.07.2009 року, Майно (предмет лізингу) було повернуто позивачеві.
При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.
Згідно ч.1, ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених ЦКУ, зокрема, шляхом укладення договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦКУ).
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, у господарського суду відсутні будь-які підстави вважати зазначену угоду недійсною чи неукладеною.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦКУ, ч.1 ст.173 ГКУ).
Згідно ч.1 ст.526 ЦКУ та ч.1 ст.193 ГКУ, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГКУ).
При цьому, згідно зі ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч.1 ст.527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до фінансового лізингу.
Згідно ч.3 ст. 806 ЦКУ, особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ст. 614 ЦКУ, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що порушила зобов'язання.
У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вжиття заходів відповідачем щодо належного виконання зобов'язань.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості з оплати лізингових платежів (суми основного боргу) у розмірі 223 569,32 грн. належним чином доведені, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовані, і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно п.7.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що в наслідок невиконання умов Договору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 223 569,32 грн.
Згідно п.п.3 та 4 ч.1 ст.611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та моральної шкоди.
Ч.1 ст.230 ГКУ передбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (зокрема, штраф).
В п.11.6. Договору встановлено, що після розірвання Договору Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору, а також заплатити штраф у розмірі 10 відсотків від розміру суми неоплаченої вартості предмету лізингу.
Згідно п.10.2. Договору, за невчасне виконання зобов'язань, які передбачені пунктами 2.4, 2.6., 3.1., 3.2. і 6.4. Договору, на вимогу Лізингодавця, Лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається з наступного дня після закінчення строку і закінчується після оплати Лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Оплата пені не звільняє Лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст.3 зазначеного Закону.
Відповідно до наведеного вище, Договір було розірвано з 28.01.2009 року. Після розірвання Договору, в період з 02.20.2009 року до 27.08.2009 року відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 14 000 грн. Згідно порядку зарахування коштів по Договору, передбаченого п.3.7. Договору, позивач зарахував сплачені відповідачем кошти у наступному порядку: 4 307,48 грн. в якості погашення суми пені, нарахованої за порушення умов Договору, та 9 692,52 грн. в якості погашення частини штрафу.
Доказів сплати відповідачем іншої частини нарахованого позивачем згідно п.11.6. Договору штрафу суду не було надано.
Отже, з урахуванням викладеного та наявних у справі доказів, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу у розмірі 247 088,31 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, суд уважно розглянув позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 296 406,83 грн. збитків позивача, спричинених позбавленням позивача, через порушенням відповідачем норм чинного законодавства України в сфері оподаткування, права на отримання податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦКУ, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст.22 ЦКУ визначаються види збитків (реальні збитки та упущена вигода). Ці види збитків визначені також частиною 2 ст.224 ГКУ.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що діями відповідача йому завдано реальних збитків.
Частиною 1 ст. 225 ГКУ встановлено склад збитків.
Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 7 Закону. Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів:
- документальне підтвердження нарахування (сплати) податку;
- напрямок використання придбаних товарів (послуг).
В результаті застосування зазначених правил платник податку повинен визначити (а органи податкової служби - перевірити) дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені п.7.3 ст. 7 Закону).
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону).
А тому, платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Виходячи з викладеного, оцінивши доводи позивача та відповідача, наявні у справі докази, а також, зважаючи на те, що неможливість використати право на податковий кредит не відноситься (не входить) до складу збитків, передбаченого ч.1 ст.225 ГКУ, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 296 406,83 грн. збитків позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ЛІЗИНГ»(07400, Київська область, м. Бровари, пров. Оболонський, буд.4, код 31033785, р/р 26008110761980 в КБ «Фінанси та кредит»м. Києва, МФО 300131, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, код 34003114, р/р 26505201 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) - 223 569 (двісті двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 32 коп. основного боргу, 256 780 (двісті п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят) грн. 83 коп. - штрафу та судові витрати: 4 879 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. державного мита та 146 (сто сорок шість) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Дата підписання рішення: 27.11.2009 року
Суддя Сокуренко Л. В.