Справа №345/2825/19
Провадження № 1-кп/345/338/2019
05.11.2019 року м. Калуш
Колегія суддів Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в складі головуючого судді: ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 , прокурора: ОСОБА_5 , обвинуваченого: ОСОБА_6 , його захисника - адвоката - ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , представника потерпілого ТзОВ «Телерадіокомпанія Калуш» ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019090170000152 по обвинуваченню: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не працюючого, інваліда 3-ї групи інвалідності, не одруженого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ст. 348 КК України, -
01.07.2019 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з Івано-Франківського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296, ст. 348 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений усвідомлюючи тяжкість та неминучість покарання за скоєний злочин може переховуватись від суду, вчиняти тиск на потерпілих, свідків, а інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_8 , його представник ОСОБА_9 , представник потерпілого - юридичної особи ТзОВ «Телерадіокомпанія Калуш» ОСОБА_10 підтримали клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заперечила щодо обрання її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений намірів ухилятися від суду не має, а за станом здоровя не може перебувати у місцях позбавлення волі. Тому просить суд обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом взято до уваги особливу тяжкість обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_6 , а тому об'єктивним є твердження прокурора, що під острахом кримінальної відповідальності останній може ухилятися від суду. Наявність такого ризику узгоджується із рішенням ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 п.81, в якому зазначено, що серйозність пред'явленого обвинувачення є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що докази в судовому засіданні не перевірені в повному обсязі.
Водночас, у рішенні ЄСПЛ «Ніколов проти Болгарії», сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
В рішеннях у справах «Яблонський проти Польщі» від 21.12.2000 року, «І.А. проти Франції» від 23.09.1998 року, «Іловецький проти Польщі» від 04.10.2001 року, ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого обвинуваченим, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. Проте, згідно з п.3 ст.5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані.
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення неповинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23.09.2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»)
Порушення вимог пп. «с» п.1 ст.5 Конвенції у справі «Третьяков проти України» констатовано з огляду на те, що рішення суду (Дзержинський районний суд м. Харкова), якими продовжувалось застосування до заявника запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не містили належного обґрунтування та визначених строків; при цьому ці рішення містили посилання на первісні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою не розглядалось.
Керуючись вказаною практикою ЄСПЛ, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку та стану здоров'я, майнового стану, та обставин злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , наявності в нього місця проживання в м. Калуш, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте застосувати до нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, передбаченому для осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину і визначеному ч.5 ст.182 КПК України. Зазначена позиція суду узгоджується із ч. 4 ст. 183 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу адвоката ОСОБА_7 на положення ч. 4 ст. 176 КПК України, в якій вказано, що запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Тобто, зазначена норма унеможливлює захисника звертатись до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому.
На підставі викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника належить відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід - тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.
Взяти ОСОБА_6 під варту із зали суду.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і закінчується 3 січня 2020 року о 09 годині 30 хвилин.
Визначити ОСОБА_6 розмір застави - 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 211 310 гривень, після внесення якої він звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави, покласти на нього такі обов'язки: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінально провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Строк дії обов'язків, визначених заставою, покладених на ОСОБА_6 в разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначити до 3 січня 2020 року.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Калуську місцеву прокуратуру.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення, а обвинувачений, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді: