Справа № 344/8872/16-ц
Провадження № 2/344/302/19
05 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори в особі державного нотаріуса Дмитрук О.Д., Коломийського об'єднаного бюро технічної інвентаризації, Кривошеєвої Лідії Василівни та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування видачі свідоцтва про право на спадщину, вилучення відомостей зі спадкового реєстру, скасування державної реєстрації та стягнення грошових коштів та заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, вимогами якої просить постановити ухвалу про накладення арешту на майно, а саме: квартиру номер АДРЕСА_1 , для забезпечення позовних вимог спадкоємця ОСОБА_1 по спадковій справі № 568/09р.
Вивчивши заяву та матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи вбачається, що вимоги заяви не є належно необґрунтованими. У поданій заяві відсутні докази необхідності забезпечення позову, що унеможливлює накладення арешту на зазначене майно.
Окрім того, відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не представлено.
З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 149, 150 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Т.М. Антоняк