Єдиний унікальний номер: 343/753/18
Номер провадження: 1-р/343/2/19
04 листопада 2019 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області клопотання начальника державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» про уточнення застосування ст.89 КК України відносно засудженого ОСОБА_3 в кримінальному провадженні про обвинувачення останнього за ч.1 ст. 307 КК України,
До Долинського районного суду надійшло клопотання начальника державної установи- начальника арештованого дому "Личаківської виправної колонії №30" підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 , у якому останній просив уточнити застосування строків погашення судимості відносно ОСОБА_3 , засудженого вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2019 року, посилаючись на те, що термін погашення судимості за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2009 переривався (строк судимості мав би погаситись 11.01.2019), оскільки ОСОБА_3 вчинив новий злочин 10.03.2018, за що був засуджений вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22.05.2019, і тому ОСОБА_3 не може вважатись таким, що раніше не судимий згідно ст.89 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що вивчаючи матеріали особової справи, зокрема довідку про судимість встановлено, що ОСОБА_3 останній раз засуджений:17.06.2009 Долинським районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі. Звільнений 11.01.2013 по відбутті терміну покарання.
Згідно ч.5 ст.12 КК України злочин передбачений ч.2 ст.186 КК України є тяжким злочином.
Згідно п.8 ч.1 ст.89 КК України судимість за тяжкий злочин погашається протягом 6 років з дня звільнення.
Згідно ст.90 КК України, якщо особа після відбуття покарання, але до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, то перебіг строку погашення судимості переривається та обчислюється заново.
На підставі викладеного, просить уточнити застосування ст.89 КК України щодо ОСОБА_3 та надіслати відповідь на адресу установи або у разі описки скерувати на адресу установи копію ухвали про виправлення описки.
Сторони кримінального провадження у судове засідання не з'явилися, про час, день та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, керуючись вимогами ст. 539 КПК України, суд вважає за необхідне розглянути клопотання за відсутності сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалось.
Ознайомившись з матеріалами клопотання і матеріалами кримінального провадження стосовно засудженого ОСОБА_3 , суд доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироку суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання щодо всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно вимог ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотання (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, при цьому, частиною другою цієї статті передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов"язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема п. 14 частини першої статті 537 КПК України.
Судом встановлено, що вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2019 року ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України із призначенням йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили вирішено залишити без змін - тримання під вартою. Термін відбування покарання ОСОБА_3 визначено відраховувати з 01 год. 55 хв. 11 березня 2018 року, та спливу строків, визначених законом. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1144 гривні витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.
Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 30.07.2019 закрито апеляційне провадження, за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_5 , на вирок Долинського районного суду від 22 травня 2019 року, у зв'язку із відмовою від апеляційної скарги прокурора.
Даний вирок набрав законної сили 30.07.2019.
Як встановлено судом, засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання в Державній установі «Личаківська виправна колонія (№30)».
Як вбачається з клопотання, начальник Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» на підставі ст.ст. 537 п.14, 539 ч.2 п.4, 379 КПК України просить уточнити застосування строків погашення судимості відносно ОСОБА_3 , засудженого вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2019 року, посилаючись на те, що термін погашення судимості за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2009 переривався (строк судимості мав би поласитись 11.01.2019), оскільки ОСОБА_3 вчинив новий злочин 10.03.2018, за що був засуджений вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22.05.2019, і тому ОСОБА_3 не може вважатись таким, що раніше не судимий згідно ст.89 КК України.
Згідно ч.1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Вирішення усіх інших питань, які виникають під час виконання вироків, віднесено до компетенції судів, в межах територіальної юрисдикції яких виконується вирок, або в межах територіальної юрисдикції яких засуджений відбуває покарання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Слід зазначити, що чинне законодавство не надає суду право змінювати своєю ухвалою вироки, що набрали законної сили. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків" в порядку виконання вироку не підлягають розгляду питання, які зачіпають суть судового рішення та погіршують становище засудженого, звужують або розширюють обсяг обвинувачення, стосуються кваліфікації кримінального правопорушення, призначення покарання та вирішення цивільного позову.
Однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд, який ухвалив (постановив) рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати. Допущені в судовому рішенні помилки, внаслідок яких воно стає незаконним і необгрунтованим, виступають підставою для зміни і скасування рішення в апеляційному порядку.
Таким чином, судом встановлено, що вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 307 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Слід зазначити, що вирок набрав законної сили, та вказівка у вступній частині вироку на ст. 89 КК України, згідно з якою ОСОБА_6 раніше не судимий, ніким не оспорювалася.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання та вважає, що таке суперечить інтересам засудженого та погіршує його становище, що є неприпустимим з точки зору кримінально-процесуального закону, клопотання подане з порушенням ст.537 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 537, 539, 379 КПК України, України, суд, -
В задоволенні клопотання начальника державної установи- начальника арештованого дому "Личаківської виправної колонії №30" підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 про уточнення вступної частини вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2019 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 307 КК України відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а особами, що були відсутні в судовому засіданні, в той же строк з часу отримання її копії.
Суддя