Справа № 216/77/18
Номер провадження 2/216/980/19
іменем України
30 серпня 2019 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Марущак І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовували тим, що 22.01.2015 між ФОП ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , з іншої, було укладено договір про надання юридичних послуг (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, відповідач зобов'язалась надати позивачам послуги щодо представництва інтересів при оформленні спадщини від ОСОБА_5 , а позивачі зобов'язалися оплатити такі послуги. Згідно з п. 4.1 Договору вартість послуг складає 6000,00 грн. та сплачується наступним чином: 3500,00 грн - в день укладання договору, 2500,00 грн - до 16.03.2015. Обидві суми були сплачені позивачами в повному обсязі. Згідно з п. 6.1 Договору, цей договір діє до моменту виконання умов договору (оформлення права власності). Враховуючи зміст п. 1.1 Договору, під виконанням його умов розуміється реєстрація права власності на майно, успадковане після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , оскільки за змістом чинного ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається з моменту його державної реєстрації. Спадкове майно після смерті ОСОБА_5 складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Питання про оформлення прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 вирішувалося в судовому порядку, а відповідач представляла інтереси позивачів в судовому процесі. В ході судового розгляду справи на спірну квартиру було накладено арешт, який до теперішнього часу не знятий. Таким чином, після отримання рішення суду про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, для можливості здійснення державної реєстрації права власності позивачі на вищевказане нерухоме майно арешти мають бути скасовані. Однак, відповідач, після отримання рішення суду, не вчиняє ніяких дій щодо скасування арешту. Ну усні та письмові звернення з приводу того, що остаточне виконання зобов'язань за умовами Договору передбачає реєстрацію права власності на спірну квартиру в належних частках, відповідач зазначила, що вона згодна виконати зобов'язання за умови, що їй буде сплачено ще 8000,00 грн додатково. З наведенного вбачається, що відповідач відмовляється від виконання взятих на себе за Договором зобов'язань, що є порушенням умов Договору. Крім того, ОСОБА_3 допустила зловживання по Договору, а саме: без узгодження з позивачами витратила їх грошові кошти, залишені їй під звіт для покриття витрат за Договором в сумі 1000,00 грн, на замовлення послуг з оформлення технічного паспорта на спірну квартиру. Даний документ було виготовлено без виїзду техніка за старими даними. Разом з цим, на момент оформлення нового технічного паспорту, площа квартири змінилася та відбулося перепланування, зокрема: демонтовані перегородки, зруйновані стіни. Таким чином, виготовлений технічний паспорт є недійсним і позивачі вимушені звертатися за виготовленням нового технічного паспорту. Разом з цим, позивачі зазнали моральної шкоди, що призвело до постійного перебування у нервовому стані та хвилюванні.
У зв'язку з вищевикладеним, позивачі просять зобов'язати ФОП ОСОБА_3 виконати зобов'язання за Договором про надання юридичних послуг від 22.01.2015, укладеного з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , а саме: отримати та передати їм документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у належних їм частках, а саме: на 1/3 частку за кожним із них; стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь позивачів суму моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали.
Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Крім того, до суду надійшов відзив на позовну заяву, який вона обґрунтовувала тим, що вона у своїй письмовій відповіді на претензію від 26.12.2017 щодо виконання умов договору зазначала позивачам про повне виконання всіх умов Договору. Так, 26.04.2016 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області будо ухвалено рішення у справі № 214/6005/15-ц про визнання права власності в порядку спадкування, яким було задоволено вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 28.02.2017 апеляційний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишив без змін рішення суду першої інстанції. 12.05.2017 було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , виконавчого комітету Криворізької міської ради, треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 недержавний нотаріус Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Данцова Н.Ю., Криворізьке управління Дніпропетровського регіонального департаменту АК інвестиційного банку «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк», реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, про визнання права власності в порядку спадкування. З даною відповіддю позивачі були ознайомлені, про що свідчать їх особисті підписи. За вказаним Договором від 25.01.2015 відповідач не зобов'язувалася реєструвати рішення суду щодо встановлення права власності. Позивачі отримали консультацію, ФОП ОСОБА_3 були складені заяви, сплачений адміністративний збір, квитанції та вказані заяви були передані замовнику для подальшої їх реєстрації. Таким чином, відповідач вважає, що діяла в межах та у спосіб, визначений відповідно до договору та діючого законодавства. Також ФОП ОСОБА_3 у своєму відзиві зазначає, що на теперішній час в неї скінчилися повноваження щодо представництва інтересів позивачів. Крім того, позивачі вимагають відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., але не зазначають в чому полягають моральні страждання. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема розділом I «Загальні положення про зобов'язання», розділом II «Загальні положення про договір» так і Главою 63 «Послуги. Загальні положення», а також Законом України «Про захист прав споживачів».
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, судом встановлено, що 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , був укладений договір про надання юридичних послуг, за яким остання зобов'язалась надавати клієнтам послуги шляхом: усного та письмового консультування; надання представницьких послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади, а також в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; надання представницьких послуг щодо захисту інтересів замовника в органах державної виконавчої служби; надання послуг щодо сплати судових зборів, витрат на ІТЗ та ін. обов'язкових платежів; надання інших видів юридичних послуг.
На виконання умов цього договору позивачі сплатили відповідачу кошти в розмірі 6000,00 грн. Вказана обставина не заперечується відповідачем.
За цим договором та довіреностями від 30.01.2015 та від 06.02.2015 (а.с. 40,41), відповідач, як представник клієнтів, мала повноваження на ведення справи в суді та вчинення від імені клієнтів всіх процесуальних дій.
Відповідно до п. 6.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і дії до моменту виконання умов договору (оформлення права власності).
Таким чином, сторони Договору досягли всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду, та засвідчили цей факт своїми підписами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 17 частини 1 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 ЦК України визначено, що у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за оплату, замовник зобов'язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 905 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як установлено судом зі змісту заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.04.2016 (а.с. 8-10) ОСОБА_3 на підставі довіреності представляла інтереси позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_7 в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_8 , представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , виконавчого комітету Криворізької міської ради, треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Державний нотаріус Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Донцова Наталія Юріївна, Криворізьке управління Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, про визнання права власності в порядку спадкування. Вказаним рішенням ухвалено визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом в розмірі 1/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом в розмірі 1/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його баби ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_16 право власності в порядку спадкування за законом в розмірі 1/3 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її баби ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2017, а також Постановою Верховного суду 28.11.2018, заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2016 року залишено без змін.
З пояснень позивачів вбачається, що під час розгляду справи в якості забезпечення позову було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , який до теперішнього часу не знятий, а тому, зареєструвати право власності за вищевказаним рішенням суду та набути право власності на нерухоме майно позивачі не можуть.
Відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає, що за Договором вона не зобов'язана реєструвати право власності на підставі рішенням суду, а всі інші умови за Договором нею були виконані.
Судом досліджено пункт 6.1 Договору в якому визначено, що цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання умов договору (оформлення права власності). Тобто, сторони Договору погодили, що строк його дії закінчується моментом виконання умов договору (оформленням права власності).
Разом з цим, позивачі у своїх вимогах просять суд зобов'язати відповідача ФОП ОСОБА_3 виконати зобов'язання за Договором про надання юридичних послуг від 22.01.2015, укладеного з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , а саме: отримати та передати їм документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у належних їм частках, а саме: на 1/3 частку за кожним із них.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Водночас, суд не може зобов'язати відповідача отримати та передати їм документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у належних їм частках, а саме: на 1/3 частку за кожним із них, оскільки вказані вимоги не передбачені Договором.
Посилання позивачів на зловживання відповідача при виконанні умов Договору, а саме: без узгодження з позивачами ОСОБА_3 витратила їх грошові кошти, залишені під звіт для покриття витрат за Договором в сумі 1000,00 грн, на замовлення послуг з оформлення технічного паспорта на спірну квартиру, судом не оцінюються, оскільки вказані обставини не є предметом позову та не були заявлені в якості позовних вимог.
Що стосується вимог по відшкодуванню моральної шкоди, то суд дійшов до такого висновку.
За статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні не встановлено неправомірність дій відповідача ФОП ОСОБА_3 , а тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою про яку зазначають позивачі.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про судовий збір» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Разом з цим, позивач ОСОБА_6 за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 640,00 грн. За вимогу немайнового характеру та 640,00 грн. - за вимогу про стягнення моральної шкоди. У зв'язку з чим, вказані суми мають бути повернуті з державного бюджету позивачу, а судові витрати у справі - компенсовані за рахунок держави.
Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 16, 22, 23, 182, 526, 627, 629, 901, 902, 903, 905, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 79-82, 133, 137, 141, 142, 247, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу повернути ОСОБА_17 з державного бюджету судовий збір у розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень) згідно з квитанції № 211495719 від 27.12.2017 ПАТ «Державний ощадний банк України» та в розмірі 640,00 грн. з квитанції № 211495719 (#211495719) від 27.12.2017 ПАТ «Державний ощадний банк України».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- позивач: ОСОБА_18 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
-відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_4 .
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов