Справа № 191/3490/19
Провадження № 2/191/913/19
01 листопада 2019 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гречко Ю.В.
за участю секретаря - Борисової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку,-
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 1 березня 2017 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належать їй на праві приватної власності, а саме;
-5/12 часток житлового будинку на підставі договору дарування , зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.07.2013 реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- 7/12 часток - на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2009, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.04.2009 реєстраційний номер 26180414;
-земельна ділянка площею 0,0647 га кадастровий номер 1213000000:246:0010 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер 18798512 видане 11.03.2014 та зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 реєстраційний номер 18798989 та витягу з Державного земельного кадастру від 01.03.2016 номер НВ- 1203208032106. Даний факт підтверджується укладеним в письмовому вигляді договором підписаним сторонами.
Сторони домовилися про посвідчення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у нотаріуса, однак до теперішнього часу договір нотаріально не посвідчений, так як відповідачка ухиляється від його нотаріального посвідчення під різними приводами, тому позивач не має можливості документально оформити право власності на будинок на своє ім'я. Після домовленості з відповідачкою вона користуюся усіма господарськими спорудами та земельною ділянкою, здійснила заміну паркану, отже фактично вступила в володіння житловим будинком та земельною ділянкою.
За таких обставин вважає, що договір купівлі-продажу житлового будинку те земельної ділянки, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , який був укладений між нею та відповідачем, може бути визнано судом дійсним, згідно частини 2 статті 220 ЦК України, так як сторони повністю виконали свої зобов'язання, що підтверджується письмово.
Позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою : АДРЕСА_1 , укладений між нею та ОСОБА_2 , та визнати за нею право приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .
До початку судового засідання позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги визнає повністю.
Суд, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 1 березня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Норми права, що регулюють правовідносини під час розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого частину третю статті 640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації».
Таким чином ,положення статті 220 ЦК України можливі до застосування за умови укладення таких правочинів після набрання чинності вищезазначеного Закону.
Отже, після вказаної дати, договір купівлі-продажу нерухомості в силу ст. 657 ЦК України підлягав лише нотаріальному посвідченню, тому може бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядкує встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Верховний Суд України в своїй Постанові від 04 жовтня 2017 року зазначив, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
Суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу житлового будинку, а тому
позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 2,3,10,11,76, 141, 200,206, 258, 259, 263-265 ,суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою : АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .
На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд може бути подана апеляційна скарга. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Ю. В. Гречко