Справа № 212/2313/19
2-з/212/63/19
05 листопада 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Ваврушак Н. М., за участі секретаря судового засідання - Нестеренко В. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 В ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна, -
18 березня 2019 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.
01 листопада 2019 року, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю В-1 загальною площею 86,1 кв. метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ».
Заява мотивована тим, що предметом позову є договір купівлі - продажу нерухомого майна від 13.02.2019 року, а саме вказаної вище нежитлової будівлі.
Вартість вказаного нерухомого майна складає 102330 доларів США, що у відповідності до офіційного курсу Національного банку України на 18 березня 2019 року складає 2759840 гривень 10 копійок (1 долар США = 26 гривень 97 копійок).
У відповідності до договору відступлення права вимоги від 27 грудня 2018 року всі права вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 за кредитним договором №М014\03-03\139, що укладений на основі Генеральної кредитної угоди №М014\03-03\132 від 11 березня 2008 року були відступлені Публічному акціонерному товариству «ОКСІ БАНК». Про це стало відомо з листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 29 грудня 2018 року.
В той же день, а саме 27 грудня 2018 року між ПАТ «ОКСІ БАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «ОКСІ БАНК» шляхом продажу новому кредитору відступив права вимоги до ОСОБА_1 за Генеральною кредитною угодою №М014\03-03\132 від 06 березня 2008 року, на основі якої укладено Кредитний договір №М014\03-03\139 від 11 березня 2008 року.
13 лютого 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп» та фізичною особою ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. за реєстром №264, згідно до якого право власності на вищевказане нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 «А», АДРЕСА_3 розташована на АДРЕСА_4 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перейшло до покупця ОСОБА_5 Вартість вказаного нерухомого майна склало 160000,00 гривень.
Таким чином з вищевикладеного вбачається, що після неодноразових укладань договорів відступлення права вимоги, які к тому ж були складені в один день, право власності в порушення вимог Закону України «Про іпотеку», а також в порушення вимог рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року перейшло до відповідача ОСОБА_5 , у зв'язку з чим позивач вважає, що до винесення судом рішення по справі відповідач ОСОБА_5 має можливість продати зазначене нерухоме майно, внаслідок чого неможливо буле виконати рішення суду за даним позовом, а також буде неможливим реалізувати вказане нерухоме майно шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, як це передбачено рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року.
Позивач, вважає вищевикладені підстави достатніми для необхідності застосування забезпечення позову, а невжиття відповідного заходу забезпечення позову, а саме накладення арешту на нерухоме майно, може утруднити або зовсім унеможливить виконання судового рішення.
Тому необхідним заходом забезпечення позову є накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_5 , а саме на вищевказане нерухоме майно, чим не будуть нанесені збитки відповідачу по справі.
Суд ознайомившись з заявою про забезпечення позову та вислухавши сторони, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно.
У відповідності до роз'яснення наданого Пленумом Верховного Суду України в п. 1 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, в якій також зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Як визначив у п. 4 зазначеної вище постанови Пленум Верховного Суду України, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Пунктом 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові від 17 січня 2019 року у цивільній справі №640/10807/18,провадження №61-46004св18, вказано що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, заявленим позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті, щоб вжиті заходи не перешкоджали господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
За таких обставин, суд вважає, що у справі наявні обставини які свідчать про наявність спору між сторонами, невжиття заходів по забезпеченню позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на вказану нежитлову будівлю до винесення рішення по суті та набрання ним законної сили.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 258, 260,208, 353-355 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Леся Василівна - задовольнити.
Накласти арешт на нежитлову будівлю В-1 загальною площею 86,1 кв. метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 » до винесення рішення по суті та набрання ним законної сили.
Вид забезпечення позову може бути замінений, або заходи забезпечення позову можуть бути скасовані в порядку, передбаченому ст. ст.156, 158 ЦПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Копії цієї ухвали направити на адресу Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Ухвала суду складена та підписана 05 листопада 2019 року.
Суддя Н. М. Ваврушак