Справа № 201/11179/19
Провадження № 1-кс/201/5867/2019
16 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12019040650002431 від 01 жовтня 2019 року,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що 30.09.2019 року, до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, надійшов рапорт від інспектора УПП м. Дніпро Нартенка, про те, що 30.09.2019 року приблизно в 16 годин 22 хвилини на за адресою: м. Дніпро, прос. Героїв, буд. 44, авто екіпажем «052», було зупинено автомобіль марки «BMW», 2011 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , на якому можливо змінені номера агрегату (кузова) та інші номера транспортного засобу.
01.10.2019 року вищевказані відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650002431 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
30.09.2019 року, було проведено огляд автомобіля марки «BMW», 2011 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , після огляду вищевказаний автомобіль був вилучений до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Слідчий клопотання підтримав та просив проводити судове засідання без засобів технічної фіксації.
До суду надійшла скарга ОСОБА_5 , в якій останній просить повернути на відповідальне зберігання належне йому майно, оскільки даний автомобіль знаходячись на майданчику може бути пошкоджений та втрачати свою вартість. Крім того, ОСОБА_5 в письмовій формі просив розглянути клопотання про арешт майна за його відсутності.
Суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до наступного.
У відповідності до вимог ч.2 ст.172 КПК України клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглядається судом без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
На підставі ст. 98 КПК України вказаний автомобіль є предметом злочину, що був об'єктом кримінально протиправних дій, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, і є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України - Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Приписами ч. 5 ст. 173 встановлено, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
На підставі викладеного, а також з врахуванням матеріалів клопотання та наданих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку про те, що з метою не допущення переховування, забезпечення схоронності спірного майна, чи уникнення пошкодження предмету злочинного посягання, а саме автомобіль марки «BMW», 2011 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , vin НОМЕР_2 , а також для забезпечення схоронності майна як речового доказу в рамках зазначених матеріалів досудового розслідування, накладення арешту в даному кримінальному провадженні є необхідним, оскільки метою накладення арешту є забезпечення його збереження на час досудового слідства та судового провадження у даному кримінальному провадженні та проведення судових експертиз.
При цьому, враховуючи скаргу ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Згідно ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Однак будь-якого рішення суду на момент вилучення не було.
З положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України убачається, що до компетенції слідчого судді віднесено судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.
Отже, враховуючи матеріали додані до клопотання, а також скаргу ОСОБА_5 та додані до неї копії документів, приходжу до висновку про можливість задоволення останньої та повернення автомобіля на відповідальне зберігання з правом користування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на зазначене в клопотанні майно, а саме: автомобіль марки «BMW», 2011 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , vin НОМЕР_2 , з метою не допущення переховування, забезпечення схоронності спірного майна, чи уникнення пошкодження предмету злочинного посягання у кримінальному провадженню.
Скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль марки «BMW», 2011 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , vin НОМЕР_2 на відповідальне зберігання з правом користування належним йому майном, до моменту встановлення причетних осіб у вчиненні кримінального правопорушення.
Строк оскарження ухвали протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1