ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/11819/19
Провадження № 1-кс/201/6122/2019
21 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря
судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019040650002618 від 19.10.2019 року клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 18.10.2019 близько о 20:50 у ОСОБА_7 , який знаходився біля будинку № 6 по провулку Штабний у Соборному району в м. Дніпро, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навмисно вчинив конфлікт з потерпілим, після чого знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжкого тілесного ушкодження останньому, умисно наніс 1 удар долонею своєї правої руки в область лівої сторони обличчя потерпілого, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа, крововилив в оболонку головного мозку. Від отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Таким чином своїми умисними діями, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, тобто заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
19.10.2019 року о 11.30 годині, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було затримано безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України.
19.10.2019 року о 20.00 годині, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю м. Дніпропетровська, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_7 тримання під вартою у зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили застосувати біль м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України матеріали, що мають значення для вирішення клопотання, приходить до наступного.
Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
При вирішенні даного клопотання суд виходить з того, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У даній справі суд приходить до висновку про те, що слідчим та прокурором на цей час доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор. До такого висновку суд приходить з врахуванням наданих слідчим та прокурором доказів, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що безпосередньо підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копією повідомлення про підозру, копією протоколу допиту свідка та інше.
Ураховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, вона може бути застосована тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Положення КПК України, зокрема ст. 132, 176, покладають на слідчого та прокурора тягар доказування необхідності застосування запобіжного заходу. Так з ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо тримання особи під вартою діє презумпція на користь звільнення. При цьому тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою покладається саме на державу, в даному випадку слідчого та прокурора. Будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою залишається сумнів, мають тлумачитись на користь звільнення. Розподіл тягаря доведення надає судді можливість вирішити питання про звільнення обвинувачуваної або підозрюваної особи, якщо обвинувачення не надало доказів, достатніх, щоб переконати суддю у необхідності тримання під вартою. Таким чином, якщо обвинувачення не впоралося із тягарем доведення, презумпція на користь звільнення стає достатньою підставою для звільнення, яка не потребує додаткового обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання, в тому числі, таким спробам, як: п.1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п.3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; п.4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно вимог ч.ч.1,2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оцінюючи клопотання та надані докази в частині недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні суд приходить до висновку про те, що дані обставини не були підтверджені слідчим та прокурором належними та достатніми доказами. Так судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину, самостійно з'явився до органу досудового розслідування, що підтверджує про відсутність намірів підозрюваного переховуватись від органу слідства та суду чи будь-яким іншим чином перешкоджати органу досудового розслідування.
Вищевказане у своїй сукупності свідчить про необхідність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. При цьому суд враховує, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного.
Оцінюючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, а також враховуючи, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину, самостійно з'явився до органу досудового розслідування, а також враховуючи що події скоєння злочину відбувалися у присутності співробітників патрульної поліції, які допитані в якості свідків, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, суд приходить до висновку про неможливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому слід застосувати більш м'який вид запобіжного заходу, а саме цілодобовий домашній арешт, який буде співрозмірним та достатнім для забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків під час розслідування кримінального провадження.
Крім того, суд, обираючи до підозрюваного саме такий запобіжний захід, вважає необхідним покласти на нього низку процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 18 грудня 2019 року, заборонивши ОСОБА_7 цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою суду, слідчого та прокурора, а також покласти на нього обов'язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Дніпро) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Встановити, що датою закінчення строку дії цієї ухвали є 18 грудня 2019 року.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1