01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"13" жовтня 2009 р. Справа № 5/167-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайс», м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум», с. Трушки
про стягнення 36852,32 грн.
за участю представників:
позивача:Керечанин Є.В. -дов. від 07.10.2009р. № 6
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайс»(далі -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(далі - Відповідач) про стягнення 36852,32 грн., з яких 34941,99 грн. основного боргу, 1502,51 грн. інфляційних втрат та 407,82 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 15.07.2009р. та від 17.09.2009р., в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі був укладений Договір від 01.01.2008р. № 280/08-р (далі -договір) відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності із замовленням відповідача - покупця передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і оплатити його вартість, за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації (п.1.1 договору).
Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в строк до 15 календарних днів з дати його реалізації (п. 7.4 договору).
На виконання умов договору позивач в період травня -жовтня 2008р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 37389,86 грн., що підтверджується накладними, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав неналежним чином, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 34941,99 грн.
Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 31.03.2009р. становить 34941,99 грн. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Оскільки остаточний строк оплати товару сторони у справі не узгодили позивач 30.04.2009р. надіслав на адресу відповідача претензію від 28.04.2009р. № 1 з вимогою здійснити повний розрахунок за поставлений товар шляхом перерахування на його рахунок 34941,99 грн. заборгованості (копія претензії наявна в матеріалах справи). Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1978345, яке було отримано уповноваженою особою відповідача 06.05.2009р., про що свідчить підпис останньої на вказаному повідомленні та чеком “Укрпошти” від 30.04.2009р. № 2711, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за отриманий товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 34941,49 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 34941,49 грн. заборгованості за поставлений товар.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 09.02.2009р. по 01.07.2009р. складають 1502,51 грн., три проценти річних з простроченої суми за вказаний період складають 407,82 грн.
Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням виставленої позивачем претензії та спливом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача за період з 14.05.2009р. по 01.07.2009р. в розмірі 559,07 грн., три проценти річних підлягають стягненню з відповідача за вказаний період в розмірі 140,73 грн. В решті сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34941,99 грн. основного боргу, 140,73 грн. 3% річних та 559,07 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивач також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат, зокрема, відноситься оплата послуг адвоката.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України сума витрат на послуги адвоката покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, суд зазначає, що судові витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката покладаються на відповідача лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами (квитанція, платіжне доручення, касовий ордер).
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”.
Згідно із ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги -це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.
В матеріалах справи відсутня угода про надання правової допомоги та відсутні належні докази фактичної сплати позивачем вартості адвокатських послуг.
Отже, за відсутністю документально підтверджених витрат позивача по оплаті послуг адвоката у суду відсутні підстави покладати їх на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(09152, Київська область, Білоцерківський р-н., с. Трушки, площа Центральна, будинок, 4, код ЄДРПОУ 32445055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайс»(79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 4, кв. 4, код ЄДРПОУ 13830200) 34941 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сорок одну) грн. 99 коп. основного боргу, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять ) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 140 (сто сорок) грн. 73 коп. 3% річних, 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 41 коп. державного мита та 304 (триста чотири) грн. 65 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя