01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"06" жовтня 2009 р. Справа № 5/146-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акуна Матата», м. Вишневе
про стягнення 17863,19 грн.
за участю представників:
позивача:Норик М.В. -дов. від 18.05.2009р. № 60
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акуна Матата»(далі -відповідач) про стягнення 17863,19 грн., з яких 12651 грн. основного боргу та 5212 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
В судовому засіданні 06.10.2009р. представник позивача надав суду заяву від 05.10.2009р. № 86 якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача тільки суму основного боргу в розмірі 12651,19 грн.
За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 12651,19 грн. основного боргу.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 05.10.2009р. № 86 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 15.12.2006р. № К/625/15-06-Р (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався поставити та передати у власність відповідача -покупця товари згідно з замовленнями відповідача в асортименті та по цінам вказаним в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти поставку та оплатити реалізований товар на умовах визначених договором (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що зобов'язання сторін за договором виникають на підставі замовлення відповідача, яке формується на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений список товарів, що поставляються за договором, їх ціни і яка складає невід'ємну частину договору.
Згідно п. 6.1 договору оплата за реалізований товар здійснюється через 14 банківських днів в залежності від обсягу реалізованого кінцевому покупцю товару, протягом всього терміну реалізації.
У відповідності до п. 6.3 договору оплата здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача згідно з договором або замовленням.
Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з розрахункового рахунку відповідача (п. 6.4 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє три роки. У випадку, якщо ні одна з сторін за 1 календарний місяць до закінчення дії договору не попередить іншу сторону про намір розірвати договір, останній вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п. 8.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 33999,53 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.12.2006р. № К/8923
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав не в повному обсязі. Здійснив часткове повернення нереалізованого товару на суму 20348,34 грн., що підтверджується накладною на повернення товару від 20.09.2007р. № Ппс-090014 та здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 1000 грн.
З матеріалів справ вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість за поставлений товар в розмірі 12651 грн. (копія претензії наявна в матеріалах справи). Однак, відповідач претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.
За таких обставин за відповідачем рахується борг в розмірі 12651 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 12651,19 грн. -різниця між перерахованими коштами і вартістю частково повернутого товару та загальною вартістю поставленого товару. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 12651,19 грн. заборгованості за поставлений товар.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12651,19 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача судові витрати -державне мито, витрати на інформаційно -технічного забезпечення судового процесу та послуги адвоката.
В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 2000 грн., позивач посилається на договір на юридичне обслуговування від 08.01.2008р. № 01/2008, акт про надання консультаційних послуг за зазначеним договором від 30.01.2009р. банківську виписку з рахунку адвоката з якої вбачається надходження грошових коштів від позивача в розмірі 13100 грн. у вигляді оплати наданих послуг за вищезазначеним договором, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2713/10 від 25.11.2004р. виданого на ім'я Норик М.В.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Норик М.В., якій діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2713/10 від 25.11.2004р., укладено договір на юридичне обслуговування від 08.01.2008р. № 01/2008, за умовами якого адвокат зобов'язався надати замовнику - позивачу юридичну допомогу з питань захисту його порушених прав.
Згідно п. 3.12 договору за надані послуги позивач сплачує адвокату плату у розмірі визначеному в акті виконаних робіт.
Згідно акта про надання консультаційних послуг за зазначеним договором від 30.01.2009р. адвокат надав, а позивач прийняв передбачені договором послуги, зокрема, щодо консультацій з питань досудового врегулювання спору, підготовки позовної заяви та представництво інтересів позивача в суді у справі за позовом ТОВ “Девілон” до ТОВ “Акуна Матата” про стягнення заборгованості в розмірі 12651,19 грн. Вартість зазначених послуг склала 2000 грн.
Отже, на виконання умов договору адвокат надав відповідачу передбачені договором послуги з надання правової допомоги.
За надані послуги товариство сплатило адвокату 2000 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку адвоката, копія якої залучена до матеріалів справи.
Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором при розгляді даної справи, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.
Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати державного мита, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Разом з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 1000 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акуна Матата»(08133, Київська область, Києво -Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Балукова, 23, код ЄДРПОУ 34565096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девілон»(юр. адреса: 03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, факт. адреса: 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, код ЄДРПОУ 30178883) 12651 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн. 19 коп. -заборгованості, 1000 (одну тисячу) грн. витрат на послуги адвоката, 126 (сто двадцять шість) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя