Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
04.11.2019 р. справа №520/11299/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представників позивача - Краснокутського О.В., Костирко Х.Ю., представника відповідача - Мінькової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 287 КАС України справу за позовом
Військової частини НОМЕР_1
до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області
провизнання дій протиправними та скасування рішення, -
встановив:
Позивач, Війська частина НОМЕР_1 (далі за текстом - заявник, Військова частина, ВЧ, боржник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання неправомірними дій МВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву ГТУЮ в Харківській області в особі державного виконавця Єкімової К.М. щодо винесення постанови від 16.10.2019 р. про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа №520/6353/19, виданого 09.09.2019 р. Харківським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби; 2) скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 від 16.10.2019 р. у розмірі 5.100,00 грн.
Аргументуючи дані вимоги заявник зазначив, що відсутні підстави для накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, оскільки усі залежні від військової частини дії були вчинені.
Відповідач, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, МВДВС, Відділ), з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що проведена державним виконавцем перевірка стану виконання рішення суду показала на невжиття боржником без поважних причин дій, спрямованих на виконання судового акту.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 р. по справі №520/6353/19 були визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримувала під час проходження військової служби; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_3 ) отримувала під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
09.09.2019 р. по даній справі було видано виконавчий лист, у якому указано, що рішення суду набрало законної сили 03.09.2019 р.
16.09.2019 р. за цим виконавчим листом Відділом було видано постанову ВП №60067348 про відкриття виконавчого провадження.
У ході розгляду справи представником заявника визнані ті обставини, що означена постанова була отримана військовою частиною 01.10.2019р.
На виконання вимог ч. 4 ст. 9 КАС України судом у заявника були витребувані недолучені до позову документи, якими засвідчені обставини вчинення 04.10.2019 р. волевиявлення з приводу перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , а також обставини ініціювання 09.10.2019 р. перед розпорядником бюджетних коштів вищого рівня процедури виділення додаткових асигнувань для проведення платежів на виконання рішення суду по справі №520/6353/19.
16.10.2019 р. державним виконавцем було проведено перевірку стану виконання боржником рішення суду по справі №520/6353/19.
Доказів надання Військовою частиною до Відділу перелічених вище документів матеріали справи не містять.
16.10.2019 р. заявник подав до Відділу лист від 04.10.2019 р., до якого приєднав роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 р. по справі №520/6353/19 про залишення без руху апеляційної скарги Військової частини.
У цей же день (тобто 16.10.2019 р.) Відділом в особі державного виконавця було видано постанову про накладення штрафу 5.100,00 грн.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для видання оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення ст.ст.63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження», а фактичною підставою послугувало судження владного суб'єкта про невиконання боржником судового рішення станом на 16.10.2019р.
Не погодившись із постановою про накладення штрафу, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу примусового виконання виконавчих документів, а також приводів, підстав та способів реалізації таких повноважень унормовані насамперед, приписами Закону України «Про виконавче провадження», згідно з ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Спір у справі склався з приводу виконання судового акту по справі №520/6353/19, яким на заявника покладено два окремих і самостійних, але пов'язаних між собою обов'язки, а саме: 1) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ; 2) здійснити виплату суми перерахунку.
Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 названого закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, як слідує з положень наведених норм закону, склад протиправного діяння особи з приводу невиконання виконавчого документа полягає у одночасній сукупності таких факторів як: 1) обізнаність боржника з подією прийняття виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження; 2) наявність об'єктивної змоги виконати виконавчий документ; 3) відсутність нездоланних і непереборних перешкод у виконанні виконавчого документу; 4) невжиття боржником заходів з виконання виконавчого документа.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що рішення суду справі №520/6353/19 повністю виконано боржником за вимогою про здійснення перерахунку, і в обсязі реально існуючих управлінських можливостей заявника виконано за вимогою про проведення платежу (адже процедура виділення додаткових асигнувань була розпочата заявником (09.10.2019 р.), тобто у розумний проміжок часу від дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження - 01.10.2019р.).
Отже, суд не знаходить передбачених законом підстав для притягнення Військової частини до юридичної відповідальності у вигляді штрафу.
При цьому, оскільки документи про виконання рішення суду не були подані державному виконавцю з вини Військової частини, то суд вважає, що спір склався виключно внаслідок неправильних дій саме заявника, що за правилом ч. 8 ст. 139 КАС України зумовлює покладення тягаря судових витрат на заявника.
Вирішуючи спір суд також зазначає, що приписами ст.ст. 63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такого способу реалізації державним виконавцем владної управлінської функції як вчинення дій з нарахування штрафу (винесення постанови про накладення штрафу).
Натомість накладення штрафу відбувається у формі діяння з видання правового акту індивідуальної дії - постанови про застосування штрафу.
Відсутність і об'єктивна неможливість у силу закону вчинити дії з винесення постанови про накладення штрафу призводить до відсутності відповідного факту в обставинах фактичної дійсності і зумовлює відмову у позові у цій частині.
Водночас із цим, вжиття боржником усіх необхідних заходів з виконання рішення суду до події накладення штрафу виключає можливість притягнення до відповідальності за невиконання виконавчого документа навіть у разі протиправного неповідомлення про ці обставини державного виконавця.
Критерії відповідності закону рішень (діянь) владних суб'єктів викладені законодавцем у ч. 2 ст. 2 КАС України.
При цьому, обов'язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України у силу ч. 2 ст. 77 КАС України покладено саме на владного суб'єкта.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що боржник фактично приховав від державного виконавця дійсні обставини спірних правовідносин, не подавши документів про стан виконання рішення суду по справі №520/6353/19 і не забезпечивши участі у зносинах з державним виконавцем командира Військової частини.
Однак, ці обставини не змінюють реальності факту вжиття заявником до 16.10.2019 р. усіх залежних від нього організаційно-правових заходів, спрямованих на виконання рішення суду по справі №520/6353/19.
Тому підстави для притягнення заявника до відповідальності у вигляді штрафу у спірних правовідносинах суд вважає відсутніми.
Посилання заявника на стан апеляційного оскарження рішення суду по справі №520/6353/19 з наведених вище міркувань юридичного значення для правильного вирішення спору не має.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що факт вжиття державним виконавцем дій з винесення постанови не існує у силу закону.
Указана обставина зумовлює відмову у позові за цією вимогою.
Водночас із цим, має місце подія прийняття (видання) Відділом постанови про накладення штрафу за відсутності в діях заявника складу протиправного правопорушення, що зумовлює необхідність скасування цього індивідуального акту.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 16.10.2019 р. ВП №60067348 про накладення на військову частину НОМЕР_1 від 16.10.2019 р. штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі і проголошено 4 листопада 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення).
Суддя Сліденко А.В.