Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання розгляду заяви у порядку ст. 383 КАС України
04 листопада 2019 р. справа № 520/9095/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши заяву позивача, ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про 1) визнання протиправною відмови, 2) зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною відмови Ізюмського ОУПФУ Харківської області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення: 2) зобов'язання Ізюмського ОУПФУ Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання суді, який працює на відповідній посаді, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з якої був сплачений єдиний внесок на обов'язкове державне соціальне страхування, виходячи з розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 32924 грн. 33 коп., починаючи з 01.01.2018 р. без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 р. позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області у формі протоколу №541/Л-14 від 04.09.2018 р. з приводу відмови у заяві ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на перерахунок з 01.01.2018р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Харківській області №04-52/414 від 31.07.2018р., без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (місцезнаходження - 64309, Харківська обл., м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 2; ідентифікаційний код - 40387920) здійснити з 01.01.2018р. перерахунок ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від усіх показників довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-52/414 від 31.07.2018р. і провести виплату різниці між величинами розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до і після перерахунку, а також збільшеного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без будь-яких обмежень.
22.03.2019р. Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по даній справі. Листом від 02.10.2019 р., який надійшов до суду 23.10.2019 р., виконавчий лист було повернуто відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області до Харківського ОАС у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
25.10.2019р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить: 1) визнати протиправними дій відповідача - ГУПФУ в Харківській області (Ізюмського відділу обслуговування громадян); 2) зобов'язати ГУПФУ в Харківській області (Ізюмський відділ обслуговування громадян) виконати рішення ХОАС від 12.11.2018 р. по справі №520/9095/18 та від 08.08.2018 р. №2040/5354/18 в повному обсязі: нарахувати ОСОБА_1 та виплатити єдиноразово заборгованість по довічному щомісячному грошовому утриманню з урахуванням розміру матеріальної допомоги в сумі 1.208 грн. 33 коп. та в подальшому враховувати вказаний розмір матеріальної допомоги згідно довідок про заробітну плату ТУ ДСА України в Харківській області при нарахуванні довічного щомісячного грошового утримання.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України, яке є правонаступником відповідача (боржника) по справі при виконанні рішень по справах №520/9095/18 та 2040/5354/18 протиправно застосовує положення Постанови КМУ від 22.08.2018 р. №649, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На думку заявника, заборгованість по виплаті щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги має бути виплачена їй одноразово, а не за порядком, передбаченим зазначеним нормативним актом.
З огляду на положення ч. 5 ст. 383 КАС України та клопотання заявника про розгляд заяви за її відсутності, суд вважає за можливе розглянути подану заяву в порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву по суті, суд зазначає, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З цього приводу суд зазначає, що у межах інституту судового контролю у порядку ст.383 КАС України не можливо у межах однієї справи надавати будь - яку оцінку рішенням та діянням владного суб'єкта з приводу рішення суду по іншій справі.
Отже, подану заяву в частині вимог, які стосуються справи №2040/5354/18, належить залишити без задоволення.
Стосовно вимог заявника в частині подальшого врахування розміру матеріальної допомоги згідно довідок про заробітну плату ТУ ДСА України в Харківській області при нарахуванні довічного щомісячного грошового утримання суд зазначає, що такі вимоги заявлені наперед, відносно обставин майбутніх подій, котрі ще не мають місця у фактичній дійсності, є окремим та новим спором.
Отже, подану заяву в частині цих вимог також належить залишити без задоволення.
Продовжуючи розгляд заяви в частині застосування до спірних правовідносин норм постанови КМУ від 22.08.2018р. №649, суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" платежі за пенсійним забезпеченням проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як передбачено ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
22.08.2018р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі за текстом - Порядок №649).
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Як визначено п.1 Порядку №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до пунктів 3 і 4 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Згідно з п. 5 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (п.6 Порядку №649).
За приписами п.8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
Отже, згадана комісія перевіряє не саме рішення суду, а правильність розрахунків, проведених органом системи ПФУ на виконання рішення суду, що зумовлено застосування у спірних правовідносинах такого способу захисту порушеного права як "зобов'язання вчинити певні дії".
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Проведення у спірних правовідносинах платежів на виконання рішення суду без застосування процедури попереднього визначення бюджетних призначень суперечить як приписам ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», так і приписам ст. 116 Бюджетного кодексу України, адже утворює склад правопорушення у сфері бюджетного законодавства.
Тому виконання рішення суду в цій частині об'єктивно можливо лише у разі наявності відповідних асигнувань, тобто, за окремою бюджетною програмою згідно з Порядком №649.
Твердження позивача про протиправне застосування владним суб'єктом норм постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018р. слід визнати хибним, позаяк предметом цього акту права відносно спірних правовідносин є порядок виділення коштів на фінансування витрат на виконання рішень суду.
При цьому, суд зважає, що видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об'єктивно прогнозованими, та держава має обов'язок щодо відшкодування розміру майбутніх виплат.
Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об'єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.
Відповідно до правових висновків рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу цієї норми Основного Закону України відповідач як владний суб'єкт зобов'язаний діяти виключно у межах чинного законодавства.
Відповідно до ст.117 Конституції України акти Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.
Оскільки постанова КМУ від 22.08.2018р. №649 не визнана ані неконституційною, ані незаконною чи нечинною у порядку ст. 264 КАС України, то згадана постанова підлягає застосуванню до спірних відносин.
З огляду на викладене вище, суд відхиляє посилання позивача на протиправність норм Порядку №649.
Відповідач, як територіальний орган виконавчої влади, повинен керуватись Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а відтак, зобов'язаний враховувати і приписи ст.116 Бюджетного кодексу України, котрі забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку № 649, котрими узгоджено механізм практичного забезпечення виконання фінансових зобов'язань держави зобов'язань із приписами бюджетного законодавства.
Суд доходить до переконання про те, що застосування владним суб'єктом у спірних правовідносинах норм постанови КМУ від 22.08.2018р. №649 не призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника у галузі соціального захисту, адже матеріали справи не містять доказів того, що унаслідок застосування норм Порядку №649 орган системи ПФУ допустив зміну порядку виконання рішення суду або вчинив волевиявлення з приводу відмови від виконання судового акту.
Стосовно вимоги про виплату різниці однією сумою суд зазначає, що така вимога у позові не заявлялась і тому не може бути задоволена у порядку ст.383 КАС України.
З огляду на викладені обставини, судом у спірних правовідносинах не встановлено підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по даній справі.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Заяву позивача у порядку ст. 383 КАС України - залишити без задоволення.
2. Роз'яснити, що ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Сліденко А.В.