Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 листопада 2019 р. справа № 520/9233/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов.,м. Харків,61145) про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати відмову Головного Управління Держгеокадастру у Харківсь кій області викладену у Наказі від 03.07.2019р. № 5440-СГ у наданні дозво лу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господар ства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення держав ної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області згі дно заяви ОСОБА_1 від 13.02.2019р. - незаконною та зобов'язати його задовольнити дану заяву, надавши відповідний дозвіл.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через свого уповноваженого представника повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із заявою від 13.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність. Проте, наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ позивачу відмовлено у зазначеному, оскільки вказана земельна ділянка відповідно до інформації Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 742/401-19-0.23,09 від 01.07.2019, частина земельної ділянки відноситься до земель запасу державної власності, а інша частина зазначеної земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП «ім. Ватутіна». Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представником відповідача надано до суду відзив, в якому вказано, що Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року по справі № 520/2801/19 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.02.2019р. та наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ позивачу відмовлено у зазначеному, оскільки вказана земельна ділянка відповідно до інформації Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 742/401-19-0.23,09 від 01.07.2019, частина земельної ділянки відноситься до земель запасу державної власності, а інша частина зазначеної земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП «ім. Ватутіна».
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року по справі № 520/2801/19 визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.03.2019 №П-1555/0-1589/0/95/19 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 13.02.2019 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 13.02.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду повторно звернувся до Головного управління із заявою від 13.02.2019 з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року по справі № 520/2801/19 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.02.2019р. та наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ позивачу відмовлено у зазначеному, оскільки вказана земельна ділянка відповідно до інформації Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 742/401-19-0.23,09 від 01.07.2019, частина земельної ділянки відноситься до земель запасу державної власності, а інша частина зазначеної земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП «ім. Ватутіна».
Враховуючи викладене, відповідачем відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та враховуючи зазначені обставини, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.
У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельного кодексу України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. № 1391/29521.
Так, підпунктом 13 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Стосовно посилання представника відповідача у спірному наказі від 03.07.2019 року № 5440-П на обставини того, що спірна земельна ділянка входила до складу земель колективної власності колишнього КСП "ім. Ватутіна", а відтак такі землі є власністю територіальних громад, і тому на ці землі не поширюється управлінська компетенція органів Держгеокадастру, то суд зазначає наступне.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Тому суд оцінює аргументи сторін стосовно наявності компетенції у відповідача щодо здійснення владної управлінської функції щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), з приводу чого і виникли спірні правовідносини, та застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною п'ятою ст.25 Земельного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Частинами десятою та одинадцятою наведеної статті визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).
Суд зазначає, що розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.
При цьому до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
Отже, з урахуванням вищевстановлених обставин та на підставі норм земельного законодавства, до повноважень відповідача належить питання розпорядження земельними ділянками, державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, що не внесені до Державного реєстру земель, який є складовою Державного земельного кадастру.
При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення та скеровуючи до суду відзив на позов, не надав доказів того, що до якої категорії земель, та який правовий статус має земельна ділянка орієнтовною площею 2,0000 га, на яку має право ОСОБА_1 , та стосовно якої подавали заяви про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а також до повноважень якого органу належить право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою (надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки), зважаючи на категорію та правовий статус вказаної земельної ділянки.
Окрім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано до суду доказів того, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, сформована/не сформована, інвентаризована/не інвентаризована та чи взагалі внесена до Державного земельного кадастру.
Суд враховує, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
З огляду на зазначене правова позиція відповідача на обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної відмови у зв'язку з відсутністю повноважень є необгрунтованою, оскільки саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є уповноваженим законом органом для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господар ства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення держав ної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність відмови відповідача у розгляді заяви позивача в зв'язку з відсутністю відповідних повноважень, а тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови у формі Наказу від 03.07.2019 року № 5440-СГ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господар ства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення держав ної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області підлягають задоволенню.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господар ства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення держав ної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, враховуючи також те, що спірні правовідносини виникли між сторонами на виконання рішення суду щодо не розгляду відповідачем по суті звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, в якому також вже було зроблено висновок про те, що у відповідача наявні повноваження щодо розгляду такої заяви.
Суд зважає на приписи ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Встановлюючи наявність у суб'єкта владних повноважень компетенції щодо розгляду заяви позивача, суд позбавлений права зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Отже, повноваження Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господар ства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення держав ної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, що має наслідком відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом. Доказів протилежного відповідачем як суб'єктом владних повноважень до суду не надано.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 13.02.2019 року, оформлену наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 13.02.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України, з урахуванням наявності у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повноважень вирішувати питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області та враховуючи висновки суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Горшкова О.О.