Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання виправлення недоліків в оформленні позову
04 листопада 2019 р. справа № 520/10727/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання належності оформлення матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України , третя особа - Головне управління Національної поліції в Харківській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення середнього заробітку, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій та бездіяльності Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати в день звільнення 14.02.2018 р. ОСОБА_1 всіх сум, що належать йому від Департаменту захисту економіки Національної поліції України, 2) стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 14.02.2018 р. по 14.08.2018 р.
Позов надійшов до суду 15.10.2019 р., провадження у справі було відкрито 16.10.2019 р.
Після відкриття провадження у справі постало питання дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, вирішуючи яке, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Суд відмічає, що на правовідносини за участі заявника у пріоритетному порядку як спеціальні норми права поширюються, насамперед, положення законодавства з питання проходження публічної служби у поліції, а саме Закону України «Про Національну поліцію».
За відсутності застереження про протилежне у спеціальному законодавстві, суд не вбачає підстав для незастосування до спірних правовідносинах ст. 116 Кодексу законів про працю України як норми, котра визначає дату остаточного розрахунку між роботодавцем і найманим працівником, у тому числі і у разі припинення проходження публічної служби.
Згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Частинами 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З положень наведеної норми кодексу чітко та однозначно випливає, що строк позовної давності не застосовується виключно до вимог про стягнення заробітної плати.
Між тим, положення ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачають правову підставу для стягнення не заробітної плати, а компенсації у вигляді середнього заробітку.
Суд, відзначає, що заробітна плата та компенсація у вигляді середнього заробітку за своєю правовою природою не можуть бути визнані тотожними категоріями, позаяк мають абсолютно різні юридичні підстави походження.
Тому до вимог про стягнення компенсації у порядку ст. 117 Кодексу законів про працю України з огляду на приписи ч. 3 ст. 122 КАС України слід застосовувати строк на звернення до суду в три місяці від настання події остаточного та повного розрахунку.
Саме таке розуміння змісту ст. 117 Кодексу законів про працю України повністю співпадає з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 33 і 34 постанови від 19.06.2019р. по справі №820/3313/17 (адміністративне провадження №К/9901/3067/17), де указано, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці". Про необхідність такого розуміння правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні йдеться і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 р. № 910/4518/16 (п.33 постанови від 19.06.2019 р.); для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (п. 34 постанови від 19.06.2019 р.)
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 09.08.2019р. по справі №826/11126/16 (адміністративне провадження №К/9901/54737/18) не є можливим одночасне застосування до одного і того ж випадку розрахунку положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та ст. 235 цього ж кодексу; відповідно до п. 57 рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (заява №377/02), остаточне рішення від 04.10.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв'язку з цим Суд зазначає, що відповідно до ст. 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (ч. 1 ст. 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ст. 117). Особливу увагу слід звернути на те, що ч. 2 ст. 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини ч. 1 ст. 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом (п. 29 постанови від 09.08.2019 р.).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України окружному адміністративному суду при вирішенні даного спору належить керуватись правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.07.2019 р. по справі №805/3167/18-а (адміністративне провадження №К/9901/9908/19), де указано, зокрема, що зміст «принципу співмірності» включає такі складові як: розмір середнього заробітку, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, специфіку фінансування видатків органу тощо (постанова Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 825/325/16, номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень -75424715).
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов заявником подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, заяви про поновлення цього строку матеріали позову не містять, що суперечить положенням ч. 6 ст. 161 КАС України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 160, 161, 240, 241-243, 248, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Надати позивачу час для усунення недоліків в оформленні позову шляхом подання до суду доказів дотримання тримісячного строку звернення до суду з дати остаточного розрахунку.
Встановити термін усунення недоліку в оформленні позову у 5 робочих днів за дати отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя Сліденко А.В.