Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 жовтня 2019 р. справа № 520/7467/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: представника позивача - Богатої І.А., представника відповідача - Зекової С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 6, с. Артемівка, Печенізький район, Харківська область,62821) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області , від 13 червня 2019 року № 00001141411 , винесене на підставі Акту від 17.05.2019 року №1698/20-40-14-11/32536414 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Артемівські зорі" (податковий номер 32536414) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ" (податковий номер 34466585) за лютий, березень 2018 року".
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідачем були покладені хибні та безпідставні, як вважає позивач, судження про нереальність господарських операцій за ним у зв'язку з встановленою відсутністю у контрагента - ТОВ «БМУ БУРСІІЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» змоги (трудових ресурсів, матеріально-технічної бази тощо) для виконання зобов'язань за договором підряду. Представник позивача, вказав, що ТОВ "Артемівські зорі" надавалися до перевірки документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, що вказує на безпідставність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13 червня 2019 року № 00001141411, яке позивач просить скасувати.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що первинні документи ТОВ "Артемівські зорі" по господарським взаємовідносинам з ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ" вказують на ідентифіковану послугу, тобто послугу, що ідентифікується лише за найменуванням, та відповідно не є реальною, так як документально оформлена послуга не підтверджує її фактичне ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ". При цьому, представник відповідача звернув увагу суду, що відсутність необхідних трудових ресурсів в ТОВ "БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ" для здійснення ремонтних робіт, визначених в договорі з позивачем вказує на неможливість здійснення господарської діяльності.
У судовому засіданні 23.10.2019 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області копію наказу від 19.04.2019 року №2918 та повідомлення про проведення перевірки від
24.04.2019 №475 направлено листом на адресу ТОВ "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" з повідомленням про
вручення, відповідно до вимог п. 42.2 ст.42, п. 79.2, п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України.
Підприємству також було направлено запит від 24.04.2019 №20919/10/20-40-14-11-16 щодо
надання документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» (податковий номер 34466585) за лютий, березень 2018 року.
Станом на 11.05.2019 року до перевірки не надавались інші документи, окрім документів, що надійшли до ГУ ДФС у Харківській області листами №05-06/17 від 05.06.2018 (вх. №20869/10 від 05.06.2018), №24-01/19 від 24.01.2019 (вх. №5863/10 від 25.01.2019), що підтверджується актом ненадання документів до перевірки посадовими особами ТОВ "Артемівські зорі" від 11.05.2019 року № 3061/20-40-14-11-10/32536414.
В подальшому, ГУ ДФС у Харківській області у період з 06.05.2019 року по 11.05.2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Артемівські зорі" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» за лютий, березень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень 2018 року, результати чого зафіксовані в акті перевірки від 17.05.2019 ркоу № 1698/20-40-14-11/32536414
Так, в результаті проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ "Артемівські зорі" п. 198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 271406 грн, у тому числі за лютий 2018 року у сумі 183073 грн., березень 2018 року у сумі 88333 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за березень 2018 року у сумі 271406 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року № 00001141411.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).
В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Артемівські зорі" (замовник) та ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» (підрядник) укладено договір підряду № 2011/7 від 20.11.2017 року, предметом якого є зобов'язання підрядника виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті нежитлові будівлі (адміністративні, складські, виробничі будівлі), які розташовані за адресою: Харківська область, Печеніжський район, с/с Артемівки, 1 км+200 м. автодороги Артемівка-Борщева-Ганнівка № 4 (а.с. 40-44).
Позивач вважає, що достатніми доказами виконання вищезазнаечних робіт є договірна ціна від 28.02.2018 року, 13.03.2018 року, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт за лютий 2018 року, березень 2018 року, відомості витрачених ресурсів витрат замовника за лютий 2018 року, березень 2018 року (а.с. 45-51, 68-84).
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи суд погоджується з тим, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм для правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що господарські операції фактично здійснені та спрямовані на отримання доходу.
А відтак, на підтвердження виконання спірної господарської операції платнки податків повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником послуг з проведення будівельно-ремонтних робіт та про результат виконання таких у вигляді довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, кошторисів, проектної документації, календарного графіку виконання робіт тощо.
Вказана правова позиція підтверджується позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 15.05.2018 року по справі №815/3501/15
При цьому, суд враховує позицію позивача стосовно того, що акт по формі КБ-3 не є обов'язковими до застосування у спірних правовідносинах, але не приймає таке посилання позивача до уваги, надані позивачем до суду договірні ціни (а.с. 45-47), сформовані в довільній формі, не містять в собі конкретно визначених складових, які формуються договірну ціну із розбивкою на обєм, характер, погодинну вартість виконаних робіт та не вказано вартість кожної виконаної роботи окремо.
Зокрема, вказані документи не містять таких записів як: про податок на додану вартість (ПДВ) - всього по будові; всього вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ, податок на додану вартість (ПДВ), інші витрати (вартість устаткування, інварентарю); окремо не зафіксовано варітсь виконаних робіт та витрат з початку будівництва по звітний місяць включно та з початку року по звітний місяць включно, а відтак вказані документи містять лише загальні нормативні та статистичні відомості та не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, передбачені ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенням про документальне забезпечення записів у бухобліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, що позбавляє їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації, на підставі положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Також судом встановлено, що акти приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) не містять обов'язкових реквізитів, таких як: місце та дату складання/підписання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а надані позивачем копії платіжних доручень не містять відміток банківської установи, а жодних пояснень з цього приводу позивачем не надано.
Таким чином, вищезазначені документи не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують реальність господарських операцій.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що кількість осіб, які працевлаштовані на підприємстві підрядника значення не мають, оскільки можливо підрядником було залучено інших осіб (фізичних чи юридичних) до виконання робіт на підставі договорів цивільно-правового характеру, або підрядним способом, оскільки залучення до виконання таких робіт інших суб'єктів, які мають необхідні матеріальні та трудові ресурси не доведено належними доказами, враховуючи те, що таке залучення потребує окремого повідомлення та згоди замовника у відповідності до вимог чинного законодавства.
Крім того, під час розгляду справи представником позивача не надано відповіді на те, чи безпосередньо здійснював роботи за договором підряду саме ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ»
Таким чином, ТОВ "Артемівські зорі" взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.
З огляду на що, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує.
Вказана правова позиці також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в рішенні від 15.10.2019 року по справі №813/270/16.
Також, досліджуючи питання використання підрядником ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» під час виконання будівельно - монтажних робітна об'єктів матеріалів замовника - ТОВ "Артемівські зорі", то суд зазначає наступне.
Так, як пояснив позивач, матеріали, з яких підрядником були виконані будівельно-монтажні роботи, придбавались ТОВ "Артемівські зорі" у ТОВ «АМКІФ (договір поставки від 17/1710-02 від 17.10.2017 року - а.с. 52-55) та у ТОВ «Баварія профіль» (договір поставки № БП17/2002-03 від 20.02.2017 року - а.с. 64-67), на підтвердження чого позивач обмежився лише наданням видаткових накладних (а.с. 56-58, 61-63).
Інших первинних документів, які б підтверджували обставини транспортування, розвантаження/навантаження ТМЦ (як то, ТТН, довіреностей на отримання ТМЦ), складського та бухгалтерського обліку придбаних ТМЦ (зокрема, доказів наявності складських, невиробничих приміщень, оборотно - сальдових відомостей, інвентаризаційних карт, карт обліку, тощо) позивачем до суду не надано, що в свою чергу, вказує на недоведеність позивачем факту придбання ним матеріалів у ТОВ «АМКІФ» та у ТОВ «Баварія профіль» та надходження вказаних матеріалів на баланс ТОВ "Артемівські зорі".
Суд звертає окрему увагу, що ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.
Водночас, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.
Факт ненадання позивачем доказів вибуття грошових котів з рахунків ТОВ "Артемівські зорі" за придбані у ТОВ «АМКІФ» та у ТОВ «Баварія профіль» будівельні матеріали (зокрема, платіжних доручень, банківських виписок, тощо) унеможливлює з'ясування обставин фактичного набуття вказаних ТМЦ у власність ТОВ "Артемівські зорі", що має своїм наслідком не можливість підтвердження подальшого використання підрядником ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» вказаних матеріалів під час виконання будівельно-монтажних робіт за замовленням позивача.
Стосовно обставин передачі позивачем матеріалів підряднику, то позивачем залучено до матеріалів справи акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин підрядній організації ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» (а.с. 59-60).
Суд звертає увагу, що будівельній галузі, коли мова йде про виконання робіт з матеріалів замовника, розуміється варіант, при якому замовник передає підряднику матеріальні цінності для цільового використання на об'єкті будівництва.
Документальне оформлення даної операції наступне:
- для отримання матеріалів представник підрядника повинен подати замовнику оформлену в установленому порядку довіреність (замовник передає матеріали не своєму працівникові, а представнику сторонньої організації);
- для передачі матеріалів сторони договору складають акт (матеріали від замовника підряднику передаються за актом приймання-передачі), у якому відображають вартість матеріалів, що передаються, за ціною їх придбання з урахуванням ПДВ.
- для списання використаних матеріалів (після підписання акта форми № КБ-3) підрядник складає акт про використання матеріалів. Такий акт служить підставою: у підрядника - для списання матеріалів з підзвіту матеріально відповідальної особи, а в замовника - для включення вартості використаних матеріалів до вартості об'єкта будівництва (Дт 151). Зокрема, Наказом № 193 затверджена типова форма № М-23 "Акт про використання давальницьких матеріалів", яка застосовується для оформлення використаних матеріалів відкритого зберігання, що належать замовнику, але використаних будівельною або монтажною організацією, що виконує роботи на об'єкті будівництва.
- для повернення замовнику залишків невикористаних будівельних матеріалів підрядник повинен оформити акт приймання-передачі довільної форми. Це може бути "дзеркальна" форма акта на приймання матеріалів від замовника. Повернення здійснюється на підставі довіреності форми № М-2 (М-2а).
У випадку, якщо невикористані матеріали залишаються у підрядника, то сторони договору підряду повинні визначитися, на яких умовах: за плату - отже, необхідно оформити договір купівлі-продажу або бартерний договір (наприклад, на оплату вартості виконаних будівельних робіт); безплатно - тоді ця операція розглядається як безоплатна передача матеріальних цінностей.
Водночас, у бухгалтерському обліку будматеріали, отримані від замовника для цільового використання, згідно з Планом рахунків підрядник обліковує на балансовому субрахунку 021 "Обладнання, прийняте для монтажу" рахунка 02 "Активи на відповідальному зберіганні", враховуючи те, що Інструкцією № 291 передбачено, що на ньому обліковуються "пристрої, обладнання та інші матеріальні цінності...".
Натомість, дослідивши надані позивачем акти про передачу матеріалів (а.с. 59-60), суд зазначає, що у вказаних документах не відображено вартість матеріалів, що передаються, за ціною їх придбання з урахуванням ПДВ, а заповнено лише графи ціна та сума.
При цьому, позивачем не надано до суду як доказів списання вказаних матеріазів з балансу ТОВ "Артемівські зорі" (для включення вартості використаних матеріалів до вартості об'єкта будівництва, зокрема виписки по рахунку Дт 151), так і доказів складання підрядником акту про використання матеріалів за формою М-23 та акту повернення залишків невикористаних будівельних матеріалів (на підставі довіреності) форми № М-2.
Окрім того, як вбачається з відзиву на позов, контролюючим органом встановлено, що відповідно до наданого звіту по формі 1-ДФ за перший квартал 2018 року (№9087789492 від 10.05.2018), на підприємстві ТОВ «БМУ БУРСПЕЦСТОРОЙМОНТАЖ» працювала 1 особа - директор та головний бухгалтер в одній особі. Згідно актів виконаних робіт №1 та №2 від 28.02.2018 за лютий 2018 року, №1 від 13.03.218 року за березень 2018 року, загальна кількість витрат робітників-будівельників на обсяг робіт склав 10415,15+4456,98+7923,99=22796,12 люд./год. при фактичній кількості 1 працівника на ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ»
При цьому, відповідно до ЄРПН, ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» не залучало сторонні організації для виконання робіт на об'єктах, розташованих за адресою Харківська обл., Печенізький р-н, с/рада Артемівська, 1 км +200м автодороги Артемівка - Борщова - Ганнівка №4.
Водночас, річна норма тривалості робочого часу на одну людину, при 40 - годинному робочому тижні, згідно розрахунку Міністерства соціальної політики України на рік становить 2002 людино - години. Згідно наведеного розрахунку, у лютому-березні 2018 року норма тривалості робочого часу на одну людину, при 40-годинному робочому тижні, становила 160 людино - годин у лютому та 176 людино - годин у березні.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичної можливості виконання ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» господарських операцій, враховуючи відсутність штатного розпису ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» станом на дату здійснення господарських операцій (для підтвердження наявності в тому числі фахових спеціалістів для виконання підрядних робіт), ліцензії ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, балансу ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ» (щодо підтвердження наявності основних фондів), перелік основних засобів ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ», табеля обліку робочого часу ( на підтвердження (чи спростування) фактичних трудовитрат).
Інших доказів на підтвердження факту виконання підрядних робіт (зокрема, актів приймання комісією, вводу в експлуатацію тощо) позивачем на вимоги суду в обґрунтування своєї правової позиції не надано, враховуючи складність робіт, які виконувались підрядником (ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ»), що в свою чергу вказує на неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України та частин першої і другої статті 3 Господарського кодексу України.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 16.04.2019 року по справі №804/14971/15.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що надані позивачем акти виконаних робіт, договірні ціни, платіжні доручення не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, не містять інформації про хід виконання спірних операцій що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності ТОВ "Артемівські зорі".
При цьому, при укладенні договору підряду не узгоджена проектна документація, та не визначений склад та зміст проектно-кошторисної документації, не визначено, яка із сторін та в який строк зобов'язана надати відповідну документацію, з огляду на що не можливо визначити обсяг робіт, які замовив замовник (ТОВ "Артемівські зорі" і які повинен виконати підрядник (ТОВ «БМУ «БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ») та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 09.04.2019р. у справі №814/2970/13-а адміністративне провадження №К/9901/3108/18.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на допущення контролюючим органом порядку проведення перевірки, як на підставі скасування спірного рішення, оскільки, по-перше, за фактом уже проведеної перевірки правове значення для платника податків має лише результат такої перевірки.
По-друге, доказів того, що позивач окремо оскаржував наказ на проведення перевірки, дії контролюючого органу, акт перевірки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2019 року.
Суддя Горшкова О.О.