01 листопада 2019 р. Справа №480/2706/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,
представників відповідача - Пальошко З .В., Безсмертної А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2706/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Тростянецької районної державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Тростянецької районної державної адміністрації, в якому просять:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області від 15.05.2019р., оформленого протокольно, як №5 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 про систематичне та психологічне насилля над її донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку однокласника дівчинки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- зобов'язати Тростянецьку районну державну адміністрацію Сумської області вилучити з єдиної інформаційно - аналітичної системи «Діти» дані, інформацію та відомості про дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такої, яка потрапила в складні життєві обставини, і потребуючого соціального супроводу служби у справах дітей та Тростянецького РЦ СССДМ Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області.
Свої вимоги мотивують тим, що оскаржуване рішення комісії є необґрунтованим, оскільки їх родина не перебуває у складних життєвих обставинах та не потребує сторонньої допомоги; головним завданням відповідача є проведення соціальної роботи, а не психологічне лікування неповнолітніх дітей, надання з цього приводу медичних рекомендацій та втручання у приватне життя сімей; в даному випадку відсутні будь-які підстави для соціального супроводу, передбачені Порядком виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013р. №896. Зокрема, відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , 2012р.н., не існує підозр або фактів насильства в їх родині, або реальної погрози його вчинення, жорстокого поводження з дитиною, залишення дитини без піклування батьків, наявності або припущення виникнення іншої ситуації, яка загрожує життю чи здоров'ю члена сім'ї (особи). Зазначають, що рішення прийняте комісією з перевищенням повноважень, оскільки до її компетенції не належить вирішення питань щодо медичного лікування.
Ухвалою від 06.08.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
27.08.2019р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.75-79), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що рішення комісії від 15.05.2019р. прийнято з урахуванням усіх необхідних обставин, на засіданні був присутній батько неповнолітнього - ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 , яка була ініціатором розгляду питання щодо систематичного психічного та фізичного насилля над її донькою ОСОБА_6 . Досліджені під час засідання факти про ситуацію, що склалася у родині позивачів, дали комісії підстави вважати їх сім'ю такою, що потрапила у складні життєві обставини у розумінні ст.15 Закону України «Про соціальні послуги», та такою, що підпадає під соціальний супровід Тростянецького районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Проте, договір про надання соціального супроводу не був складений внаслідок уникнення подружжям від співпраці з працівниками центру соціальної служби, але не було надано і письмової відмови від такого супроводу. Отже, відповідач жодним чином не порушив права дитини та їх батьків.
В судове засідання позивачі та їх представник не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (т.1, а.с.220-222).
Представники відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просили відмовити з посиланнями на те, що під час розгляду питань на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Тростянецької районної державної адміністрації, яке відбулось 15.05.2019р., було прийнято законне та обґрунтоване рішення, а комісія діяла відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, зазначили, що вилучення даних про дитину із ЄІАС «Діти» є неможливим навіть в разі зникнення причин, внаслідок яких дитина була поставлена на облік; вказане питання не належить до компетенції адміністрації, оскільки електронні ключі від системи є лише у деяких працівників відповідної служби.
Представник третьої особи, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (т.1,а.с.210), в судове засідання не з'явився.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що її донька ОСОБА_6 , 2011р.н., навчається в одному класі з сином позивачів - ОСОБА_4 , 2012р.н, з яким у неї постійно були конфлікти, з приводу чого вона мала розмову на батьківських зборах як з його батьком ОСОБА_3 , так і з керівництвом школи, проте дане питання залишалося невирішеним. Оскільки ввечері 17.04.2019р. її донька скаржилася на біль у правій руці внаслідок удару об парту, наступного дня вона пішла до класного керівника, а потім до лікаря, який зробив знімок та дав знеболююче. В подальшому, відносно батька неповнолітнього ОСОБА_3 був складений протокол у справі про адміністративне правопорушення, який суд повернув на доопрацювання внаслідок неналежного оформлення, у зв'язку з чим строк притягнення до адміністративної відповідальності був пропущений. 22.04.019р. нею подана заява до Тростянецької районної державної адміністрації з проханням посприяти у вирішенні питання жорстокого поводження з її донькою з боку однокласника, який її штовхнув. На засіданні 15.05.2019р. її було опитано комісією щодо обставин спричинених тілесних пошкоджень та ситуації, що склалася. Потім опитали батька дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та шкільного психолога, яка надала рекомендації щодо його психологічного стану, оскільки неповнолітня дитина потребувала допомоги.
Суд, вислухавши представників відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.23-24), учня 1-А класу Тростянецького ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2. Разом з сином позивачів навчається ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_5 (т.1, а.с.83).
22.04.2019р. ОСОБА_5 звернулася до Тростянецької районної державної адміністрації з письмовою заявою (т.1, а.с.81-82), в якій просила посприяти у вирішенні питання жорсткого поводження з її донькою з боку її однокласника ОСОБА_4 . Зокрема, зазначено, що 17.04.2019р. він штовхнув дівчинку в спину, внаслідок чого вона впала та отримала пошкодження правого променево-зап'ястного суглобу. До заяви додано копію витягу з медичної картки (т.1, а.с.83, зворотній бік).
15.05.2019р. відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Тростянецької районної державної адміністрації (т.1, а.с.145), на якому розглядалася заява ОСОБА_5 щодо жорстокого поводження з її донькою, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її однокласником, ОСОБА_4 , учнем 1-А класу ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 Тростянецької міської ради.
За наслідками проведення засідання було вирішено:
1. Рекомендувати Тростянецькому РЦСССДМ взяти родину ОСОБА_2 під соціальний супровід терміном на 6 місяців.
2. Батькам неповнолітнього ОСОБА_4 розглянути можливість поміщення дитини до закладу соціально-психологічної реабілітації.
3. Батькам неповнолітнього ОСОБА_4 забезпечити поглиблене обстеження дитини у лікаря-невролога обласної дитячої лікарні.
4. Рекомендувати відділу Тростянецької міської ради спільно з психологом школи та класоводом дитини посилити контроль над даною ситуацією та продовжувати корекційну роботу з дитиною зі складанням психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4, класу та родини.
5. За результатами проведеної роботи РЦСССДМ, відділу освіти міської ради, психолога та класовода навчального закладу, батьками малолітнього ОСОБА_4 , розглянути дане питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини у липні 2019 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням комісії, позивачі звернулись до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні регулюються Законом України «Про охорону дитинства», Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до ст. 23 «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розробляє і забезпечує виконання комплексних програм поліпшення обслуговування соціально незахищених громадян, осіб та сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяє розвитку послуг відповідно до потреб зазначених категорій громадян; здійснює згідно із законодавством комплекс заходів з надання допомоги особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, утримання і виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Статтями 41, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008р. за №866 встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Пунктом 9 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.
Типовим положенням про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018р. №800), передбачено, що комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади.
Комісія відповідно до покладених на неї завдань (п.3 Положення), розглядає підготовлені суб'єктами соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю матеріали про стан сім'ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у тому числі сім'ї, в якій існує ризик відібрання дитини чи дитину вже відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав, сім'ї, дитина з якої влаштовується до закладу інституційного догляду та виховання дітей на цілодобове перебування за заявою батьків і за результатами розгляду цих матеріалів подає уповноваженим суб'єктам рекомендації щодо: взяття під соціальний супровід сімей, в яких порушуються права дитини (завершення або продовження у разі потреби строку соціального супроводу); направлення (в разі потреби) батьків, які неналежно виконують батьківські обов'язки, для проходження індивідуальних корекційних програм до уповноважених суб'єктів, які відповідно до компетенції розробляють і виконують такі програми.
До складу комісії на громадських засадах входять керівники структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з питань освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, заступники керівників органів Національної поліції (органів ювенальної превенції) та Мін'юсту, закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення (п.7).
Комісія відповідно до компетенції приймає рішення, організовує їх виконання, подає рекомендації органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення або підготовки висновку для подання його до суду (п.9).
Голова, його заступник і члени комісії беруть участь у її роботі на громадських засадах (п.12).
Із аналізу норм Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини вбачається, що комісія за своєю суттю є консультативно-дорадчим органом при райдержадміністрації, немає ознак юридичної особи (фірмового бланку, печатки тощо), посадові та службові особи, які є членами даної комісії, беруть участь у її роботі на громадських засадах, тобто вони не можуть видавати акти владних повноважень, як окремі суб'єкти владних повноважень. Голова, його заступник, секретар та члени комісії не мають владних розпорядчих функцій. Крім того, компетенції приймати обов'язкові до виконання рішення з сімейних питань вона не має, її рішення та висновки не створюють будь - яких прав та обов'язків для батьків, опікунів, піклувальників. Тобто її висновки, які викладені у резолютивній частині протоколу, є лише процедурним етапом підготовки рішення органу опіки (розпорядження голови райдержадміністрації), прийнятим на засіданні комісії, за своєю правовою природою є документом службового (внутрішнього) користування, що має рекомендаційний характер, та не має вирішального значення. Протокол як документ, яким оформляються колегіальні рішення, не є ані нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії, тобто не може бути предметом адміністративного спору в розумінні ст.ст. 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що оскільки рішення комісії з питань захисту прав дитини, яке оформлене протоколом від 15 липня 2018р., викладене в пунктах 1, 4 та 5 носить лише рекомендаційний характер, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. На думку суду, самі по собі оспорювані рішення, викладені у перелічених вище пунктах протоколу, не створюють будь-яких правових наслідків для позивачів. Правові наслідки у даному випадку для позивачів могли б нести акти індивідуальної дії, однак відповідні рішення органу опіки та піклування чи розпорядження голови райдержадміністрації, які, як було встановлено у судовому засіданні, з приводу учня ОСОБА_4 не приймались. Отже, відповідач цими пунктами рішень, які б порушували законні права та інтереси позивачів та неповнолітньої дитини, не приймав.
Проте, з огляду на зміст пунктів 2 та 3 протоколу №5 від 15.05.2019р., суд приходить до висновку про наявність підстав для їх скасування, оскільки вони прийняті не у формі рекомендації, зокрема вказаними пунктами фактично зобов'язано батьків дитини розглянути можливість поміщення її до закладу соціально-психологічної реабілітації та забезпечити її поглиблене обстеження у лікаря-невролога обласної дитячої лікарні, що не входить до предмету відання комісії.
Так, до відповідно до абз.3 ч.4 ст.5 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003р. № 966-IV психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад; соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія.
Пунктом 4 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866, не передбачено можливості ухвалення комісією рішень щодо доцільності поміщення дитини до закладів реабілітації, проходження медичного обстеження та надання будь-яких висновків батькам дитини з цих питань.
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Діти» дані, інформацію та відомості про дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такої, яка потрапила в складні життєві обставини, і потребуючого соціального супроводу служби у справах дітей та Тростянецького РЦСССДМ Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області (а.с.159) суд зазначає наступне.
Механізм накопичення, зберігання, обліку, пошуку та використання даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі та усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів у банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування визначається Порядком ведення банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2015 року N 1256 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 р. за N 380/28510).
Єдина інформаційно-аналітична система "Діти" - єдина організаційно-технічна, інформаційно-аналітична система, призначена для накопичення, зберігання, обліку, пошуку та використання даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, кандидатів в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі та усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (п.3 Розділу 1 Порядку).
Користувач Банку даних - фахівець служби у справах дітей, який має доступ до Банку даних і в межах повноважень забезпечує своєчасні внесення, облік, редагування, пошук, перегляд і використання даних, роздрукування форм документів у межах наданих прав доступу до інформаційних ресурсів Банку даних.
Користувачами Банку даних на місцевому рівні є фахівець служби у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, об'єднаної територіальної громади (у разі утворення) (п.5 Розділу 1).
Володільцем баз персональних даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів є Міністерство (п.6 Розділу 1).
Розпорядником баз персональних даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів є державне підприємство "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України" (п.7 Розділу 1).
Отже, внесення даних про дитину до цієї системи здійснюється не самою державною районною адміністрацією, а відповідним фахівцем служби у справах дітей.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку облік дітей у Банку даних припиняється у разі: усиновлення дитини; втрати дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування; зняття з обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, відповідно до Порядку; відкликання батьками згоди на усиновлення; досягнення дитиною повноліття; смерті дитини.
Інформація про зняття з обліку вноситься до електронної облікової картки дитини в день прийняття наказу службою у справах дітей за місцем проживання дитини (п.2 цього ж Розділу).
Тобто вказаним Порядком не передбачено можливості вилучення з Єдиної інформаційно-аналітичної системи "Діти» накопичених даних про дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, навіть в разі зникнення в подальшому причин, внаслідок яких вони були поставлені на такий облік. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ухвалою суду від 06.08.2019р. були звільнені від сплати судового збору за подання позовної заяви в інтересах малолітньої дитини. Також, позивачами укладено договори про правничу допомогу №43 від 16.07.2019р. (т.1, а.с.35) та №44 від 16.07.2019р., додаткові договори на правничу допомогу №43 від 01.10.2019р. (т.1, а.с.171-172) та №44 від 01.10.2019р. (т.1, а.с.175-176), а також надані розрахункові квитанції на суму 2000грн. з кожного позивача від 16.07.2019р. (т.1, а.с.36,38), розрахункові квитанції від 01.10.2019р. на суму 3000грн. з кожного позивача (т.1, а.с.173,177), акт-приймання передачі виконаних робіт від 17.07.2019р. (т.1, а.с.39-41), акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.10.2019р. (т.1, а.с.178-180).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. позовні вимоги задоволені частково.
Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу за надання правової допомоги, суд зазначає наступне.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України, згідно з якою розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Зокрема, як зазначає представник позивача в акті приймання-передачі виконаних робіт від 10.10.2019р. (т.1, а.с.179), у грошовому розрахунку сума витрат на правову допомогу становить 8650грн., тобто по 4325грн. з кожного позивача.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог (скасовано 2 пункти з 5 пунктів рішення комісії), враховуючи складність справи (розгляд в порядку спрощеного провадження), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсяг, значення справи для сторін (мета позову - захист інтересів дитини), витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відтак, в сумі 1440 грн. на користь кожного з позивачів.
Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухали відносно відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. При цьому, суд має право, але не зобов'язаний постановляти окрему ухвалу.
З огляду на викладене вище, суд наголошує, що окрема ухвала це - не обов'язок суду, а право.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування достатніх підстав для необхідності винесення у даній справі окремої ухвали.
Таким чином, клопотання представника позивача про винесення окремої ухвали задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Тростянецької районної державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей Сумської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати п.2 та п.3 рішення комісії з питань захисту прав дитини Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області від 15.05.2019р., оформленого протокольно, як №5 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 про систематичне та психологічне насилля над її донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку однокласника дівчинки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької районної державної адміністрації (вул. Благовіщенська, 3, м. Тростянець, Сумська область, код ЄДРПОУ 04057907) на користьОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1440 грн (одна тисяча чотириста сорок грн.)
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької районної державної адміністрації (вул. Благовіщенська, 3, м. Тростянець, Сумська область, код ЄДРПОУ 04057907) на користьОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1440 грн (одна тисяча чотириста сорок грн.)
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 листопада 2019 року
Суддя О.О. Осіпова