29 жовтня 2019 р. Справа № 480/2558/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,
представника відповідача - Кошеленко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2558/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 28.05.2019 №Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 21370,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.05.2019 №Ф-666-22, однак вважає її протиправною. Зазначає, що він з 01.10.2012 взятий на податковий облік платника податків як адвокат, а з 02.10.2012 перебуває на обліку як платник єдиного внеску. У той же час, він з 25.06.2014 працює директором ТОВ "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт", а з 11.01.2018 також є директором і ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1". Зазначені товариства, у відповідності до вимог чинного законодавства, сплачують за нього єдиний соціальний внесок. Зазначає, що адвокатською діяльністю, як самозайнята особа, він не займається і доходу не отримує. Не дивлячись на вказані обставини, Головне управління ДФС у Сумській області протиправно нарахувало йому, як самозайнятій особі, єдиний соціальний внесок в сумі 21370,90 грн. та винесло вимогу про сплату боргу від 28.05.2019 №Ф-666-22.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДФС як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, з обліку не знятий, а тому, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану та отримання прибутку.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 провадження по вищезазначеній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/1562/19.
Ухвалою суду від 23.09.2019 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 10.10.2019 залучено в якості співвідповідача - Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399, вул. Іллінська, 13 м. Суми, 40009).
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Сумської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.09.2012 № 9 ОСОБА_1 надано право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом (а.с. 7).
З 01.10.2012 позивач взятий на податковий облік платника податків як адвокат на підставі довідки про взяття на облік платника податків ДПІ у м. Сумах від 01.10.2012 №121430 (а.с. 8).
З 02.10.2012 ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 02.10.2012 та повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску Управління пенсійного фонду України в м. Суми від 02.10.2012 № 2859 (а.с. 8).
Згідно наказу від 25.06.2014 №2 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі - ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ") (а.с. 9).
З 11.01.2018 позивач приступив до виконання обов'язків директора товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТАНДАРТ-1" (далі - ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1"), відповідно до наказу № 1 від 11.01.2018 (а.с. 10).
За період січень-квітень 2019 року ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" сплатило єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 у сумі 3960 грн., що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до Форми № Д4 ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ".
За період січень-квітень 2019 року ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1" сплатило за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18361,20 грн., що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до Форми № Д4 ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1" (а.с. 11-20).
Крім того, слід зазначити, що відповідачем було направлено позивачу податкову вимогу від 07.02.2019 № Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 18616,72 грн.
Дана вимога була оскаржена позивачем у судовому порядку.
Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №480/1562/19 (яке набрало законної сили), позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 07.02.2019 № Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн. (а.с. 21-23).
У подальшому, Головним управлінням ДФС у Сумській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.05.2019 №Ф-666-22 (а.с. 24), згідно якої ОСОБА_1 , як самозайнята особа, має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 21370,90 грн., а також штраф 340 грн., який позивачем не оскаржується. У складі зазначеної суми значиться вищевказана сума - 18276,72 грн., а також додана сума за період першого кварталу 2019 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Також, за приписами пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
У свою чергу, незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону. - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтею 1 якого визначено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За приписами ст. 13 вказаного Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до положень п. 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Системний аналіз вищевказаного законодавства свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Суд зазначає, що протиправність визначення позивачу суми єдиного соціального внеску у розмірі 18276,72 грн. відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню, оскільки вказані обставини встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №480/1562/19, яке набрало законної сили.
Щодо залишку донарахованої суми єдиного внеску за 2019 рік, яка не була предметом розгляду вищевказаної справи, суд зазначає наступне.
Фактичні обставини та підстави визначення позивачу суми єдиного соціального внеску в порівнянні з обставинами, викладеними у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №480/1562/19, жодним чином не змінились.
Судом в даній справі встановлено, що ОСОБА_2 є найманим працівником -директором ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" та директором ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1".
За весь час роботи позивача зазначені товариства, як роботодавці, щомісячно сплачували за ОСОБА_2 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника.
Суд зауважує, що відповідач не надав суду жодного доказу того, що ОСОБА_2 , крім виконання своїх обов'язків як найманого працівника, займається адвокатською діяльністю, як самозайнята особа та отримував від такої діяльності дохід в 2019 році. Посилання відповідача на право позивача займатися адвокатською діяльністю, як на підставу сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, є необґрунтованими, оскільки право на зайняття діяльністю не означає займатися такою діяльністю.
Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Також судом було запропоновано представнику відповідача надати заяву позивача про реєстрацію його самозайнятою особою, на що представник відповідача повідомив суд, що така заява відсутня.
У той же час, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Головне управління ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 28.05.2019 №Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 21370,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 28.05.2019 №Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 21370,90 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) суму судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 04 листопада 2019 року.
Суддя С.М. Глазько