про повернення позовної заяви
05 листопада 2019 року м. Рівне №460/3095/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., після одержання позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС РВ"
доГоловного управління ДФС у Рівненській області Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, забов'язання вчинити певні дії, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРС РВ" з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України, у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 03.09.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №1266504/42840553, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.08.2019;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 03.09.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1266502/42840553, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 09.08.2019;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 03.09.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1266509/42840553, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 08.08.2019;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 03.09.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації' податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1266503/42840553, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 08.08.2019;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 03.09.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1266506/42840553, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 09.08.2019;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 03.09.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1266508/42840553, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 6 від 12.08.2019;
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 03.09.2019 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №1266507/42840553, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 7 від 15.08.2019.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив її невідповідність вимогам КАС України з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Відповідно до положень статей 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У свою чергу, відповідно до зазначеного Закону (частина перша статті 26) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
На підставі Рішення Ради адвокатів № 41 від 12.04.2019 втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, яке було затверджене Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, пункт 14 якого передбачав, що про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній, або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Пунктами 4 та 5 Рішення Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону. Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
В той же час, вимоги щодо обумовлення обмежень правомочностей представника узгоджуються з імперативною вимогою частини четвертої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", положеннями статей 55, 57 КАС України, статей 237, 240 ЦК України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.
Суд констатує, що позовна заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС РВ" підписана особою, яка зазначена як представник позивача - адвокат Оспанов Роман Олегович.
На підтвердження повноважень адвоката до позовної заяви додано оригінал ордеру на надання правової допомоги ТОВ "КАРС РВ" від 30.10.2019 серії РН-736 № 081, виданого у формі Додатку № 1 до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, який зберігає чинність відповідно до Рішення Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41. У вказаному ордері зазначено, що підставою його видачі є договір про надання правової допомоги від 30.10.2019 № 81.
Проте, до позовної заяви не додано зазначеного в ордері договору про надання правової допомоги від 30.10.2019 № 81 (його завіреної копії) або витягу з нього, засвідченого підписами сторін.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 12.01.2018 у справі № К/800/28757/13) є неприйнятним поданий до суду від імені довірителя документ, який хоча і підписаний довірителем з наданою копією ордера, проте до якого не долучено копії витягу з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, засвідченого підписом сторін.
Тобто у матеріалах позовної заяви відсутній будь-який документ, який би підтверджував рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС РВ" реалізувати своє право на оскарження рішень Головного управління ДФС у Рівненській області про відмову у реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та звернення до суду з позовом не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому представнику.
Слід також зазначити, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 № 811/1507/18.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
З вищевикладеного суд доходить висновку, що до адміністративного позову не додано документу, що підтверджує повноваження адвоката Оспанова Р.О. підписувати адміністративний позов від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС РВ".
Згідно з імперативними вимогами пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС РВ" на надання повноважень адвокату Оспанову Роману Олеговичу щодо представництва товариства у Рівненському окружному адміністративному суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду в ухвалі від 11.01.2019 у справі № 820/3119/18 (адміністративне провадження №К/9901/119/19).
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Одночасно, суд зазначає, що повернення судом адміністративного позову з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.
Керуючись статтями 169, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Суддя Нор У.М.