30 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1147/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Кручок А ОСОБА_1 І.,
відповідача 1: представник Максимчук ОСОБА_2 П ОСОБА_1 ,
відповідача 2: представник не з'явився,
відповідача 3: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність позивачу на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області у формі листа та з підстав не передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області і Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність позивачу на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області з підстав та у спосіб не передбачений частиною 6, 7, 8 статті 186-1 Земельного кодексу України та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області вчинити дію - повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність позивачу на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області та погодити даний проект землеустрою згідно вимог передбачених статтею 186-1 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 1 безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області без зазначення передбачених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України підстав, яка чітко визначає їх вичерпний перелік. Окрім того, така відмова оформлена листом, що свідчить про недотримання форми прийняття рішення відповідачем 1. Враховуючи положення абзацу третього частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України позивачем замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомлено відповідача 1, тобто дотримано процедуру, визначену у статті 118 Земельного кодексу України. Всупереч цьому, відповідачем 2 безпідставно відмовлено у погодженні виготовленого проекту землеустрою, оскільки лист відповідача 1 щодо мотивованої відмови у забезпеченні надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не міг братися до уваги при розгляді відповідачем 2 проекту землеустрою як такий, що не входить до його складу. Оскільки підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в силу положень статті 186-1 Земельного кодексу України може бути невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а не висновки у листі, не погодження у встановленому порядку поданого проекту землеустрою є протиправною бездіяльністю відповідача 2. Так само, позивач переконаний, що відповідачем 3 допущено протиправну бездіяльність щодо непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виявилась у безпідставній відмові погодити проект землеустрою на підставі попередніх висновків відповідача 2, який, як вважає прозивач, не містив викладу будь-яких недоліків поданого проекту землеустрою. Зазначає, що непогодження проекту землеустрою відповідачем 2 та відповідачем 3 зумовлено виключно оцінкою листа відповідача 1 про нібито відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З огляду на те, що у позивача були правові підстави для замовлення та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу відповідачем 1, про що було письмово повідомлено відповідача 1 з доданням договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач переконаний у протиправності дій відповідача 2 та відповідача 3 щодо непогодження за таких обставин проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки відмова відповідачів 2 та 3 погодити проект землеустрою основується на листі відповідача 1, а вимагати додаткові документи та матеріали, не включені до проекту землеустрою, в силу стті 186-1 Земельного кодексу України забороняється. Відтак стверджує, що відмова у такий спосіб відповідача 2 та відповідача 3 надати свої висновки про погодження або про відмову у погодженні проекту землеустрою з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 2 та відповідача 3.
Ухвалою суду від 01.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Відповідач 1 позову не визнав, подав відзив на позов (а.с.131-132), у якому зазначив, що земельна ділянка, щодо якої позивачем подавалось клопотання про наданя дозволу на розроблення проекту землеустрою, відноситься до земель сільськогосподарського призначення зі складом угідь - господарські будівлі і двори. Зазначає, що згідно з розділом ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему № 548 від 23.07.2010, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів, категорія землі сільськогосподарського призначення складається з земель з таким цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства тощо. Зазначає, що перелік варіантів цільового призначення, які передаються в порядку безоплатної приватизації визначено у статті 121 Земельного кодексу України, згідно з якою передання безоплатно у власність земельної ділянки з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» не передбачено. З огляду на це, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, який встановлений статтею 118 Земельного кодексу України, наразі не підлягає до застосування. Оскільки позивачу надано підставну відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на норми чинного земельного законодавства, тобто вчинено активну дію, а не бездіяльність, як помилково вважає позивач, вважає оскаржувані дії відповідача 1 правомірними, тому просить суд відмовити в позові повністю.
Відповідач 2 позову не визнав та подав відзив на позовну заяву (а.с.156-158), у якому спираючись на положення статті 186-1 Земельного кодексу України, наводячи перелік документів, які забороняється вимагати при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, стверджує про обгрунтованість відмови відповідача 2 у погодженні проекту землеустрою з огляду на вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що зазначено у Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19. Відтак вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому просив суд відмовити в позові до відповідача 2 повністю.
У відзиві на позов відповідач 3 зазначив, що позов не визнає, позаяк за результатом повторного розгляду проекту землеустрою щодо відведеня земельної діялнки позивачу безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства експертом відповідача 3 надано висновок про відмову в погодженні відповідного проекту землеустрою з посиланнями на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти у сфері земельних відносин, відтак доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача 3 є безпідставними. Окрім того, покликається до норм статті 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої забороняється вимагати додаткові метеріали і документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а згідно зі статтями 22 та 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою включають, серед іншого, рішеня відповідного органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З наведених підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача 3 (а.с.164-167).
Позивач подав відповідь на відзив відповідача 3 (а.с.175-176) зазначаючи, що у відповідача 3 не було підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної діялнки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, позаяк розгляд даного проекту був повторний, а в попередньому висновку експерта відповідача 2 не було зазначено жодних недоліків такого проекту, окрім зауважень, які грунтуються на основі розгляду листа відповідача 1 від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6-19, якого не було у складі матеріалів проекту землеустрою і який заборонено вимагати в силу приписів частини сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України. Позивач переконаний, що відмовляючи у погодженні проекту землеустрою відповідач 3 керувався не частиною п'ятою статті 186-1 Земельного кодексу України щодо обов'язкового посилання на закони та нормативно-правові акти, а додатковим неналежним документом та у спосіб, який не передбачений законодавством. Стверджує, що тим самим відповідачем 2 та відповідачем 3 проігноровано вимоги частини восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України щодо надання вичерпного переліку недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки висновки про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки у власність не містять посилань на законодавчі акти. Зазначає, що у такий спосіб відповідачами допущено саме протиправну бездіяльність. Окремо звернув увагу, що відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України повторно у погодженні проекту землеустрою може бути відмовлено лише у разі не усунення перелічених недоліків у попередньому висновку. За відсутності викладених у висновку відповідача 2 недоліків проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність, позивач стверджує про безпідставність відмови відповідача 3 у висновку щодо погодження даного проекту землеустрою з інших підстав (а.с.175-176).
Представником відповідача 2 подано клопотання, у якому зазначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й водночас вимагає, щоб стверджуване порушення було обгрунтованим, тому відповідач 2 є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки право позивача не порушено відповідачем 2 (а.с.161-162).
У судовому засіданні 28.08.2019 суд відмовив у задоволенні поданого клопотання відповідача 2.
У судовому засіданні 28.08.2019 суд ухвалив продовжити підготовче провадження на тридцять днів.
26.09.2019 у судовому засіданні суд постановив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті у відкритому судовому засідані 16.10.2019, у якому оголошено перерву до 30.10.2019.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у позові повністю.
Відповідач 2 у відзиві на позов просив суд за відсутності представника відповідача 2 у судовому засіданні розглядати справу без участі відповідача 2 (а.с.156-158).
Відповідач 3 у поданому клопотанні (вх. № 15374/19 від 28.09.2019) просив суд розглянути справу без участі представника відповідача 3 (а.с.161-162).
Заслухавши позивача та представника відповідача 1, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив та врахував таке.
21.11.2018 ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.91).
У вказаному клопотанні позивач зазначив, що на даних землях розташовані об'єкти нерухомого майна, які йому належать на праві приватної власності:
будівля вагової (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 938735856212);
будівля складу (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 938693656212).
До клопотання позивач додав: графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки М 1:2000 (а.с.91) та викопіювання з Публічної кадастрової карти України (а.с.101).
Листом від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.116-117).
28.12.2018 позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області письмове повідомлення про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.73).
До вказаного письмового повідомлення позивач додав договір від 28.12.2018 № 07-2018-12-Г про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за змістом якого фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобов'язується розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи (а.с.74-75).
На виконання умов укладеного договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області (а.с.85-110), який 14.02.2019 подано до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області через електронну систему документообігу для погодження.
Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19, наданим експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області не погоджено (а.с.111).
За змістом пункту 8 Висновку від 21.02.2019 № 1832/82-19 «Аналіз проекту землеустрою на відповідність земельному законодаству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам» зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.
У пункті 9 Висновку від 21.02.2019 № 1832/82-19 «Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою» зазначено, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6 вказана наявність мотивованої відмови у забезпеченні надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області, виходячи з вищенаведеного Повідомлення адресоване Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2018 про проведення робіт з виготовлення документації із землеустрою не є підставою для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погоджуючись із вказаним Висновком фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , яким здійснювалось виготовлення проекту землеустрою, надано письмові пояснення до Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19 (а.с.112-115).
У письмових поясненнях зазначається, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпним, а лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 не містить мотивованої відмови у наданні дозволу та визначених законом підстав для відмови. У зв'язку із невидачею у встановлений законом строк дозволу на виготовлення проекту землеустрою та за відсутності письмової мотивованої відмови ОСОБА_3 у встановленому порядку письмово повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області без надання дозволу.
13.03.2019 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області повторно подано для погодження, який надійшов на розгляд до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Згідно з Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.03.2019 № 2190/82-19 проект землеустрою не погоджується, оскільки не відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (пункт 9 Висновку від 18.03.2019 № 2190/82-19).
У пункті 9 цього ж Висновку «Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою» зазначено, що зауваження експерта, викладені в попередньому висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19 не враховано, а саме: згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6 вказана наявність мотивованої відмови у забезпеченні надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області, виходячи з вищенаведеного Повідомлення адресоване Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2018 про проведення робіт з виготовлення документації із землеустрою не є підставою для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Вважаючи, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання про надання дозволу свідченням не прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області жодного рішення, а відтак не погодження проекту землеустрою Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області за відсутності дозволу та на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6, який не входить до складу матеріалів розробленого проекту землеустрою, не відповідає вимогам закону, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі суд враховує таке.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, ОСОБА_3 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
У справі, що розглядається, предметом спору є, зокрема, відмова відповідача (у формі листа-відповіді) за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень-відповідачем 1 в основу рішення оформленого листом від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд звернення», суд виходить з положень частини другої статті 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суду слід з'ясувати, зокрема, чи було рішення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, викладене у листі від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд звернення» за результатом розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, прийняте в межах повноважень владного суб'єкта та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах, пропорційно та розумно.
Слід зазначити, що підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, отже ухвалення відповідного рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Це означає, що відмова уповноваженого органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має містити мотиви прийняття такого рішення, тобто визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу.
У цій же нормі статті 118 ЗК України зазначено, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд встановив, що відповідач 1 відмовив у задоволенні клопотання позивача від 21.11.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.91), яку виклав у листі від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» (а.с.116-117).
За змістом листа від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» піставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначено те, що для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою до поданих матеріалів необхідно долучити схему організації господарського двору з врахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій і прилеглих територіях усіх об'єктів (стаття 36 Закону України «Про охорону земель), з нанесенням земельної ділянки що відводиться, дорожньою мережею, типом та назвами об'єктів (будівель).
У вказаному листі відповідач 1 зазначає, що згідно з відомостями з Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта України), бажана земельна ділянка площею 2,00 га розташована на території господарського двору і відноситься до земель сільськогосподарського призначення зі складом угідь - господарські будівлі та двори, а тому, зазначаючи про те, що колишні КСП використовували земельні ділянки під будівлями та спорудами ферми для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку (ведення сільського господарства, тваринництва та ін.), приміщення двору було функціонально підлаштовано під таку діяльність, тому землі запасу, на яких розміщені господарські будівлі і двори, є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Покликаючись до статті 24 ЗК України, відповідно до якої у разі ліквідації державного чи комунального сільськогосподарського підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу та надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за відповідним цільовим призначенням, пропонує оформити відповідну земельну ділянку в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.
Також зазначає, що з метою раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, стимулювання орендарів належно виконувати умови договору оренди з метою можливості подальшого його поновлення, а також наповнення бюджетів місцевих рад за рахунок орендної плати за земельні ділянки державної власності, позивачу рекомендовано набути право оренди бажаної земельної ділянки строком на 7 років.
Саме такі висновки відповідача 1 викладені у листі-відповіді на клопотання позивача про наданя дозволу на розроблення проекту землеустрою слугували підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Досліджуючи зміст листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» та оцінюючи підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою суд виходить з того, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України чинним законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 17.10.2019 у справі №811/1845/18.
Аналізуючи зміст дослідженого у судовому засіданні листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» суд з'ясував, що відповідачем 1 зазначено про неохідність додати до поданих матеріалів схеми організації господарського двору з врахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій і прилеглих територіях усіх об'єктів з нанесенням земельної ділянки що відводиться, дорожньою мережею, типом та назвами об'єктів (будівель) (а.с.116-117).
Проте, суд звертає увагу, що вказаний лист, всупереч вимогам статті 118 ЗК України, не містить передбачених законом підстав для відмови, як то: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку із конктретним та чітким їх визначенням.
Натомість лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» по суті містить вимогу подати додаткові документи та пропозицію набути в оренду відповідну земельну ділянку строком на 7 років (а.с.116-117).
З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що у частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Як вже зазначалось судом, перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом.
Відтак вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється, а підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними.
Вказане дає підстави для висновку, що будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, не є законним способом поведінки державного органу.
Відтак вимоги відповідача 1 щодо долучення позивачем зазначених у листі від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 матеріалів не відповідають положенням статті 118 ЗК України, прямо суперечать закону та є протиправними.
Як вже йшлося, з аналізу змісту статті 118 ЗК України слідує, що відмова уповноваженого органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має містити підстави такого рішення, визначені законом, тому порушення суб'єктом владних повноважень вказаних приписів закону та відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених статттею 118 ЗК України, дає підстави для висновку, що відповідач 1 у спірних правовідносинах діяв не у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Аналізуючи та надаючи оцінку підставам ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача 1 від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» у їх сукупності, суд доходить висновку, що такі законом не передбачені, а відтак підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу визначені статтею 118 ЗК України не слугували наразі підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача.
Щодо змісту та форми рішення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оформленої листом від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» суд зазначає таке.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Для порівняння, у частині дев'ятій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.
Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, який в подальшому втратив чинність на підставі Наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 203 від 06.08.2019), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції було визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
В межах даного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням (а.с.91), за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Саме таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 (адміністративне провадження № К/9901/4400/17).
Відтак, безпідставними є твердження відповідача 1 про те, що оформивши лист від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» Головним управлінням у такий спосіб було прийнято конкретне рішення, тобто вчинено активну дію, яка не може вважатись бездіяльністю, позаяк, суд відзначає, що лист відповідача 1 від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України, відтак відповідачем 1 наразі допущено саме протиправну бездіяльність.
Слід зазначити, що норми ЗК України жодним чином не позбавляють особу права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.
Отже, допущена відповідачем 1 протиправна бездіяльність нівелює право позивача як на отримання відповідного дозволу за умови дотримання вимог ЗК України при зверненні щодо отримання відповідного дозволу, так і щодо отримання мотивованої відмови у наданні відповідного дозволу, про що йшлося вище. Тим самим відповідчем 1 створено перешкоди позивачу на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність.
Таким чином, відмовляючу позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області у формі листа та з підстав не передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідачем 1 допущено у такий спосіб протиправну бездіяльність.
Відтак право позивача порушене і підлягає захисту, а позов в означеній частині вимог задоволенню.
Вирішуючи спір в частині інших позовних вимог суд враховує таке.
Відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною дев'ятою цієї ж статті ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі:
а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;
б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;
в) судових рішень.
Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.
У постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 Верховний Суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Умови, визначені даною правовою нормою у повній мірі дотримані позивачем.
Суд встановив, що 28.12.2018 позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області письмове повідомлення про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.73), до якого додано договір від 28.12.2018 № 07-2018-12-Г про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.74-75).
Розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області (а.с.85-110) 14.02.2019 подано позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області через електронну систему документообігу для погодження.
Вказані обставини не заперечувались сторонами у ході судового розгляду.
З 01.10.2016 у територіальних органах Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що забезпечують здійснення повноважень з погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, здійснюється реалізація пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580.
Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - Тимчасовий порядок), для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про землеустрій» є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді. Проект землеустрою в електронному вигляді засвідчується за допомогою кваліфікованого електронного підпису розробника, який підтверджує його відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді (пункти 2, 3 Тимчасового порядку).
Згідно з пунктом 5 Тимчасового порядку територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа; перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді; вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений кваліфікованим електронним підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності).
Пунктами 7 та 8 Тимчасового порядку встановлено, що система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.
За обставинами справи, поданий 14.02.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області передано для погодження або відмови у погодженні Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області.
Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19, наданим експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (а.с.111) вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не погоджено.
Відмовою для погодження проекту землеустрою згідно з даним Висновком від 21.02.2019 № 1832/82-19 слугувало те, що проект землеустрою не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.
В свою чергу, за змістом вказаного Висновку, невідповідність проекту землеустрою земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам основується на наявності мотивованої відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області, про що зазначено у листі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6. У Висновку вказано, що повідомлення Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2018 про проведення робіт з виготовлення документації із землеустрою за таких обставин не є підставою для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналізуючи зміст Висновку експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19 та надаючи оцінку підставам для відмови погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області суд зазначає наступне.
Пунктом 13 Тимчасового порядку визначено, що розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються експертами державної експертизи у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог, установлених статтею 186-1 Земельного кодексу України.
Згідно з частиною п'ятою статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Частиною шостою статті 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У відповідності до вимог частини сьомої статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Відповідно до частини восьмої статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
У ході судового розгляду суд з'ясував, що підставою для відмови відповідачем 2 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слугувала мотивована відмова відповідача 1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що зазначено у Висновку від 21.02.2019 № 1832/82-19. Відтак підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою фактично основуються на інформації з листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6.
У судовому засіданні суд дослідив зміст лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6 (а.с.84), яким відповідач 1 по суті надав відповідь позивачу на повідомлення про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства без надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Окрім того, у вказаному листі від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6 відповідач 1 зазначає, що за результатом розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надано мотивовану відмову 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18, тому у позивача не виникло право на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача 1 та зазначає, що враховуючи висновки суду за результатом розгляду даної справи в частині того, що лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 13.12.2018 № К-4393/0-5370/0/94-18 «Про розгляд клопотання» у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України, а відсутність належним чином оформленого наказу відповідача 1 про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання позивача є свідченням вияву протиправної бездіяльності, позаяк державний орган не прийняв у такий спосіб жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, викладений у Висновку від 21.02.2019 № 1832/82-19 аналіз проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (пункт 8 Висновку), а також зазначені зауваження та пропозиції до проекту землеустрою (пункт 9 Висновку) не відповідають встановленим обставинам справи, відтак є необгрунтованими.
Окрім того, беручи до уваги вказаний лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6, який не входив до складу документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність позивачу на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області, відповідач 2 порушив приписи частин шостої та сьомої статті 186-1 ЗК України, висновуючись при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у такий спосіб на додаткових матеріалах, не включених до проекту землеустрою.
Приписи частини восьмої статті 186-1 ЗК України вимагають надання у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вичерпного переліку недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому висновок відповідача 2 щодо невідповідності означеного проекту землеустрою земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам за встановлених обтавин не грунтується на положеннях матеріального закону.
В свою чергу, відповідно до абзацу дугого статті 186-1 ЗК України органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
У ході судового розгляду суд з'ясував, що підставою для відмови повторного погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність позивачу на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області відповідачем 3 слугувало те, що зауваження експерта, викладені в попередньому Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведенння земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19 не враховано.
Такі підстави зазначені у пункті 9 Висновку експерта Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.03.2019 № 2190/82-19 з посиланням на зміст листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.01.2019 № К-501/0-1/0/6 (а.с.118-119).
Дослідивши підстави для відмови у повторному погодженні проекту землеустрою та мотиви прийнятого рішення відповідача 3 суд не встановив інших підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою, аніж зазначені у попередньому Висновку експерта Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про погодження проекту землеустрою щодо відведенння земельної ділянки від 21.02.2019 № 1832/82-19. Водночас, враховуючи встановлені обставини справи та висновки суду в частині безпідставної відмови відповідача 2 погодити проект землеустрою щодо відведеня земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність позивачу на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області, основану на тих самих обставинах відмову відповідача 3 слід визнати протиправною.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Відмовляючи у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно позивачу власність з підстав, не передбачених положеннями статті 186-1 ЗК України, відповідач 2 та відповідач 3 діяли не у спосіб передбачений законом та не у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).
Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог зобов'язального характеру: зобов'язати відповідача 3 вчинити дію - повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність позивачу на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області та погодити даний проект землеустрою, суд виходить з такого.
Повноваження адміністративного суду визначені у статті 245 КАС України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої).
Відповідно до частини четвертої цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин цієї справи, передумовою прийняття відповідачем 2 та відповідачем 3 рішення погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є не лише отримання відповідного проекту, але і його розгляд.
У ході судового розгляду суд встановив, що відмова відповідача 2 погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області основувалась суто на відмові відповідача 1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оцінку якій надано судом.
За таких обставин, розгляд вказаного проекту землеустрою у ході процедури його погодження на предмет відповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації як того вимагає стаття 186-1 ЗК України, відповідачем 2 не відбувся.
Відтак відмова відповідача 2 за таких обставин у погодженні вказаного проекту землеустрою ґрунтується на неповному дослідженні наданих матеріалів, відтак є передчасною.
Слід зазначити, що зобов'язання погодити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Погодження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Суд враховує, що прийняття відповідних рішень про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки віднесено законодавством до виключних повноважень відповідача 2 та відповідача 3 як суб'єктів владних повноважень.
Отже, стосовно обраного позивачем способу відновлення порушеного права суд зазначає, що вирішення спору у спосіб щодо спонукання надати належні Висновки не узгоджується із владними повноваженнями органу, оскільки означає підміну функцій органу судом. Суд не наділений адміністративно-управлінською компетенцією та не повинен підміняти адміністративний орган, приймаючи рішення замість адміністративного органу. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду й виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача 2, як суб'єкта владних повноважень наділеного відповідною компетенцією, розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області в порядку та у спосіб, передбачений статтею 186-1 ЗК України, та вирішити зазначене питання з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Саме такої позиції дотримується Верховний Суд за подібних правовідносин у постанові від 21.02.2019 у справі № 812/742/16.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Тому інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.
З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України суд покладає на сторони документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33015, м. Рівне, вул. С.Петлюри, буд. 37, код ЄДРПОУ 39768252), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, вул. В.Чорновола, буд. 4, ЄДРПОУ 39769942), Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13, ЄДРПОУ 39767332) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області і Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області з урахуванням висновків суду.
В позові в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га безоплатно у власність ОСОБА_3 на території Бочаницької сільської ради Гощанського району Рівненської області та погодити даний проект землеустрою згідно вимог передбачених статтею 186-1 Земельного кодексу України, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 05 листопада 2019 року.
Суддя Нор У.М.