04 листопада 2019 року м. Рівне №460/2087/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.07.2019 №0005704000, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Кам'янської сільської ради Березнівського району Рівненської області розглянуто справу згідно протоколу серії ГР №158731 від 08.02.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., який оплачено позивачем у березні 2019 року, що підтверджується Довідкою №1193 від 31.07.2019. Разом з тим, вказує на те, що відповідачем всупереч ст. 61 Конституції України винесено рішення про застосування фінансових санкцій №0005704000 від 26.07.2019, яким повторно притягнено до відповідальності позивача за одне і те саме порушення ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно протоколу серії ГР №158731 від 08.02.2016 та накладено штраф в розмірі 6800,00 грн. Позивач стверджує, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій прийняте у зв'язку із невірним застосуванням норм матеріального права, є незаконним, протиправним та підлягає скасуванню. На підставі наведеного, просить суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що відповідачем на підставі матеріалів правоохоронних органів 26.07.2019 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0005704000 за яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф за реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років - у розмірі 6800,00 грн. Разом з тим, відповідач стверджує, що не відповідає дійсності твердження позивача про застосування до нього подвійної відповідальності, оскільки до позивача застосовувалась лише фінансова відповідальність, тоді як до продавця - адміністративна. Таким чином, вважає, що факт продажу неповнолітній особі, яка не досягла 18 - річного віку, підтверджений належними доказами, а заснована до позивача санкція у розмірі 6800,00 грн. обґрунтована і правомірна, прийнята на підставі, у межах та спосіб, передбачений законами України. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Позивач подав відповідь на відзив в якому з посиланням на норми чинного законодавства наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач, заперечень на відповідь на відзив не подав.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
05.03.2019 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Кам'янської сільської ради розглянуто протокол серії ГР №158731 про адміністративне правопорушення від 08.02.219 і матеріали адміністративної справи на приватного підприємця ОСОБА_1 .
За результатами розгляду складено протокол про накладення адміністративного стягнення , яким встановлено, що позивач 08.02.2019 о 14год.55хв. в кафе «Вікторія», АДРЕСА_1 , здійснила адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: здійснила продаж алкогольного напою неповнолітньому. Вирішено притягнути позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Відповідно до довідки від 31.07.2019 №1193 виданої виконавчим комітетом Кам'янської сільської ради, в березні 2019 року на рахунок Кам'янської сільської ради надійшли кошти в сумі 1700,00 грн. від ФОП ОСОБА_1 як сплата адміністративного штрафу.
26.07.2019 відповідачем винесено рішення №0005704000 про застосування фінансових санкцій, яким до позивача застосовано штраф за реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років у розмірі 6800,00 грн.
Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 481/95-ВР).
Так, відповідно до ч.1 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Згідно ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, тягне за собою накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі наведеного позивача було притягнено до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., який позивачем сплачено самостійно, що підтверджується копією квитанції №37 від 12.03.2019 та довідкою від 31.07.2019 №1139.
Проте, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, відповідачем винесене оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 26.07.2019 №0005704000, яким на позивача накладено фінансову санкцію у розмірі 6800,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.
З приводу доводів позивача щодо повторного притягнення його до відповідальності за одне і те саме правопорушення суд зазначає наступне.
Згідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст. 4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Разом з тим, гарантії передбачені ст. 4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.
Оскільки, в нормах ст. 156 КУпАП та ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР йдеться про юридичну відповідальність та одне і те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з'ясувати чи належить відповідальність передбачена цими статтями до одного виду.
Так, в диспозиціях ст. 156 КУпАП та ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР зазначено тотожні визначення правопорушення: «продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не 18років», які не мають жодної відмінності.
Крім того, суб'єкти відповідальності визначені у ст. 156 КУпАП та у ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР повністю співпадають, оскільки в обох випадках до відповідальності притягаються фізична особа-підприємець, а також в обох випадках у санкціях статті передбачений один і той самий вид стягнення - штраф у грошовій формі.
Таким вином, враховуючи наведене відповідальність передбачена вказаними статтями є за своєю сутністю штрафними, і жодна з них не має ознаки право відновленої (компенсаційної) відповідальності.
Саме штрафний характер відповідальності, передбачений ст. 156 КУпАП та ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР дає підстави ототожнювати ці норми, як один вид відповідальності.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку позивача за даними нормами статей притягнуто до адміністративної відповідальності за однаковими фактами - продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не 18років.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №814/2156/16 та від 22.04.2019 №806/2143/19.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, не доведено обставин, на яких ґрунтується оскаржуване рішення. У зв'язку з цим позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування рішення -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про застосування фінансових санкцій №0005704000 від 26.07.2019.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04 листопада 2019 року.
Суддя Махаринець Д.Є.