22 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1543/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник адвокат - Василюта С.А., відповідача: представник Форет М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) через свого представника звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати вимогу відповідача про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 16.05.2019 №Ф-22181-17 у сумі 21030,90 грн.
Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.08.2019 з викликом сторін.
В судовому засіданні 22.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.10.2014 р. позивач фактично постійно проживає на тимчасово окупованої території України, вільна економічна зона «Крим» у місті Сімферополь де у нього народилася дочка та протягом усього часу, з жовтня 2014 р., не перетинав кордонів України. 30.05.2019 року йому стало відомо про отримання його рідним, які мешкають у місті Рівному, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 16.05.2019 р. № Ф - 22181-17. Цією вимогою повідомлено про те, що станом на 30.04.2019 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 21 030 грн. 90 коп. Зазначив, що він був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 29.08.2005 р. 3 2011 року по 2014 р. працював у ПП «Будгал - сервіс -2 » і отримував заробітну плату. З квітня 2011 року податкової звітності не подавав бо фактично не здійснював підприємницької діяльності. 03.06.2019 р., через свого представника, подав заяву про припинення підприємницької діяльності. Посилався на те, що відповідачем не було проведено документальну перевірку зі сплати єдиного соціального внеску, щодо правильності його обліку, нарахування та сплати.
Представник позивача підтримав позов та зазначив, що у зв'язку з постійним проживанням позивача, на тимчасово окупованій території України у вільній економічній зоні Крим, тривалий період часу починаючи з жовтня 2014 року, він прирівнюється до нерезидента України, порушення законодавства про єдиний соціальний внесок ОСОБА_1 , допустив лише в частині неподання відомостей реєстратору про зміну місця проживання. Відповідач, при обчисленні сум недоїмки з єдиного соціального внеску документальну перевірку не провів, вимогу позивачу направив із порушенням встановлених термінів.
У поданому до суду відзиві, представник Головного управління ДФС у Рівненській області заперечив проти позову, просив у його задоволенні відмовити повністю, відзив обґрунтовував тим, що позивач перебував на обліку у контролюючому органі, як фізична особа - підприємець з 29.08.2005 р. та припинив діяльність 17.06.2019 р., однак не знявся з обліку у контролюючому органі. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, мав забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки мав подати декларацію за останній податковий (звітний) період, в якій відобразити виключно доходи від підприємницької діяльності. Вказував, що позивач законом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувавти, обчислювати і сплачувати єдиний соціальний внесок оскільки має податкову адресу (місце проживання) у місті Рівному та прирівнюється до резидента. Зазначив, що жодних доказів на спростування відомостей, щодо зміни податкової адреси, у реєстраційних даних позивача ним до позову не долучено.
У відзиві на позов та під час розгляду справи, представник відповідача не заперечував ту обставину, що позивач фактично постійно проживає у місті Сімферополь, при цьому вказував, що у зв'язку з цим, податковим органом до цього платника податків не було застосовано санкції щодо нарахування штрафів та пені. Також представник відповідача не заперечував, що при обчисленні суми недоїмки з єдиного внеску по платнику ОСОБА_1 органом доходів і зборів, документальна перевірка проведена не була, а данні для нарахування недоїмки були використані з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що згідно відмітки у паспорті громадянина України, серії НОМЕР_1 виданого Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач прописаний у АДРЕСА_1 з 20 лютого 1993 року.
Згідно довідки державної податкової адміністрації у м. Рівне від 30.06.1998 р. про присвоєння ідентифікаційного номера, ОСОБА_1 одержано ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
З 29.08.2005 позивач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізичною особа - підприємець, номер запису 2 608 000 0000 004347 на, що вказує свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 № 734659 від 29.05.2005 р.
Рекомендований лист № 3302301362479 Головного управління ДФС у Рівненській області від 24.05.2019 р. вручено 28 травня 2019 р. ОСОБА_2 , що підтверджено довідкою відділення поштового зв'язку Рівне 24 від 30.05.2019 р.
За вимогою про сплату боргу (неустойки) Головного управління ДФС у Рівненській області від 16.05.2019 р. № Ф - 22181-17, прийнятою на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 30.04.2019 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) становить 21 030 грн. 90 коп.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на приватному підприємстві «Будгал - Сервіс 2» з 04.05.2011 р. по 01.11.2014 р. згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_6 .
Листом представника позивача від 07.06.2019 р., який отримано адресатом того ж дня, повідомлено Головне управління ДФС у Рівненській області про фактичне постійне проживання ОСОБА_1 у м. Сімферополь у вільній економічній зоні «Крим» з 2014 року.
З долучених до матеріалів справи реєстраційних міграційних карток Російської федерації (серія НОМЕР_7 , серія 0318 № 0363265) вбачається, що позивач перетинав кордон Російської федерації у 2016 році та у 2019 році.
При цьому за повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 25.06.2019 р. № 0.184-23088/0/15-19, відомостей про перетин державного кордону України у період з 28.10.2014 р. по 20.06.2019 р. громадянином України ОСОБА_3 05.10.2019 р . в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» не виявлено.
З поданих відповідачем реєстраційних даних платника податку ОСОБА_1 вбачається, що позивач був зареєстрований в управлінні забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 29.08.2005 р., номер державної реєстрації 26080000000004347. 03.06.2019 р. здійснено Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, номер рішення про припинення 26080050002004347, номер проведення державної реєстрації припинення 260800060004347, номер зняття з обліку 1917160701570. За основним місцем проживання на обліку позивач перебуває у Головному управлінні ДФС Рівненської області, Рівненське управління, Рівненська ДПІ (м. Рівне).
Згідно розділу реєстраційні дані платника в ДПІ за неосновним місцем обліку відомості у графі «довідкові» та у графі «місце проживання» збігаються з відомостями про місце реєстрації, що зазначені у паспорті позивача.
Відомості у графі «Зміна місця знаходження (місця проживання), що пов'язана зі зміною адміністративного району» відсутні.
Відомості у графі «Данні про банківські рахунки» відсутні.
Відомості у графі «Данні про банківські рахунки у цінних паперах» відсутні.
Відомості у графі «Реєстрація в якості платника єдиного податку» відсутні.
Відомості у графі «Про об'єкти оподаткування платника податків» відсутні.
З графи «Дані про реєстрацію платником ЄСВ» вбачається, що позивач взятий на облік платника єдиного соціального внеску 30.08.2005 р. за реєстраційним номером 171702429269. Станом на 02.08.2019 р. обліковується, як фізична особа - підприємець, державна реєстрація якого припинена за заявницьким принципом.
Відомості у графі «Інформація про об'єкти оподаткування платника податків, отримана від виконавчих органів» відсутні.
З графи «Відповіді в ЄДР-ЄСВ» вбачається, що 15.04.2019 р. та 03.06.2019 р. в органі ДФС прийнято ряд рішень щодо реєстрації дій, з ознакою прийняття «прийнято».
З долучених відповідачем до матеріалів справи реєстраційних даних платника податку ОСОБА_1 вбачається відсутність у органу доходів і зборів відомостей про доходи позивача на території України.
З поданої відповідачем інтегрованої картки платника податку вбачається, що 09.02.2018 р. позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік 8 448; 19.04.2018 р. збільшено недоїмки за невизначеним документом на суму 2 457,18 та нараховано заборгованість всього 10905,18; 19.07.2018 р. збільшено недоїмки за невизначеним документом на суму 2 457,18 та нараховано заборгованість всього 13362,36; 19.10.2018 р. збільшено недоїмки за невизначеним документом на суму 2 457,18 та нараховано заборгованість всього 15819,54; 21.01.2019 збільшено недоїмки за невизначеним документом на суму 2 457,18 та нараховано заборгованість всього 18276,72; 19.04.2019 збільшено недоїмки за невизначеним документом на суму 2 457,18 та нараховано заборгованість всього 21030,90.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхвання» №2464-VI від 08.07.2010.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 6 цієї ж частини, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За частиною 1 ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
На момент прийняття органом доходів і зборів, вимоги про сплату боргу (недоїмки) 16.05.2019 р., позивач був платником єдиного внеску у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI від 08.07.2010, оскільки на той час був зареєстрований як фізична особа - підприємець.
Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (база нарахування єдиного внеску) єдиний внесок нараховується для платників для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За змістом частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно частини другої статті 9 цього Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
За частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Згідно пункту 2 частини 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, орган доходів і зборів по між інших прав має право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (п. 1 Розділ 1).
Пунктом 10 Розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
За частиною 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять актів (довідок) органу доходів і зборів про результати проведених перевірок підприємницької діяльності позивача на предмет нарахування та обчислення єдиного внеску, що у свою чергу вказує на невідповідність дій Головного управління ДФС у Рівненській області, нормам чинного законодавства України, під час прийняття рішення про суми нарахованої недоїмки за вимогою від 16.05.2019 № Ф-22181-17.
Пункт 9-3 прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI від 08.07.2010 визначає, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.
Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Статті 25 і 26 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 передбачають заходи впливу та стягнення, а також відповідальність за порушення цього Закону.
Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 визначено, що застраховані особи, які не подають інформацію для внесення до Державного реєстру або подають недостовірну інформацію, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що заходи впливу та санкції, передбачені статтями 25 і 26 Закону України №2464-VI до позивача не застосовувалися саме на підставі пункту 9-3 прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
Оскільки позивач, у розумінні статті 1 цього Закону є застрахованою особою, суд приходить до висновку, що дійсно мало місце порушення позивачем законодавства в частині не подання ним інформації про зміну місця проживання для внесення до Державного реєстру.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Частиною 1 ст. 7 цього Закону, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Стаття 13 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказує, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.
Закон України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1636-VІІ є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.
Стаття 5 Закону України № 1636-VІІ регламентує порядок справляння податків і зборів на території вільної економічної зони "Крим" і не містить у своєму переліку єдиний соціальний внесок та особливості його справляння.
Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
По між тим, пункт 1 частини 12.3. статті 12 Закон України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1636-VІІ вказує на наступне: Під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об'єктів оподаткування (в тому числі об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.
Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов'язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та виконання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.
Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.
Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов'язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.
Системний аналіз Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI, Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1636-VІІ, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказує, що суть вирішуваного судом спору полягає у розмежуванні понять місце проживання фізичної особи, місце реєстрації фізичної особи (фізичної особи - підприємця), податкова адреса у відповідності з правами й обов'язками платника єдиного внеску та забезпеченні прав і свобод такого платника, який проживає на тимчасово окупованій території України.
Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» 1382-ІV, відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» 1382-ІV, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» 1382-ІV, свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Конституційним правом на вільний вибір місця проживання наділені усі громадяни України, особи без громадянства, а також іноземці, які на законних підставах перебувають в Україні у тому числі і особа позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно постійно мешкає та постійно проживає на окупованій території України у вільній економічній зоні «Крим», на якій збір з доходів, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI не справляється в силу дії пункту 1 частини 12.3. статті 12 Закон України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1636-VІІ.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 р. № Ф - 22181-17, не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень. Відповідно до цього позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції № 24 від 01.07.2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39394217) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-22181-17.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04 листопада 2019 року.
Суддя Щербаков В.В.