Справа № 420/4011/19
30 жовтня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
секретар судового засідання - Любімова О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання позивача про поновлення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною відмови щодо призначення (перерахунку) довічного грошового утримання судді та зобов'язання здійснити перерахунок,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року № 848540;
- визнати протиправною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, викладену в листі № 220/П-01 від 29 травня 2019 року, у призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді;
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийняти Розпорядження, яким зарахувати ОСОБА_1 до судового стажу роботи за вислугою років, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці у розмірі 90 відсотків, виходячи із стажу 29 років 3 місяці 22 дні;
- здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді, у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із стажу 29 років 3 місяці 22 дні, відповідно до довідки Апеляційного господарського суду Одеської області про заробітну плату, починаючи з 21 грудня 2016 року, з врахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 09 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.
Ухвалою від 03 вересня 2019 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
21 жовтня 2019 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, обґрунтоване тривалим розглядом справи.
У судове засідання, призначене на 30 жовтня 2019 року для вирішення клопотання позивача про поновлення провадження у справі, учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином та своєчасно.
Враховуючи, що неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню питання, щодо якого було призначене засідання, суд продовжив розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 1 ст. 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Вирішуючи клопотання позивача, судом встановлено, що підстави для поновлення провадження у справі відсутні, оскільки обставини, які були підставою для зупинення провадження у даній справі не відпали.
Так, провадження у зазначеній справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Як зазначено в ухвалі від 03 вересня 2019 року, підставою для зупинення провадження у справі №420/4011/19 є необхідність вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, починаючи з 21 грудня 2016 року, а також щодо скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси від 25 січня 2017 року № 848540.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу №510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (номер рішення в ЄДРСР 80894542).
Відповідно до вказаної ухвали, суд вважає, що справа №510/1286/16-а містить виключну правову проблему в частині аргументів касаційної скарги про те, що позовна заява подана з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Виняткова правова проблема, головним чином, полягає у необхідності формування правових позицій з таких питань: 1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі? 2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду? 3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду? 4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, складність цієї виняткової правової проблеми полягає у тому, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі.
Також в ухвалі Верховного Суду зазначено, що на даний час судова практика, що стосується найбільш загальної картини правозастосування строків звернення до суду, не є позитивною для осіб, яким пенсія була нарахована при призначені у зменшеному вигляді або вчасно не перерахована (за винятком абсолютного права).
Таким чином, підняті у справі № 510/1286/16-а питання свідчать про наявність виключної правової проблеми, оскільки ця не може бути вирішена відповідним касаційним судом в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; існує необхідність відступити від викладеного в рішеннях Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме, значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмету спору), які перебувають на розгляді в судах; існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема, відсутня усталена судова практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі, необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Ухвалою від 26 червня 2019 року, Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 510/1286/16-а. Призначено справу до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 11 вересня 2019 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи (номер рішення в ЄДРСР 82885849).
Однак, станом на 30 жовтня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду не розглянуто справу № 510/1286/16-а.
Згідно інформації, наявної на веб-порталі Судова влада України в розділі «Стан розгляду справ», останні дії: надійшла заява, 02.10.2019 передано судді.
Отже, станом на 30 жовтня 2019 року судове рішення у справі № 510/1286/16-а Великою Палатою Верховного Суду не прийнято, однак враховуючи, що вказане рішення матиме преюдиціальне значення та безпосередньо впливатиме на вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
Враховуючи викладене, оскільки не відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі (набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а), підстави для поновлення провадження у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 236, 237, 248, 256, 293 КАС України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі № 420/4011/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 04 листопада 2019 року.
Суддя О.В. Глуханчук