справа №1.380.2019.004417
04 листопада 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України, у якій просить суд:
- визнати дії відповідача в припиненні/призупиненні виплати пенсії позивачці у зв'язку зі скасуванням протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам №20 від 20.11.2018 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.08.2018 №0000591843 відкритою за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01.05.2018 по 30.06.2018 - протиправними;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачці заборгованість з виплати пенсії за віком з 01.05.2019 по 30.06.2019.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 2015 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа, а у квітні 2018 року цю довідку скасовано, з 01.05.2018 виплату пенсії припинено. 06.08.2018 поновлено довідку та поновлено виплату за вересень та жовтень 2018 року, однак заборгованість за травень-серпень 2018 не виплачено. Аналогічні дії щодо скасування довідки та припинення виплати вчинено у листопаді. Позивач звернулася до відповідача з заявою про надання відповіді щодо законності підстав припинення/призупинення їй виплат та отримала відповідь, у якій повідомлено про припинення виплати через скасування протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам №20 від 20.11.2018 її довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Підставою вказано Постанову Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016. 24.06.2019 позивачу видано нову довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Оскільки заборгованість по пенсії з 01.05.2018 по даний час ОСОБА_1 не виплачено, відповідні дії відповідача щодо припинення/призупинення відповідних виплат, з позиції позивача є протиправними, порушують її права, а тому вона звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 03.09.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Цією ж ухвалою позивача звільнено від сплати судового збору у цій справі.
16.09.2019 за вх. №33186 від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача на належного, а саме з Відділу обслуговування громадян в м. Червонограді Львівської області Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
26.09.2019 за вх. №34741 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с.26-34/. Відповідач наголосив, що пенсія за період з 01.09.2018 по 31.10.2018 позивачці виплачена у повному обсязі. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з надходженням інформації про перетин ОСОБА_1 кордону на тимчасово окуповану територію та проведенням верифікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного проживання, виплата пенсії призупинялася.
Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача в припиненні/призупиненні виплат пенсії у зв'язку з скасуванням протоколом засідання Комісії з питань призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам №20 від 20.11.2018 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.08.2018 №000591843 у період з 01.05.2018 по 30.06.2019 є безпідставними.
Щодо зобов'язання виплатити заборгованість з виплати пенсії по віку з 01.05.2018 по 30.06.2019 повідомив, що виплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 та з 01.11.2018 по 30.06.2019 здійснюватиметься окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.
Зазначив, що у позові позивач просить зобов'язати виплатити заборгованість з виплати пенсії за віком з 01.05.2018 по 30.06.2019, однак у період з 01.09.2018 по 31.10.2018 таку виплачено у повному обсязі.
Відповідач вважає свої дії правомірними, вимоги позивача безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
26.09.2019 за вх. №34757 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли копії документів з матеріалів пенсійної справи позивача.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Судом в порядку ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача на належного - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Суд на підставі позовної заяви, відзиву на позовну заяву, а також долучених письмових доказів, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято на пенсійний облік на підставі заяви від 04.08.2015 та довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 31.07.2015 №1305000272 /а.с.54, 55/.
Згідно з Протоколом №92 засідання Міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 16.05.2018 скасовано ОСОБА_1 довідку внутрішньо переміщеної особи №0000279683 від 26.07.2017 та припинено виплату пенсії за віком з 01.05.2018 /а.с.59-61/
Управлінням праці та соціального захисту населення згідно з поданою позивачем заявою від 06.08.2018 видано довідку внутрішньо переміщеної особи №0000591843 від 06.08.2018 /а.с.66/.
Рішенням Міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відновлено виплату пенсії позивачу з дати її припинення з 01.05.2018, що підтверджується протоколом №104 від 08.08.2018 /а.с.69-70/.
Згідно з протоколом №118 засідання Міської комісії з питань від 14.11.2018 призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призупинити виплату позивачу пенсії з 01.11.2018 (до з'ясування) /а.с.77-78/.
20.11.2018 Управлінням праці та соціального захисту населення прийнято рішення №120, яким скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи №0000591843 від 20.11.2018, що підтверджується листом №6985/1-7 від 20.11.2018 /а.с.79/.
Рішенням Засідання Міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам заявниці припинено виплату пенсії з 01.11.2018 згідно з Протоколом №119 від 21.11.2018 /а.с.80-81/.
29.11.2018 уповноважена особа позивача звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді із запитом щодо надання інформації, а саме: чи приймались будь-які рішення про призупинення пенсійних виплат позивача, якщо так то ким такі прийняті; які існують підстави для невиплати пенсії позивачу; де на час подання запиту перебуває пенсійна справа (електронна) ОСОБА_1 ; яка сума заборгованості по пенсії ОСОБА_1 /а.с.35/
На вказаний запит уповноважена особа отримала відповідь листом від 11.12.2018 за №166/165/3-20/07.05-06 /а.с.36-40/, у якій, зокрема, повідомлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Виплата заборгованості буде проведена після затвердження окремого порядку.
Надалі 24.06.2019 позивач звернулася до Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) та подала заяву про поновлення виплати пенсії /а.с.83-84/.
24.06.2019 позивачу видано довідку №1305-5000147664 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а.с.85/.
Рішенням засідання Міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з дати її припинення згідно з протоколом №149 від 26.06.2019.
24.07.2019 позивач звернулася до Червоноградського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просила нарахувати та виплатити заборгованість із виплати пенсії з 01.05.2018 по 31.07.2019 /а.с.41/.
31.07.2019 відповідачем листом за №134/134/3-20/11.03-06 Червоноградський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомив, зокрема, що оскільки згідно з протоколом №104 від 08.08.2018 пенсію позивачу поновлено з 01.05.2018, враховуючи норми Постанови Кабінету Міністрів №335 від 25.04.2018, виплату пенсії позивачу проведено з вересня 2018 в сумі 4615,36 грн. Крім цього, виплату пенсії повторно поновлено, після зупинення, з 01.11.2018, проте виплату буде здійснено у серпні 2019 у сумі 5356,32 грн.
Також зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Виплата заборгованості буде проведена після затвердження окремого порядку.
Позивач вважаючи, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком позивачу як внутрішньо переміщеній особі є протиправними, зумовили виникнення заборгованості щодо виплати пенсії та такими, що порушують її права, звернулася за їх захистом до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг врегульовано Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) від 09.07.2003.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійним фондом України та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон № 1706-VII).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VІІ, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) зафіксовано, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Тобто за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк України».
Згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 (далі Порядок № 509), строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
Постановою Кабінету Міністрів №352 від 08.06.2016 внесено зміни до постанови №509 та зазначено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706-VII.
Згідно з приписами ст. 12 Закону № 1706-VII, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 7-1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Судом встановлено, що відповідач припинив виплату позивачці пенсії з травня 2018 року по серпень 2018 року, поновив виплату пенсії з 01.05.2018, однак виплатив таку за вересень та жовтень 2018 року, з 01.11.2018 повторно припинив виплату пенсії та поновив виплату пенсії з дати припинення аж у кінці червня 2019 року, у інші місяці виплат пенсії не здійснювалася.
Згідно з повідомленими у відзиві обставинами, відповідач вказав, що припинив виплату пенсії позивачу на підставі рішення Міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 16.05.2018 (протокол №92); від 21.11.2018 (протокол №119) з підстав відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання.
Оскільки предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачці пенсії за віком, суд не надає оцінки рішенням Міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, якими вирішено припинити позивачці виплату соціальної допомоги (пенсії) у зв'язку з її відсутністю за фактичним місцем проживання.
Суд звертає увагу на те, що підстава для припинення соціальних виплат (пенсії) - відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання визначена підзаконним нормативно-правовим актом, а саме підпунктом 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач не мав законних підстав для припинення позивачу виплати пенсії за віком на підставі рішень Міської комісії від 16.05.2018 та 21.11.2018, оскільки така підстава для припинення або призупинення виплати пенсії не передбачена ані Законом №1058-IV, ані іншими законами України, а підзаконним нормативно-правовим актом.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що виходячи з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «Пічкур проти України» від 07.11.2013 (заява № 10441/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Таким чином непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Зазначений правовий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), яке залишене без змін відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 (провадження №11-644асі18).
Беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду у справі №805/402/18, а тому визнається судом типовою справою.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, у постанові від 20.12.2018 у справі №826/12123/16 Верховний Суд зазначив, що ст. 49 Закону №1058-IV визначає вичерпний перелік підстав для прийняття територіальними органом Пенсійного фонду України рішення про припинення виплати пенсії, зокрема, передбачено чотири конкретних підстави та п'ята «в інших випадках, передбачених законом». Зміст цього положення чітко вказує, що визначення підстав припинення виплати пенсії перебуває у компетенції парламенту.
Верховний Суд наголосив, що положеннями чинного законодавства не передбачено перевірок інформації про постійне або тимчасове місце проживання пенсіонерів та отримувачів страхових виплат, які не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб шляхом здійснення виходу працівників державних органів за відповідною адресою. Тому встановлення будь-яких додаткових вимог для внутрішньо переміщених осіб, зокрема з числа пенсіонерів, при отриманні соціальних (у тому числі пенсійних) виплат, вказує на наявність нерівного поводження в порівнянні з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їх можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що Порядком №365 встановлено, що рішення про призначення, відмову в призначенні та припиненні виплати пенсії приймається комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що прямо суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, положення щодо перевірки місця перебування (проживання), передбачені Порядком №365, обмежують осіб, що належать до внутрішньо переміщених, у реалізації їхніх прав, зокрема прав на пенсійне та соціальне забезпечення, та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб, порушують принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України, та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції.
Також у вказаній справі Верховний Суд зробив висновок про те, що порядок реалізації гарантованого законом права громадянина на пенсійне забезпечення може бути змінено виключно законом, а не підзаконним актом.
Вищезазначена позиція стосується і припинення виплати пенсії у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки це також є додатковою вимогою для внутрішньо переміщених осіб-пенсіонерів при отриманні пенсійних виплат, і вказує на наявність нерівного поводження в порівнянні з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їх можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №233/4105/17, від 06.02.2018 у справі №263/7763/17, від 30.01.2018 у справі №234/9660/17, від 21.02.2018 у справі №233/3903/17.
Підсумовуючи суд зазначає, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено відповідачем за відсутності на те законних підстав та не у спосіб, передбачений законом.
Крім цього відмовляючи у виплаті пенсії позивачу за відповідні періоди відповідач покликається на той факт, що суми доплати за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачені на умовах окремого порядку.
Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних йому сум соціальних виплат.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Заяви № 68385/10 та 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Тому, відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання даної соціальної допомоги. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Відтак, відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
А сам факт обчислення чи нарахування пенсії за спірний період без належних виплат не відновлює її порушеного права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату ОСОБА_1 відповідного розміру пенсії за періоди 01.05.2018 по 30.06.2019 включно, з врахуванням виплачених сум.
За приписами вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 9 КАС України).
Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення у повному обсязі.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору у цій справі відповідно до ухвали суду від 03.09.2019, судові витрати стягненню з відповідача не слід.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення/призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 за віком у період з 01.05.2018 по 30.06.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за віком з 01.05.2018 по 30.06.2019, з врахуванням виплачених сум пенсії.
4. Судові витрати з відповідача стягувати не слід.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019.
Суддя Кравців О.Р.