31 жовтня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3919/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Пляшкової К.О.,
за участю
секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,
представників
позивача Слєсарєва І.О. (ордер від 09.10.2019 серії АА № 067820),
відповідача Калашника Д.А. (довіреність від 11.05.2019 № 2129/01-16),
Лисицької З.Г. (довіреність від 09.10.2019 № 4397/01-16)
під час розгляду у підготовчому засіданні справи за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Лисичанської міської ради Луганської області (далі - відповідач) з такими вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу щомісячної премії у розмірі 100% за період з січня по грудень 2018 року; щомісячної премії у розмірі 10%; надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу; надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% посадового окладу (з урахуванням надбавки за ранг та надбавки за вислугу років); допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з січня по серпень 2019 року;
2) зобов'язати відповідача нарахувати позивачу за період з січня по грудень 2018 року щомісячну премію у розмірі 100% в сумі 205302,38 грн; за період з січня по серпень 2019 року: щомісячну премію у розмірі 10% в сумі 16409,97 грн, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу в сумі 5899,17 грн; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% посадового окладу (з урахуванням надбавки за ранг та надбавки за вислугу років) в сумі 82049,88 грн; допомогу для оздоровлення у розмірі 38727,50 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу 14100,00 грн;
3) стягнути з відповідача на користь позивача щомісячну премію у розмірі 100% в сумі 205302,38 грн за період з січня по грудень 2018 року; щомісячну премію у розмірі 10% в сумі 16409,97 грн; надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу в сумі 5899,17 грн; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% посадового окладу (з урахуванням надбавки за ранг та надбавки за вислугу років) в сумі 82049,88 грн; допомогу для оздоровлення у розмірі 38727,50 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу 14100,00 грн за період з січня по серпень 2019 року.
Від ОСОБА_2 (далі - заявниця) 09 жовтня 2019 року за вх. № 51254/2019 надійшла заява про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в обґрунтування якої зазначено таке (арк. спр. 125-128).
Заявниця є депутатом Лисичанської міської ради Луганської області сього скликання, що підтверджується посвідченням депутата Лисичанської міської ради від 11.12.2015 № 20. Заявниця також є головою постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку Лисичанської міської ради 7-го скликання.
Позовні вимоги по даній справі безпосередньо стосуються рішень Лисичанської міської ради Луганської області «Про умови оплати праці Лисичанського міського голови», які протягом 2018-2019 років виносилися на обговорення постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку Лисичанської міської ради 7-го скликання, із наступним винесенням їх на розгляд сесії ради. Як депутат ради та голова комісії заявниця головувала на засіданнях комісії, безпосередньо брала участь протягом 2018-2019 років в обговоренні, розгляді та голосування щодо проектів таких рішень.
У разі задоволення позовних вимог по справі, рішення суду буде винесення на обговорення постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку Лисичанської міської ради 7-го скликання із наступним винесенням відповідного проекту рішення на розгляд сесії міської ради.
Підсумовуючи викладене у заяві, заявниця зазначає, що рішення по даній справі може вплинути на її права і обов'язки депутата міської ради та голови постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку Лисичанської міської ради 7-го скликання, встановлені частиною другої статті 2, частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а саме: обов'язку, як представника інтересів територіальної громади, виборців округу, виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади, виконувати їх доручення, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування; користуватися правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить тощо.
Від представника позивача 21 жовтня 2019 року за вх. № 53040/2019 надійшли заперечення на заяву про залучення до участі у справи третьої особи, в яких представником зазначено, що необхідною умовою залучення третіх осіб до у часті у справі є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є сторонами у справі. Натомість заява не містить в собі конкретного зазначення, на які саме її права, свободи, інтереси та обов'язки вплине рішення суду по даній справі. Що стосується представництва заявницею інтересів територіальної громади та виборців, представник позивача зазначив, що відповідно до висновків Верховного суду, вказаних у постанові від 20.11.2018 у справі № 428/12848/15а (К/9901/1207/17), право захищати інтереси територіальної громади (або окремих її представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців, інакше, ніж поза відносинами представництва (арк. спр. 167-169).
У підготовчому засіданні заявниця підтримала клопотання про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з підстав, викладених у заяві.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечував з підстав, викладених у запереченнях на заяву.
Представники відповідача вирішення заяви про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залишили на вирішення суду.
Розглянувши зазначене клопотання, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (частина четверта статті 49 КАС України).
При вирішенні питання про залучення до участі у справі третіх осіб суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи приписи статті 49 КАС України, предмет спору, а також вказані заявницею підстави для залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд вважає, що у зв'язку з прийняттям судового рішення по даній справі ОСОБА_2 , як депутата Лисичанської міської ради 7-го скликання та голову постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку Лисичанської міської ради 7-го скликання, не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для залучення такої особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Крім того, з заяви про залучення до участі у справі як третьої особи судом встановлено, що метою такого залучення є здійснення цією особою представництва інтересів Лисичанської міської ради, територіальної громади, виборців під час розгляду та вирішення цієї адміністративної справи.
По перше, заявниця безпідставно ототожнює участь у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лисичанської міської ради, з представництвом цієї особи, оскільки треті особи та представники сторін є різними учасниками справи з різним правовим статусом, який визначено різними статтями Кодексу адміністративного судочинства України.
По друге, суд вважає хибною таку правову позицію позивача, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 428/12848/15-а, саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади. Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Від представника Лисичанської міської ради Калашника Д.А. 09 жовтня 2019 року за вх. № 51244/2019 надійшла заява про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якої зазначено, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України. Так, позовна заява містить вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Лисичанської міської ради, зобов'язання нарахування та стягнення щомісячної премії за період з січня по грудень 2018 року; щомісячної премії, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за період з січня по серпень 2019 року. Про невстановлення та невиплату цих платежів позивач знав кожного місяця, коли внесені проекти рішень не були підтримані міською радою, або коли такі проекти взагалі не вносилися та коли щомісяця отримував заробітну плату без зазначення цих виплат (арк. спр. 122-123).
Від представника позивача 21 жовтня 2019 року за вх. № 53041/2019 надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду, в яких зазначено, що позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішень про преміювання позивача та про стягнення цих виплат, тобто з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Відповідно до частини другої статті 232 Кодексу законів про працю України та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (арк. спр. 170-172).
У підготовчому засіданні представник відповідача Калашник Д.А. підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог з підстав, викладених у заяві.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечував з підстав, викладених у запереченнях на заяву.
Представники відповідача Лисицька З .Г. вирішення заяви про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог залишила на вирішення суду.
Розглянувши зазначене клопотання, суд виходив з такого.
Статтею 122 КАС України визначено, що:
- позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);
- для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга);
- для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята).
Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно із статтею першою Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону № 108/95-ВР передбачено, що структура заробітної плати включає:
- основну заробітну плату - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткову заробітну плату - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частинами першою та третьою статті 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.
Згідно з пунктом 2 цієї Постанови надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, серед іншого, установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, здійснювати преміювання, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Відповідно до пункту 6 цієї Постанови преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.
Згідно з пунктом 8 Постанови № 268 видатки, пов'язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.
Відповідно до пункту 1 Положення про види, розмір і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1996 № 414, це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).
Згідно з пунктом 2 цього Положення особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації.
З системного аналізу вищевикладеного судом встановлено, що премії, надбавки, матеріальна допомога, щодо яких виник цей спір, входять до структури заробітної плати позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
У пункті 2.1 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, премії, надбавки, матеріальна допомога) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.
Таким чином, суд вважає клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 49, 122, 123, 180, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відмовити.
У задоволенні клопотання представника Лисичанської міської ради Луганської області про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 05 листопада 2019 року.
СуддяК.О. Пляшкова