04 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1603/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому просить з урахуванням збільшення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26 березня 2019 року № 00000671403 0000791305, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , рішення №0000171305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 червня 2019 року № Ф-2481-17 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.08.2019 № Ф-0000521305.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що уповноваженими особами Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. За результатами даної перевірки складено акт № 11/11-28-13-05/2505003577 від 113.02.2019. За результатами перевірки, на підставі акту, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні (Т.1 а.с.1-2).
08 серпня 2019 року ухвалою суду зроблено виправлення в ухвалі від 03 липня 2019 року (Т.2 а.с.182-183).
23 серпня 2019 року ухвалою суду задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд справи (Т.2 а.с.194).
29 серпня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.2 а.с.210).
Ухвалою суду від 13 вересня 2019 року поновлено процесуальний строк для подачі заяви про збільшення позовних вимог, прийнято дану заяву та відкладено розгляд справи (Т.2 а.с.225-226).
02 жовтня 2019 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи (Т.2 а.с.235).
Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та відкладено судове засідання у справі (Т.2 а.с.247-248).
23.07.2019 (вх. № 11899) на адресу суду від Головного управління ДФС в Кіровоградській області надійшло заперечення на позовну заяву (Т.2 а.с. 42-46). Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.
06.08.2019 (вх. № 12796) до суду надано відповідь на відзив (Т.2 а.с.134-137).
29.08.2019 (вх.№ 14083) до суду, представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив (Т.2 а.с. 202-206).
12.09.2019 (вх. № 14852) до суду, представником позивача надано заяву про збільшення позовних вимог (Т.2 а.с.215-216, 218-219).
15.10.2019 (вх. 16706) представником відповідача до суду надано відзив на заяву (Т. 2 а.с.241-243).
Представники сторін до суду надали клопотання про розгляд справи без їхньої участі. На підставі наданих сторонами клопотань, суд вирішив подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
З огляду на вказані законодавчі положення, керуючись приписами ст.ст.260, 257 КАС України суд вирішив дану справу розглянути за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (Т.1 а.с. 22-45).
В акті № 196/11-28-14-02/34629348 від 19.12.2018 зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:
- підпункту 177.4.1. та 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1 379 334,06 грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 792 773,02 грн., за 2016 рік - на суму 312 838,06 грн., за 2017 рік - на суму 273 722,98 грн.;
- підпункту 1.1-1.6 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 20 690,01 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 11 891,60 грн., за 2016 рік -на суму 4692,57 грн., за 2017 рік - на суму 4105,84 грн.;
- частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 260 668,54 грн., в тому числі за 2015 рік - на 80 316,27 грн., за 2016 рік - на 84 276,50 грн., за 2017 рік - 96077,75 грн.;
- пункту 198.5 статті 198 та пункт 188.1. статті 188 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 63 141,00 грн., в т.ч. за періоди: березень 2015 року-2258,00 грн., травень 2015 року - 12 361,00 грн., червень 2015 року - 3 809,00 грн., жовтень 2015 року - 1805,00 грн, вересень 2016 року -4044,00 грн., листопад 2016 року - 4001,00 грн., лютий 2017 року - 19 838,00 грн., квітень 2017 року - 388,00 грн., травень 2017 року - 1433,00 грн., липень 2017 року -1440,00 грн., серпень 2017 року - 2542,00 грн., вересень 2017 року - 3267,00 грн., жовтень 2017 року -1450,00 грн., листопад 2017 року - 2717,00 грн., грудень 2017 року - 1788,00 грн.;
- пункту 44.1., 44.3 ст. 44, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177, підпункту 296.1.1. пункту 296.1 та підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, книга обліку доходів і витрат на перевірку не надана;
- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та п. 8.1 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014 року № 462), не подання до контролюючого органу повідомлення форми 20-ОПП «Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» відносно рухомого і нерухомого майна, яке використовуєтеся у підприємницькій діяльності;
- п. 1ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями, а саме протягом року повторно встановлено не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратор розрахункових операцій. Загальна сума розрахункових операцій не проведених через реєстратор розрахункових операцій складає 3 389 250,42 грн.;
- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями, а саме здійснення реалізації Товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0000791305, № 00000671403, № 0000811305, № 0000801305, рішення від 26.03.2019 року № 0000171305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 червня 2019 року №Ф-2481-17.
19 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення, рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) до Державної фіскальної служби з проханням скасувати дані рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області
30.05.2019 року ФОП ОСОБА_1 отримав рішення про результати розгляду скарги № 23531/6/99-99-11-05-02-25 від 22.05.2019 року, яким скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2019 року № Ф-0000111305 ГУ ДФС у Кіровоградській області та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.03.2019 року № 0000171305 ГУ ДФС у Кіровоградській області - залишено без-змін, а скаргу ФОП Коваленка в частині оскарження вказаних виконавчих документів -задоволено частково, зобов'язано ГУ ДФС у Кіровоградській області винести та направити нову вимогу з урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог чинного законодавства.
25 червня 2019 року Позивач отримав від Державної фіскальної служби рішення від 20.06.2019 року № 2835616/99-99-11-05-01-25 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 від 19.04.2019 року, яким Державна фіскальна служба України скасувала податкове - повідомлення рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.03.2019 року № 0000661403 та залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.03.2019 року № 0000791305, № 0000811305, № 0000801305, 0000671403.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПКУ).
Пунктом 44.1. ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункт 44.2. ст. 44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий .оподатковуваний дохід тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ (у редакції, що діяла з 01.01.2015 року) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1 );витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крЙм сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами; цього розділу) (пп. 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ (у редакції, що діяла з 01.01.2017 року) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1 );витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу, обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2); суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на Додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємці; (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).
Не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; документально непідтверджені витрати (пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).
Отже, суд зазначає, що до податкової декларації за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Враховуючи наведене, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій і не грошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов'язанні з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов'язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з ч. 2 ст. 3 якого, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.
Відповідно до пункту 1.2 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Судом встановлено, що в Акті перевірки № 196/11-28-14-02/34629348 від 19.12.2018 зазначено, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, їх завищення на загальну суму 1 379 334,06 грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 792 773,02 грн., за 2016 рік - на суму 312 838,06 грн., за 2017 рік - на суму 273 722,98 грн.
Відповідно до інформації вказаній в даному акті, уповноваженими особами відповідача було з'ясовано, що на підставі наданих підприємцем первинних документів, а також згідно інформації про залишки згідно акту попередньої перевірки 46/17-01/2505003755 від 05.02.2016 станом на 31.12.2014, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 реалізовував придбані товари за ціною, яка менша за ціну придбання, неправомірно відносив до складу витрат, вартість товарно-матеріальних цінностей, які не відносяться до господарської діяльності підприємця, сум за перевезення товарно-матеріальних цінностей, які станом на кінець перевіряємого періоду не реалізовані за 2017 рік.
Також в акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть самозайняті особи, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, в порушення п. 177.10, ст.177 Податкового кодексу України.
Таким чином, перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, визначеного платником, з даними визначеними в ході перевірки, встановлено його заниження ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1379 334,06 грн., чим порушено вимоги пп. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177, пп. 1.2, 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень ПКУ, та як наслідок донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 256 827,59 грн. та військового збору на 20 690,01 гривень.
Крім того згідно наданих на перевірку видаткових накладних на реалізацію товарів/послуг та даних підсистеми «Реєстр ПН товар» ІС «Архів електронної звітності» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлений факт відсутності реалізації придбаного м'яса курячого охолодженого, томатної пасти, соку та води мінеральної. Зазначений товар має термін придатності від 3-х місяців до 3-х років. Тому, податковим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 . придбані продукти харчування не використані в господарській діяльності.
Стосовно факту відсутності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Книги обліку доходів та витрат, як підстави не врахування податковим органом понесених витрат позивачем, що в подальшому відобразилось на правильному нарахуванні та сплаті податкових зобов'язань, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 177.10 ст. 177 ПКУ, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Разом з тим, суд бере до уваги доводи позивача, які не спростовані відповідачем, що при проведенні перевірки, позивачем було надано до податкового органу всі первинні документи на підтвердження понесених витрат, зокрема, договори поставки, перевезення вантажів, купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт наданих послуг.
При перевірці правильності нарахування та сплати єдиного внеску податковим органом використовувалась звітність, що подавалась ФОП ОСОБА_1 , документи відповідно до яких проводилося нарахування (обчислення) або, які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок, а також інші первинні документи, на визначення суми загального оподаткованого доходу (витрат).
Тому, суд погоджується з твердженням позивача в частині того, що відсутність Книги обліку доходів та витрат у позивача жодним чином не спростовує факту понесених витрат, оскільки податковим органом було самостійно зазначено, що перевірка проводилася за наявними первинними документами, а тому неможливо стверджувати про порушення платником податків вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податкових зобов'язань за наявності належно складених первинних документів, які зберігаються у платника податків.
Також, за результатами вищевказаної перевірки було встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 : пункту 198.5 статті 198 та пункт 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 63 141,00 грн., в т.ч. за періоди: березень 2015 року-2258,00 грн., травень 2015 року- 12 361,00 грн., червень 2015 року - 3 809,00 грн., жовтень 2015 року - 1805,00 грн, вересень 2016 року - 4044,00 грн., листопад 2016 року - 4001,00 грн., лютий 2017 року - 19 838,00 грн., квітень 2017 року - 388,00 грн., травень 2017 року - 1433,00 грн., липень 2017 року -1440,00 грн., серпень 2017 року - 2542,00 грн., вересень 2017 року - 3267,00 грн., жовтень 2017 року - 1450,00 грн., листопад 2017 року - 2717,00 грн., грудень 2017 року - 1788,00 грн.. з чим ФОП ОСОБА_1 не погоджується в повному обсязі у зв'язку з наступним:
Згідно пункту 188.1. статті ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансованої (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюється такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів -виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Як вбачається із акту перевірки від 13.02.2019 № 11/11-28-13-05/ НОМЕР_3 , контролюючий орган дійшов висновку про здійснення позивачем окремих господарських операцій без мети одержання прибутку, які полягали у тому, що окремі товари (сіль кухонна кам'яна, сіль для промислового переробляння кам'яна, пластівці гречані № 1, пластівці вівсяні № 2) були реалізовані за ціною нижчою від ціни їх придбання, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.
Податковим органом встановлено, що відповідно до видаткових накладних ФОП ОСОБА_1 було реалізовано товар нижче ціни придбання, а саме: №ЮЗ-00000396 від 21.12.2014; №ЮЗ-00000393 від 20.12.2014; №ЮЗ-00000310 від 23.10.2014; №ЮЗ-00000304 від 21.10.2014; №ЮЗ-00000301 від 18.10.2014; №ЮЗ-00000277 від 01.10.2014; №ЮЗ-00000270 від 30.09.2014; №ЮЗ-00000268 від 29.09.2014; №ЮЗ-00000232 від 29.08.2014; №ЮЗ-00000374 від 07.12.2014; №ЮЗ-00000257 від 16.09.2014; №ЮЗ-00000362 від 28.11.2014; №ЮЗ-00000292 від 13.10.2014; №ЮЗ-00000355 від 22.11.2014; №ЮЗ-00000385 від 15.12.2014; №ЮЗ-00000352 від 19.11.2014; №ЮЗ-00000391 від 17.12.2014; №ЮЗ-00000316 від 31.10.2014; №ЮЗ-00000263 від 20.09.2014; №ЮЗ-00000367 від 01.12.2014; №ЮЗ-00000196 від 12.08.2014; №ЮЗ-00000088 від 03.04.2014; №66 від 21.08.2014; №РН-0000020 від 01.08.2014; №Ц79 від 18.09.2014 (Т.2 а.с.138-162).
Залишки станом на 01.01.2015:
1. 503,4т х 662,50 - Сіль кухонна кам'яна, сорті, помел 1, в пакетиках паперових масою 1,5кг з груповим пакуванням у термозсідальну плівку загальною масою 15кг.
2. 50,96т х 675,85 - Сіль кухонна кам'яна, сорт 1, помел 1, у поліетиленових пакетах масою 1 кг з груповим пакуванням у поліпропіленові мішки загальною масою 25 кг.
3. 126,065т х 532,50 - Сіль кухонна крупнокускова кам'яна, брикети масою (5+/-0,04)кг, без пакування.
4. 67,75т х 357,52 - Сіль кухонна кам'яна, сорт 1, помел 3, у поліпропіленових мішках по 50 кг.
5. 109,05т х 400 - Сіль кухонна кам'яна, сорт 1, помел 1, у поліпр. мішках по 50 кг.
6. 225т х 440 - Сіль кухонна кам'яна, сорт 1, помел 1, у поліпропіленових мішках по 25 кг.
7. 7,6т х 258,33 - Сіль для промислового переробляння кам'яна, сорт вищий, крупність 3 без пакування.
8. 69,513т х 720,85 - Сіль кухонна кам'яна, йодована, сорт 1, помел 1, в пакетах паперових масою 1,5кг з груповим пакуванням у термозсідальну плівку загальною масою 15кг.
9. 70шт х 10,67, 140шт х 10,65 - Пластівці гречані №1 0,800 поліп.пакет/25
10. 560шт х 5,90, 205шт х 6,00 - Пластівці гречані №1 0,400 поліп.пакет/25 П.700штх7,59, 2100штх 7,55 - Пластівці вівсяні №2 0,800 карт.кор/14.
Разом з тим, суд бере до уваги доводи позивача, які не було спростовано відповідачем, що перевіряючими податкового органу інвентаризація складу не проводилася та залишки товару на складі не перевірялися відповідно до акту перевірки від 13.02.2019.
Також, суд звертає свою увагу на те, що Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № П/811/1995/17 від 10 липня 2017 року (Т.2 а.с. 163-167) встановлено, наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідних первинних документів за господарськими операціями з метою визначення витрат, а також встановлення зв'язку між понесеними витратами і господарською діяльністю платника податку, тому висновки податкового органу не відповідають дійсності, оскільки залишки викладені в попередньому акту перевірки не підтвердженні.
Також, суд зазначає, що згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідач не надав будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій з придбання та реалізації солі кухонної кам'яної, солі для промислового переробляння кам'яної, пластівців гречаних № 1, пластівців вівсяних № 2 та наявність у позивача наміру одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. При цьому, неотримання позивачем доходу від здійснення вказаних господарських операцій саме по собі не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Стосовно твердження відповідача, що згідно наданих на перевірку видаткових накладних на реалізацію товарів/послуг та даних підсистеми «Реєстр ПН товар» ІС «Архів електронної звітності» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлений факт відсутності реалізації придбаного м'яса курячого охолодженого, томатної пасти, соку та води мінеральної, що як наслідок привело до висновку про не використання даних продуктів в господарській діяльності, суд зазначає наступне.
З огляду на положення ст. 198 ПК України, для отримання права на формування податкового кредиту з ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник податків повинен мати податкові накладні, виписані на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит мають лише реально вчинені господарські операції.
Позивач надав суду первині бухгалтерські документи, які підтверджують реальність отримання товарів від контрагентів-постачальників, а саме: видатковими накладними, реєстрами документів за 2015, 2016, 2017.
Також, суд зазначає, що з акту перевірки вбачається, що донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 261120,52 грн. по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перевіряючими здійснено з урахуванням суми чистого оподаткованого доходу за 2015-2017 рік, визначеного контролюючим органом під час проведення перевірки та застосовано штрафну санкцію у розмірі 76 760,01 грн.
Встановлене податковим органом заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховані штрафні санкції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464 -VI) платники єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464- VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляються між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Ставка єдиного внеску до вказаної категорії платників складає 34,7 %, а з 01.01.2016 року - 22% від бази оподаткування, визначеною статтею 7 Закону № 2464- VI (ч. 11 ст.8 Закону).
Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464- VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5% зазначеної суми за кожний повний або не повний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше, як 50 % суми донарахованого єдиного внеску.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та Акт перевірки, суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки, а в подальшому, при розгляді справи, не підтверджено заниження задекларованого позивачем доходу та заниження бази оподаткування єдиним внеском, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість нарахованих штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору.
Щодо допущених порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», судом встановлено, що перевіряючими в пункту 2.11 (сторінка 43 Акту перевірки) зроблено висновок, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 реалізовував товар за готівкові кошти кінцевим споживачам, без використання реєстратора розрахункових операцій, а кошти на рахунок вносились безпосередньо позивачем або його представником. В результаті чого відповідачем застосовано штрафні санкції та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення.
Суд погоджується з доводами позивача, що дані висновки і обставини, не мають документального обґрунтування та в подальшому не підтверджені при розгляді даної справи. Оскільки оплата коштів проводилась покупцями товару на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 відповідно не може бути вчинено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому висновки відповідача не відповідають дійсності.
Суд зазначає, що під час розгляду справи, було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів наявності порушень з боку позивача при формуванні витрат та доходів, що свідчить про протиправність донарахування відповідачем оскаржуваних зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2019 року № 00000671403 0000791305, 0000811305, НОМЕР_2 , рішення №0000171305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 червня 2019 року № Ф-2481-17 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.08.2019 № Ф-0000521305., а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 8670,07 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Т.1 а.с.3, Т.2 а.с.220).
Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер: НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 березня 2019 року № 00000671403 0000791305, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , рішення №0000171305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 червня 2019 року № Ф-2481-17 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.08.2019 № Ф-0000521305.
Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 8670,07 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула