04 листопада 2019 року м. Київ № 320/4352/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП»
до Київської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» із позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.07.2019 № UA125000/2019/000451/2.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, ТОВ «ВІСТ ГРУП» визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), із зазначенням цього показника у декларації митної вартості. Крім того, до вказаної декларації підприємством також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно переліку, визначеного Митним кодексом України.
Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товару та незаконно прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та коригування митної вартості товару з застосуванням резервного метод. Так, позивачем вказано на безпідставність вказаних митним органом причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) щодо наявності у документах, наданих підприємством на підтвердження заявленої митної вартості, розбіжностей та відсутності відомостей щодо складових митної вартості.
Позивач не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем всупереч вимог законодавства, не враховано наданих до митного оформлення додаткових документів, якими чітко підтверджено ціну товару.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем позов не визнано, 10.09.2019 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містять розбіжності. Надані додатково документи також не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість.
З підстав ненадання позивачем достовірних відомостей щодо числових значень складових митної вартості митний орган було позбавлено можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, оскільки згідно норм чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
06.09.2019 представником позивача надано суду письмові пояснення із зазначенням про несплату рахунку внаслідок тимчасових фінансових труднощів підприємства, втім для митного оформлення надано контракт, інвойс як то передбачено чинним законодавством.
Також 11.09.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив із зазначенням про хибність тверджень відповідача щодо відсутності підтверджуючих заявленої митної вартості документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України. Також зазначено про відсутність будь - яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору. Позивачем вказано, що посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни за якою відповідну партію товару дійсно імпортовано до України.
На підставі поданих представниками сторін клопотань про закриття підготовчого провадження, судом закінчено підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 07.10.2019 з огляду на надані представниками сторін клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 33326775) є юридичною особою, яка зареєстрована 17.03.2005, номер запису 1 633 102 0000 000136 за адресою: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Привокзальна, буд.1-А.
Видами діяльності ТОВ «ВІСТ ГРУП» за КВЕД згідно вказаного витягу є: виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у. (код 23.99); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код 46.49); оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього (код 46.74); неспеціалізована оптова торгівля (основний) (код 46.90); надання послуг таксі (код 49.32); вантажний автомобільний транспорт (код 49.41); фінансовий лізинг (код 64.91); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11); надання в оренду вантажних автомобілів (код 77.12).
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ВІСТ ГРУП» (Покупець) та компанією «SHANGHAI AEGIS SAFETY PRODUCTS CO. LTD», країна реєстрації Китай, в особі Mr.Fang Zi Ping, 08.01.2019 укладено контракт №479 - UK (далі - контракт) (а.с.18-19).
Відповідно до п. 1.1 даного контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгодженими сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.
Згідно п.2.1 контракту ціни на кожну конкретну партію товару визначено в інвойсі, встановлено в USD.
Відповідно до п.3.1 контракту оплата кожної партії товару здійснюється у валюті договору шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному морському (документі), також можлива попередня оплата.
Згідно п.3.2 контракту оплата може здійснюватися на інших умовах, про які окремо зазначається в специфікаціях (інвойсах) до кожної партії товару.
Пунктом 3.5 контракту визначено, що товар може поставлятися на безоплатній основі.
Згідно п.4.1, п.4.2, п.4.3 контракту продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару наступні належним чином оформлені документи: комерційний рахунок - фактуру; експортну вантажну митну декларацію; транспортні накладні. Якщо разом з товаром зазначені документи не передані, продавець зобов'язується надати їх покупцю не пізніше 5-денного терміну з дати відвантаження товару. Умови поставки за цим контрактом вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010.
Згідно матеріалів справи, 18.07.2019 уповноваженою особою позивача заявлено до митного оформлення за вантажною митною декларацією від № UA125200/2019/623261 (далі - ВМД №UA125200/2019/623261) товар, а саме: вироби із шкіри, рукавиці захисні для всіх професій: рукавички шкіряні стовщені, L - 3 720 пар; рукавички «Краги» - 1 860 пар; трикотажні захисні рукавички, робочі, для захисту шкіри рук від механічних ушкоджень: рукавички плетені сірі, L - 2 400 пар; рукавички плетені сірі з вкрапленням, L- 5100 пар; рукавички плетені білі з вкрапленням, L - 10 500 пар; рукавиці господарські з незатверділої вулканізованої гуми: рукавички латекс «Люкс», L - 4 800 пар; рукавички латекс «Люкс», ХL - 4800 пар; рукавички робочі трикотажні з особливим ПВХ: рукавички трикотажні з латексним покриттям сині - 4800 пар.
Судом встановлено, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із ВМД №UA125200/2019/623261 надано до контролюючого органу наступні документи: пакувальний лист від 03.06.2019 б/н; рахунок - фактура (інвойс) від 03.06.2019 №28333; коносамент від 11.06.2019 G0119060481В; автотранспортна накладнау від 17.07.2019 №9992/8; декларація про походження товару від 03.06.2019 №28333; рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконання договору про транспортно - експедиційні послуги від 16.07.2019 №1269; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.07.2019 №370; прайс - лист виробника товару від 03.05.2019 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 08.01.2019 479 - UK; договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 №06/02-2014; копію митної декларації країни відправлення від 06.06.2019 №223120190001868968.
18.07.2019 митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з письмовою вимогою необхідності надання протягом 10 календарних днів додаткових документів з метою підтвердження числових складових митної вартості, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - за наявності; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» від 18.07.2019 вих. №18/07 митному органу додатково надано: заявку - договір на перевезення від 10.06.2014 №06/02-2014; рахунок - фактуру № 28333 від 03.06.2019; довідку про транспортні витрати від 16.07.2019 №370; прайс - лист виробника від 03.05.2019 №б/н; рахунок - фактуру транспортно - експедиційних послуг №1269 від 16.07.2019; копію митної декларації країни відправлення №223120190001868968 від 06.06.2019.
Додатково декларантом зазначено про неможливість надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Відповідачем 18.07.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА125000/2019/000451/2, визначивши її за другорядним методом 2 ґ - резервним методом.
Київською митницею ДФС у графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зазначено причини, через які митну вартість імпортованих товарів не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:
- документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості;
- відповідно до інвойсу від 03.06.2019 №28333 термін оплати за товар становить 30 днів від дати коносаменту (коносамент від 11.06.2019 №G0119060481В), при цьому платіжні/банківські документи, що підтверджують оплату за товар до митного оформлення надані не були;
- експортна митна декларація № UА223120190001868968 подана до митного оформлення без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України;
- прайс - лист має спрямований характер, що суперечить суті прайс - листа як пропозиції необмеженому колові потенційних покупців;
- пунктом 1.2 транспортно - експедиційного договору №06/02-2014 передбачена заявка, яка не надана до митного оформлення.
Митним органом зроблено висновок щодо відсутності у поданих декларантом документах належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові митної вартості, а відповідно щодо неможливості підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Разом із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00136.
Позивачем у відповідності до частини сьомої статті 55 Митного Кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі митної декларації від 18.07.2019 № UА152200/2019/623280.
Не погоджуючись із рішенням митного органу щодо коригування митної вартості від 18.07.2019 № UA125000/2019/000451/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.
Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев'ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до частини першої - четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста вказаної статті).
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частин першої, сьомої, восьмої, дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої - восьмої, десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Матеріали справи свідчать, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 18.07.2019 №UA125000/2019/000451/2, визначено митну вартість товару визначено за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення є відсутність у документах достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а заявлений декларантом основний метод визначення митної вартості не відповідає умовам частини другої статті 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим використання заявленого позивачем основного методу визначення митної вартості є неможливим. При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та подібних (аналогічних) товарів не було використано через відсутність у митного органу інформації щодо ідентичних товарів, методи 2-в, 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
Щодо надання перевізних (транспортних) документів суд зазначає таке.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Так, до зазначених, документів, можуть належати:
- рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортних - експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг та товарів;
- банківські та платіжні, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку - фактури.
Матеріали справи свідчать, що на адресу відповідача надано довідку про транспортні витрати від 16.07.2019 №370, згідно якої транспортні витрати по коносаментам №G0119060481А, №G0119060481В, №G0119060481С, №G0110119060481D, №G0119060481Е, №G011906048F, №G0119060481G, №G0119060481H від 11.06.2019 по доставці вантажу (контейнер: CRSU9139992, вага брутто 23323, 34 кг) на адресу ТОВ «Віст Груп» від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають 41396, 20 грн.
Додатково декларантом зазначено транспортні витрати в розрізі до коносаментів, а саме: №G0119060481А - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 8627,71 грн.; №G0119060481В - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 5830,50 грн.; №G0119060481С- від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 915, 84 грн.; №G0119060481D - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 3876, 35 грн.; №G0119060481Е - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 4454, 96 грн.; №G0119060481F - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 2137, 00 грн.; №G0119060481G - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 8524, 74 грн.; №G0119060481Н - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) складають - 7029, 10 грн.
Відтак, за умов надання довідки про транспортні витрати перевізника, рахунку щодо підтвердження вартості перевезення та інші документи не є необхідними.
Суд бере до уваги, що довідка є належним документом для підтвердження витрат на перевезення, а неподання декларантом транспортних (перевізних) документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.
Щодо відсутності заявки у відповідності до договору №06/02-2014 від 10.06.2014 на транспортне перевезення суд зазначає таке.
На підставі п.2.1.2 Договору №06/02-2014 на транспортно - експедиційне обслуговування ПП «ТРАНСКАРГО» (виконавець) зобов'язується організувати перевезення експортно - імпортних та транзитних товарів різними видами транспорту по території України та за її межами у відповідності до заявок або доручень ТОВ «ВІСТ ГРУП» (замовник).
Згідно доручення від 10.07.2019 вих. №77, позивачем доручено ПП «ТРАНСКАРГО» здійснити всі необхідні дії пов'язані з транспортно - експедиційним обслуговуванням, прийманням та доставкою усіх імпортних вантажів, що прибули в Одеський та Іллічевський торгові порти, також оформлення документів на контейнер CRSU913992IU9706166, що прибув по к/с G011906481C, G011906481G, G011906481F, G011906481D, G011906481E, G011906481B, G011906481A.
Так, суд зауважує, що вказаним договором не обумовлено форму заявки, відтак вона може надаватися виконавцю послуг як в усній, так і письмовій формах.
Крім того, наявність або відсутність заявки по договору про надання транспортно-експедиційних послуг не впливає на митну вартість товару.
Щодо надання прайс - листа, який має спрямований характер, що суперечить суті прайс - листа як пропозиції необмеженому колові потенційних покупців суд зазначає таке.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік додаткових документів, до якого входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Разом із тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що наданий декларантом прайс - лист носить суб'єктивний характер та відповідає переліку товарів, що суперечить суті прайс -листа як пропозиції необмеженому колові потенційних покупців, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс - листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, оскільки виконуючи вимогу митного органу, позивачем надано відповідачеві прайс - лист виробника товару, який містить дату його складання, найменування товару, одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, із зазначенням валюти, інформацію щодо виробника/виробників, умови поставки, контактну інформацію про виробника - продавця, а також адресований необмеженому колу потенційних покупців, а отже такий документ є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність, необ'єктивність та необґрунтованість висновку відповідача про непідтвердження наданим позивачем прайс-листом об'єктивно та достовірно заявленої митної вартості товару.
Не знайшли свого підтвердження й посилання відповідача як на одну із причин коригування митної вартості, зокрема, надання декларантом експортної митної декларації №UА223120190001868968, оформленої без врахування статті 254 МК України.
Так, статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Втім, частиною другою статті 53 МК України не віднесено зазначений документ до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів.
Так, декларація країни відправлення потребує перекладу на державну мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Втім, митним органом не обґрунтовано необхідності надання перекладу вказаного документу, складеного іншою мовою та не зазначено які саме відомості потребують перекладу. Доказів на спростування зазначеного, відповідачем до суду не надано.
Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначено.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому відповідачем не обґрунтовано та не доведено неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися, а саме: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 справа № 809/1884/16, від 3 квітня 2018 справа № 826/8797/16, від 21 березня 2018 справа № 803/407/16 та 12 березня 2018 № 809/4367/15.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зміст спірного рішення відповідача не відповідає вказаним вимогам, а факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею у зв'язку із заявленням товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в ЄАІС, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості.
Посилаючись на МД №UA500090/2019/9606 від 06.07.2019 та на МД №UA100010/2019/340020 від 08.07.2019 митним органом вказано на наявність інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість товарів, задекларованих позивачем, втім, відповідачем не доведено того, що товар за вказаними митними деклараціями дійсно увезений до України, що митна вартість за такими митними деклараціями не була скоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржено до суду та скасовано судом.
Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем подано документи на підтвердження визначеної за основним методом митної вартості товарів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, які містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об'єктивні й достовірні дані, відповідачем необґрунтовано й безпідставно скориговано митну вартість товарів за резервним методом шляхом прийняття рішення, що не відповідає вимогам законодавства.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС витрати по сплаті судового збору згідно платіжного доручення від 22.07.2019 №8183 у розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).
При цьому, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховним Судом в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначено про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст.1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 9 000 грн. за вивчення документації, яка надавалася митному органу; ознайомлення з матеріалами справи, підготовка запитів про отримання додаткових доказів; консультування клієнта з правових питань, пов'язаних з предметом договору; збирання доказів для подання позовної заяви до суду; виготовлення копій документів; вивчення практики судових рішень з аналогічних спорів; складання позовної заяви та 6 000 грн. за представництво та захист інтересів ТОВ «ВІСТ ГРУП» в суді першої інстанції, складання письмових пояснень; складання письмових пояснень, відповідей на відзиви за позовом та інших процесуальних документів.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. позивачем до суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 19.07.2019 №04-07/19, копію акту наданих послуг від 31.07.2019, розрахунок вартості надання послуг (додаток до договору від 19.07.2019 №04-07/19), платіжне доручення від 03.09.2019 №4988 на суму 15 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги згідно договору №04-07/19 від 19.07.2019, рах. СФ-0000019 від 25.07.2019»).
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Так, суд зазначає, що незважаючи на факт розгляду справи судом в загальному позовному провадженні, за характером правовідносин справа відноситься до справ незначної складності.
Крім того суд зазначає, що позовна заява позивача викладена на 8 аркушах, відповідь на відзив складається з 3 аркушів, а в поясненнях викладено декілька абзаців. Крім того, суд зауважує, що у справі фактично не відбувалось судових засідань, на яких адвокат би представляв інтереси ТОВ «ВІСТ ГРУП» та витрачав би час.
Суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів співмірності заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
З огляду на надані суду документи, враховуючи наданий разом з позовною заявою попередній (орієнтований) розрахунок витрат, незначну складність адміністративної справи, відсутність числових показників та обґрунтувань щодо витраченого часу на виконання передбачених наданими договорами про надання правової допомоги робіт, обсяг та зміст позовної заяви і відповіді на відзив з доданими до них документами, суд, беручи до уваги задоволення позовних вимог дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн. за підготовку позову та його подання в суд та 2 000 грн. за представництво ТОВ «ВІСТ ГРУП» в суді першої інстанції (що охоплює процедуру підготовки заперечень на відзив та інші дії, пов'язані із супроводженням справи без участі у судових засіданнях).
Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 33326775, адреса місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А) до Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.07.2019 № UA125000/2019/000451/2.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 33326775, адреса місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А) судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») судові витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 33326775, адреса місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 листопада 2019 року