31 жовтня 2019 року № 320/2449/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дії щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року;
- скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.03.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30749,44 грн.
Позивач зазначає, що він є фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, а також внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 3244-5000025810 від 04.02.2019 року. Позивач зазначає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена посадовими особами податкового органу за період 2014 - 2019 роки, в який він, як підприємець, перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО. До 04.02.2019 позивач постійно проживав за місцем реєстрації зазначеним у паспорті: АДРЕСА_1 . З 04.02.2019 він постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На думку позивача, нарахована недоїмка по сплаті єдиного внеску мала бути визнана безнадійною та списана контролюючим органом у зв'язку з обставинами непереборної сили, а тому спірна вимога є незаконною і підлягає скасуванню. Таким чином, позивач вважає вказану вимогу протиправною та звертається до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20 червня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що податковий орган правомірно вимагає від позивача сплати недоїмку за єдиним внеском, оскільки на позивача положення закону щодо звільнення від сплати єдиного внеску не поширюються.
1 липня 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено аналогічні доводи, які викладені в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Попаснянським РВ УМВС України в Луганській області 28.07.2001
ОСОБА_1 був зареєстрованим як фізична особа-підприємець 19.07.2013 в Стахановській ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів України в Луганській області. Припинив свою підприємницьку діяльність 17.04.2019 (№ запису: 23390060004025847), що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку, позивач з 01.08.2013 по 12.02.2019, як платник податків, перебував на обліку у Стахановській ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів України в Луганській області.
З 12.02.2019 позивач є фізичною особою, що здійснює незалежну професійну діяльність - адвокатом, і перебуває на обліку у Києво-Святошинській державній податковій інспекції головного управління ДФС у Київській області.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем його проживання позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до с. Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3244-5000025810 від 04.02.2019 року).
12.02.2019 податковим органом проведена повторна реєстрація позивача, як фізичної особи-підприємця та взято на облік як платника податків у Києво-Святошинській державній податковій інспекції головного управління ДФС у Київській області.
28.03.2019 року Головне управління ДФС у Київській області визначило позивачу зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 30749,44 грн. та надіслало йому вимогу від № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року про сплату недоїмки у вказаній сумі.
Судом встановлено, що грошові зобов'язання позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 30749,44 грн., сплати яких вимагає податковий орган, складаються з таких сум:
- ІІ квартал 2014 року - 845,30 грн.;
- ІІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн.;
- ІV квартал 2014 року - 1267,95 грн.;
- І квартал 2015 року - 1267,95 грн.;
- ІІ квартал 2015 року - 1267,95 грн.;
- ІІІ квартал 2015 року - 1323,47 грн.;
- ІV квартал 2015 року - 1434,51 грн.;
- І квартал 2016 року - 909,48 грн.;
- ІІ квартал 2016 року - 941,16 грн.;
- ІІІ квартал 2016 року - 957 грн.;
- ІV квартал 2016 року - 990 грн.;
- І квартал 2017 року - 2112 грн.;
- ІІ квартал 2017 року - 2112 грн.;
- ІІІ квартал 2017 року - 2112 грн.;
- ІV квартал 2017 року - 2112 грн.;
- І квартал 2018 року - 2457,18 грн.;
- ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;
- ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;
- ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн.
Після отримання, у травні 2019 року, спірної вимоги від № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року позивач 13.05.2019 звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 по 17.04.2019 (дата припинення реєстрації ФОП) (отримано відповідачем 13.05.2019).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2014-2018 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).
Зокрема, п. .п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність) та від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Кадіївка. При цьому суд звертає увагу на те, що постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12.05.2016 №1351-VIII перейменовано місто Стаханов на місто Кадіївка.
Судом встановлено, що у спірному періоді, 2014-2018 роки (за який винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ,) позивач є платником єдиного внеску, та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 (яка отримана відповідачем 13.05.2019).
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнений від виконання обов'язку платника єдиного внеску, встановленого ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Суд зазначає, що станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 - триває.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що ОСОБА_1 заяву про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску подав своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.
За наведених обставин, правові підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року за спірний період у відповідача відсутні, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2018 у справі № 812/505/17. Яка в силу ч.5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні судом норм права до спірних правовідносин.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 1 536,80 грн. згідно з квитанцією №0.0.1355684790.1 від 17.05.2019.
Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1 536,80 грн грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року;
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 63133-54 від 28 березня 2019 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у сумі 1536,80грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривен 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 31.10.2019.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.