05 листопада 2019 року Справа № 280/2758/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними з 01.01.2018 дії відповідача щодо зменшення раніше призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заборгованості позивачу по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 до часу припинення відповідного права або зміни законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). ГУ ПФУ в Запорізькій області на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , при цьому зменшивши основний розмір пенсії з 90% до 80% грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки він отримував пенсію, обчислену за нормами Закону № 2262-XII в редакції, яка обмежувала максимальний розмір пенсії 90% грошового забезпечення, а відповідач керувався вимогами Закону № 2262-XII у редакції, яка діяла на момент перерахунку. За таких обставин, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2758/19.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому пояснив, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення. Вказує, що пенсія по інвалідності військовослужбовців особам з інвалідністю ІІ групи призначається в розмірі 80%. Вважає дії ГУ ПФУ в Запорізькій області правомірними, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до розрахунку від 31.05.1993, позивачу призначено пенсію за вислугу років 37/22 роки, у розмірі 75% грошового забезпечення.
В подальшому, відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.12.2017, ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, при цьому основний розмір пенсії становив 90% грошового забезпечення.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України винесено постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом першим якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).
В зв'язку з вказаною новацією законодавства відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, при цьому основний розмір пенсії визначено на рівні 80% грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком станом на 01.01.2018.
Позивач листом від 09.04.2019 звернувся до відповідача із проханням здійснити перерахунок пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Листом від 19.04.2019 №928/Ш-9 позивача повідомлено, що перерахунок пенсій проводиться згідно норм законодавства, яке діє на день його проведення. Таким чином, ОСОБА_1 перераховано пенсію як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Не погодившись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу у 1993 році) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Згідно пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, відповідно до розрахунку пенсії позивача станом на 01.12.2017, ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності як інвалід війни ІІ групи, основний розмір якої становив 90% грошового забезпечення.
Відповідно до пункту «а» статті 21 Закону № 2262-ХІІ (в редакції станом на 01.12.2017) пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: II групи - 80 процентів.
Статтею 23 Закону № 2262-ХІІ визначено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Частиною 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, яка діла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Вказане кореспондується з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», відповідно до якого перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
За правилами, встановленими ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" поширюються на відносини, які виникли після набуття чинності даною редакцією.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, основний розмір якої не може перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення, спростовуються матеріалами справи, а саме: розрахунком від 31.05.1993, відповідно до якого у 1993 році позивачу призначено пенсію за вислугу років; розрахунком пенсії станом на 01.01.2017, відповідно до якого основний розмір пенсії позивача по інвалідності становить 90% грошового забезпечення, а також нормами статті 23 Закону № 2262-ХІІ, згідно яких пенсія по інвалідності може призначатися у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Таким чином, відповідачем не доведено підстави визначення основного розміру пенсії позивача у розмірі 80% від грошового забезпечення, а відтак вимоги позивача в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, у позовній вимозі щодо проведення перерахунку та виплати пенсії саме до часу припинення відповідного права або зміни законодавства слід відмовити з урахуванням наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З наведеного вбачається, що завданням судочинства є захист прав та інтересів осіб від порушень, що вже відбулися, водночас суд не наділений повноваженнями зобов'язувати суб'єкт владних повноважень вчиняти певні дії у майбутньому. Крім того, судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання розподілу судових витрат не вирішується.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо зменшення з 01.01.2018 раніше призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 05.11.2019.
Суддя Ю.П. Бойченко