про залишення позовної заяви без руху
04 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/11328/19
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його користь недонараховану процентну надбавку за вислугу років за період з 16.07.2003 по 21.01.2005 в сумі 312,55 гривень;
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019 по 28.10.2019 в сумі 42539,62 гривень.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач протиправно не зарахував йому до вислуги років період його роботи в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Києва з 29.07.1998 по 14.02.2000 (1 рік 6 місяців 15 днів), внаслідок чого виплачувало йому надбавку за вислугу років в розмірі 25 % від посадового окладу, замість передбачених законом 30 %. Позивач вказує, що у зв'язку з цим Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві недоплатило йому за період з 16.08.2003 по 21.01.2005 процентну надбавку за вислугу років в сумі 312,55 гривень, що й зумовило звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 161 КАС України, визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вищезазначеної норми ОСОБА_1 до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання позовної заяви.
Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на підставі п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 132 КАС України закріплено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Пунктом 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 останнім заявлено до суду дві позовні вимоги:
1) про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві недонарахованої процентної надбавки за вислугу років за період з 16.07.2003 по 21.01.2005 в сумі 312,55 гривень;
2) про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019 по 28.10.2019 в сумі 42539,62 гривень.
Оскільки процентна надбавки за вислугу років є складовою грошового утримання працівників податкової міліції, то позовна вимога щодо стягнення недонарахованої процентної надбавки за вислугу років фактично є вимогою про стягнення заробітної плати, а тому відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" судовий збір за таку позовну вимогу не сплачується.
Водночас, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
В свою чергу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. З огляду на що, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільги щодо звільнення від сплати судового збору не поширюються на заявлену ОСОБА_1 позовну вимогу про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, всупереч вимог частини 3 статті 161 КАС України, позивачем до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 1921,00 гривень.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, а саме стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019 по 28.10.2019 в сумі 42539,62 гривень.
Таким чином, ціна даного позову становить 42539,62 гривень.
Враховуючи ціну позову та розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу встановлений на 1 січня 2019 року, під час звернення з даним позовом до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 768,40 гривень.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 768,40 гривень.
Платіжні реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: УК у м.Житомирі/Житомир/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38035726
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA348999980000034310206084009
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:*;101; код ЄДРПОУ позивача; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Житомирський окружний адміністративний суд.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович