04 листопада 2019 року Справа № 280/3696/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Олександрівського районного відділу у м.Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.4;)
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Олександрівського районного відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач Управління), в якій позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити обмін та видачу ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у зв'язку із досягненням 25-річного віку звернулася до Управління із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки. За наслідками розгляду заяви позивачу повідомлено про те, що згідно чинного законодавства проводиться обмін паспорта, а не вклеювання фотокарток. Згодом позивач звернулася до відповідача із заявою про обмін паспорта громадянина України у формі книжечки, повідомивши про те, що не бажає отримувати паспорт нового зразку за своїми релігійними переконаннями. Однак, відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки з посиланням на відсутність правового регулювання вказаного питання на цей час. Позивач вважає таку відмову протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.08.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09.09.2019.
Ухвалою суду від 09.09.2019 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 30.09.2019.
Відповідач 12.09.2019 подав до суду відзив на адміністративний позов (вх.37902), в якому зазначає, що на час звернення позивача з відповідною заявою, порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентований Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 за №5492-VІ (далі - Закон №5492-VІ), «Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Постанова №302) та Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення №2503-XII). Разом із тим, 21.06.2019 набрав чинності Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 (далі - Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що для отримання паспорта у формі книжечки позивачу необхідно звернутися до територіального органу ДМС та надати відповідні документи, передбачені вищевказаним Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України. Просить у позові відмовити в повному обсязі.
24.09.2019 позивач подала відповідь на відзив (вх.39734), в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки вважає, що до спірних правовідносин мають застосуватись норми Постанови №302, яка має вищу юридичну силу.
Ухвалою суду від 30.09.2019 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 03.10.2019.
01.10.2019 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, у якій позовні вимоги викладені у наступній редакції: зобов'язати відповідача здійснити вклеювання до паспорта громадянина України у формі книжечки на ім'я ОСОБА_1 фотокартки у зв'язку з досягненням нею 25-річного віку. Крім того, позивач просить здійснювати подальший розгляд справи за її відсутності та за відсутності її представника.
02.10.2019 до суду надійшла заява відповідача, у якій він зазначає, що проти зміни предмету позову у справі не заперечує, просить розглядати справу без його участі.
Ухвалою суду від 03.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та ухвалено про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
У зв'язку із досягненням 25-річного віку ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою, в якій просила здійснити вклеювання нових фотокарток до її паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Хортицьким РВ ЗМУ УМВС в Запорізькій області 04.11.2010 (а.с.15).
Листом від 05.06.2019 №2310-924/2310.1-19 відповідач надав відповідь, де зазначив, зокрема, що відповідно до пп.6 п.6 Постанови №302 обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Оскільки ОСОБА_1 досягла 25 років 02.04.2019, а звернулась із заявою про вклеювання фотокартки лише 17.05.2019, тобто після спливу одного місяця, то позивачу необхідно для обміну паспорту звернутись в порядку, встановленому законодавством, з наданням відповідних документів, передбачених Постановою №302 (а.с.16-19).
ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, у якій просила здійснити заміну її паспорту громадянина України у формі книжечки серії НОМЕР_2 , виданого Хортицьким РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 04.11.2010, та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-XII. Крім того, ОСОБА_1 у заяві повідомила, що у зв'язку з релігійними переконаннями не надає згоду на обробку її персональних даних, заперечує проти внесення даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, проти зняття біометричної інформації та проти обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (а.с.20).
За наслідками розгляду даної заяви листом від 11.07.2019 №2310-1206/2310.1-19 відповідач надав відповідь, у якій вказав, зокрема, що наразі порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом №5492-VI. Відповідно до ч.4 ст.21 вказаного закону паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Позивача повідомлено, що у разі наявності бажання отримати паспорт у формі картки буде прийнято рішення відповідно до Закону №5492-VI. Однак, для цього необхідно звернутись з необхідним переліком документів, встановленим Постановою №302. Крім того, у відповіді зазначено, що на сьогодні відсутні затверджені в установленому порядку: форма бланку паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки; форма заяви, що подається для одержання паспорта громадянина у вигляді паспортної книжечки; порядок реєстрації такої заяви; процедура оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки; порядок дій працівників уповноважених органів під час приймання документів, перевірки наданих документів (а.с.21-24).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Згідно з п.п. 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Законом №5492-VІ визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VІ документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких, в тому числі, відноситься паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону №5492-VІ передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відповідно до ч.2. ст.15 Закону №5492-VІ бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст.21 Закону №5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частиною 2 ст.21 Закону №5492-VІ встановлено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нормами ч.4 ст.21 Закону №5492-VІ встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
На виконання ч.2 ст.15 та абз.2 ч.2 ст.21 Закону №5492-VІ, Постановою №302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
За змістом п.2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з п.6 Постанови №302 обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вносяться, в тому числі, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих актів, з 01.11.2016 року паспорт громадянина України видається у формі картки із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, нормами п.3 Положення №2503-XII передбачена можливість виготовлення бланків паспортів як у вигляді паспортної книжечки, так і у вигляді паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є членом Покровської релігійної громади Української Православної Церкви (а.с.14), своє бажання мати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки аргументує тим, що у зв'язку з релігійними переконаннями не надає згоду на збір і обробку її персональних даних та передачі таких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, що в свою чергу є необхідною умовою для видачі паспорта у формі картки.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно з вимогами ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ст.3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має, в першу чергу, дбати про потреби людей, утримуючись від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Протилежне може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
За змістом ч.1, 2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст.22 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із нормами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), що відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Так, зокрема, ст.8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст.8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з п.2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини»).
Зазначене кореспондується також з положеннями Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI).
Так, ст.6 Закону №2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Мета обробки персональних даних, відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2297-VI має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.
Таким чином, законодавчими нормами передбачено, що підставою для обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює висновок про невідповідність закону критерію якості та порушення конституційних прав такої особи.
Суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
При прийнятті рішення у спірних правовідносинах суд враховує ту обставину, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт, в якому не вклеєно нові фотокартки при досягненні громадянином, зокрема, 25- річного віку вважається недійсним, а тому недійсність такого документа є порушенням його громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Також суд робить висновок, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID - картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
На час звернення позивача до відповідача були чинними два нормативних акта: Положення №2503-XII і Постанова №302, при цьому, згідно першого, особи, які раніше отримали паспорт, не мали обов'язку звертатися за його обміном при досягненні відповідного віку. У жодному нормативно-правовому акті не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Більш того, законодавець встановив необхідність вклеювання нового фото при досягненні особою 25 років.
На думку суду, за наявності норми, що регулює можливість/необхідність вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні певного віку, недоцільно позбавляти особу такого права лише у зв'язку з пропуском нею строку звернення за вирішенням даного питання та враховуючи, що така особа не має бажання отримувати паспорт нового зразка і це не спричиняє загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини.
Згідно з ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі зазначеної норми суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону. Тобто втручання не було «встановлене законом», не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з того, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 внесено зміни до п.3 Постанови №302, доповнивши його абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до абз.5 п.3 Постанови №302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302», Положення №2503-XII, розроблено «Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України», який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 2 розділу V Тимчасового порядку для оформлення паспорта громадянина України, встановлено, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду.
Отже, законодавством передбачений порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Олександрівський районний відділ у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням нею 25-річного віку.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Олександрівський районний відділ у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданий Хортицьким РВ ЗМУ УМВС в Запорізькій області 04.11.2010, нову фотокартку у зв'язку з досягненням 25 років.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Олександрівський районний відділ у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.4.
Повне судове рішення складено 04.11.2019.
Суддя М.О. Семененко