Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2019 р. Справа№200/11205/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 167 від 11 вересня 2019 року по справі № 7138 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VП;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02 вересня 2019 року у справі № 7138 із зарахуванням до стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року та періоду безпосередньої участі, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01.05.2018 року по 02.09.2019 року, з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачеві пенсію за вислугу років, на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VП, починаючи з 02.09.2019 року та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом звернення до відповідача із заявою від 02.09.2019 року, рішенням управління від 11.09.2019 року №167 позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». В рішенні відповідачем зазначено, що вислуга років позивача складає 15 років 8 місяців 3 дні, у т.ч. період роботи на посадах прокурорів - 14 років 3 дні при зверненні з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року. Вважає, що відповідачем протиправно не врахований стаж роботи позивача з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року, та з 01.05.2018 року по 02.09.2019 року із розрахунку один місяць служби за три місяці служби, що призвело до зменшення вислуги років. Крім того, дотримані умови ч.1 ст. 86 Закону
України «Про прокуратуру», що свідчить про право позивача на пенсійне забезпечення за вислугою років. Вважає наявним право на призначення пенсії за вислугою років.
У наданому відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VП, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років при зверненні з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року. Стаж роботи позивача за вислугу років складає 15 років 8 місяців 3 дні, у т.ч. період роботи на посадах прокурорів - 14 років 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Зазначає, що зарахування пенсії в пільговому обчисленні Законом № 1697 не передбачено. Крім того, зазначено, що якщо позивач має намір зарахувати до вислуги років безпосередню участь в АТО із розрахунку один місяць служби за три місяці служби, то така пенсія має призначатись відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, що перебуває у компетенції Головних управлінь Пенсійного фонду України. У зв'язку із наведеним, просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
У поданій до суду відповіді на відзив, позивачем зазначено, що п. 11 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором. Вважає наявним право на призначення пенсії саме відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою № 7138 про призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VП.
11 вересня 2019 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 167 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». В рішенні зазначено, що, відповідно до ст. 86 ЗУ № 1697-VП, для призначення пенсії вислуга років прокурорів повинна складати не менше 24 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, водночас, вислуга ОСОБА_1 складає 15 років 8 місяців 3 дні, у т.ч. період роботи на посадах прокурорів - 14 років 3 дні при зверненні з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року (а.с. 59-60).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.
Відповідачем не оспорюється факт наявності у позивача стажу роботи на прокурорських посадах, що складає 14 років 3 дні. Спір стосується пільгового обчислення періоду служби позивача, протягом якого він приймав участь в антитерористичній операції.
Як вбачається з трудової книжки позивача, серія: НОМЕР_1 , виданої 15 серпня 2012 року, ОСОБА_1 :
- 30.07.2004 року, призваний на військову службу в Збройних Силах, у тому числі з 29.04.2005 року по 14.08.2012 року на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури;
- з 15.08.2012 року по 01.09.2014 року працював на посаді заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (наказ ВППРУ № 58 к від 14.08.2012);
- з 01.09.2014 року по 17.12.2014 року працював на посаді заступника військового прокурора Донецького гарнізону Південного регіону України (наказ ВППРУ № 60к від 01.09.2014 року) (а.с. 38-42).
Згідно із витягом з послужного списку наданого військовою прокуратурою об'єднаних сил, ОСОБА_1 :
- з 17.12.2014 року відповідно до ст.ст. 20, 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (наказ МОУ №808к від 16.12.2014 року);
- з 18.12.2014 року по 18.08.2015 року працював на посаді заступника військового прокурора Донецького гарнізону Південного регіону України (наказ ВППРУ № 398 к від 17.12.2014 року);
- з 08.06.2015 року, наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 29.06.2015 року № 180, залучений до проведення антитерористичної операції;
- з 19.08.2015 року по 04.11.2015 року, працював на посаді заступника військового прокурора Донецького гарнізону сил антитерористичної операції, м. Артемівськ, Донецької області;
- з 05.11.2015 року по 12.05.2016 року на посаді прокурора відділу забезпечення діяльності військової прокуратури сил антитерористичної операції (наказ ВП САТО № 109к від 05.11.2015);
- з 13.05.2016 року по 01.06.2017 року на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів та виконанням судових рішень у кримінальних провадженнях територіальних органів поліції військової прокуратури сил антитерористичної операції (наказ ВП САТО № 89 к від 13.05.2016);
- з 02.06.2017 року по 26.07.2017 року на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів та виконанням судових рішень у кримінальних провадженнях територіальних органів поліції слідчого управління військової прокуратури сил антитерористичної операції (наказ ВП САТО № 194 К від 02.06.2017);
- з 26.07.2017 року по 07.12.2017 року на посаді заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів та виконанням судових рішень у кримінальних провадженнях територіальних органів поліції слідчого управління військової прокуратури сил антитерористичної операції (наказ ВП САТО № 305 К від 06.07.2017);
- з 07.12.2017 року по 10.05.2018 року на посаді начальника відділу організації діловодства та матеріально - технічного забезпечення військової прокуратури сил антитерористичної операції (наказ ВП САТО № 493 К від 07.12.2017);
- з 01.05.2018 року наказом ТВО першого заступника Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 08.06.2018 року № 8/ДСК, залучений до сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях;
- з 10.05.2018 року на посаді начальника відділу організації діловодства та матеріально-технічного забезпечення військової прокуратури об'єднаних сил (наказ ВПОС № 1 К від 10.05.2018 року) (а.с. 33-35).
Згідно із довідкою військової прокуратури об'єднаних сил від 19.08.2019 року № 15-220 вих-19, позивач ОСОБА_1 з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року безпосередньо приймав участь в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення відповідно на посадах: заступника прокурора Донецького гарнізону та заступника начальника відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції. З 01.05.2018 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника відділу організації діловодства та матеріально-технічного забезпечення військової прокуратури об'єднаних сил, приймає участь в операції об'єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (а.с. 32).
Згідно із довідкою військової прокуратури об'єднаних сил від 23.09.2019 року № 14-191 вих-19, розмір винагороди начальника відділу організації діловодства та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, за серпень 2019 року становить 7711,76 грн.
Згідно із довідкою військової прокуратури об'єднаних сил від 23.09.2019 року № 267 вих-19, про безпосередню участь особи в антитерористичній операції та здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведенні і захисті незалежності України, позивач ОСОБА_1 , дійсно, з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відповідно на посадах: заступника прокурора Донецького гарнізону, прокурора відділу, заступника начальника відділу та начальника відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції. З 01.05.2018 року по 02.09.2019 року включно, і далі ОСОБА_1 на посаді начальника відділу військової прокуратури об'єднаних сил, приймав (приймає) участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та проведення.
Позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 22).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Зарахування строку участі в антитерористичній операції до стажу роботи відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на службі в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу, військовій службі в Збройних Силах, органах і військових формуваннях Служби безпеки, Службі зовнішньої розвідки;
служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту «ж» ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну службу», дія цього Закону поширюється на державних службовців, окрім іншого, й органів прокуратури.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Отже, визначальною підставою для пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право прокурорам на пенсію за вислугу років є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій, для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат.
Посилання відповідача про неможливість зарахування до вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» (а не згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») відповідну службу на пільгових умовах є хибним, оскільки можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинна пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний період часу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відповідно на посадах: заступника прокурора Донецького гарнізону, прокурора відділу, заступника начальника відділу та начальника відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції. З 01.05.2018 року по 02.09.2019 року включно, і далі ОСОБА_1 на посаді начальника відділу військової прокуратури об'єднаних сил, приймав участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та проведення, є учасником бойових дій, а тому наявні підстави для зарахування військової служби у ці періоди у пільговому обчисленні до спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розрахунку один місяць служби за участі у бойових діях у воєнний час за три місяці.
Посилання відповідача на необхідність здійснення призначення пенсії за заявою позивача Головним управлінням Фонду є необґрунтованим, оскільки, право позивача самостійно обирати вид пенсії передбачено п. 11 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», при цьому, пунктом 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 не передбачено здійснення Головним управлінням Фонду призначення пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру».
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано стаж (вислуга років) періоду безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року та періоду безпосередньої участі протягом якого особа брала участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській області, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів 01.05.2018 року по 02.09.2019 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, у зв'язку із чим, рішення Управління про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» № 167 від 11.09.2019 року є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 7138 від 02 вересня 2019 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, із зарахуванням до стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року та періоду безпосередньої участі протягом якого особа брала участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській області, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01.05.2018 року по 02.09.2019 року, з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачеві пенсію за вислугу років, на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VП, починаючи з 02.09.2019 року та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати позивача, задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, і на свій розсуд врахувати чи розраховувати стаж для розрахунку пенсії, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Першого апеляційного адміністративного суд від 19 грудня 2017 року №263/14649/17 (номер рішення в реєстрі 71074212).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, ЄДРПОУ: 23346787) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 11.09.2019 року № 167 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 7138 від 02 вересня 2019 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, із зарахуванням до стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08.06.2015 року по 30.04.2018 року та періоду безпосередньої участі протягом якого особа брала участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01.05.2018 року по 02.09.2019 року, з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 05 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров