Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2019 р. Справа№200/10615/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1: Званівської сільської ради
до відповідача 2: Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича
про: стягнення солідарно із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області та Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2019 року по 10.09.2019 року у розмірі 22869,76 грн. без утримання з цієї суми передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі, стягнення з Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 20000 грн. за завдану моральну шкоду.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Званівської сільської ради, Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича про стягнення солідарно із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області та Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2019 року по 10.09.2019 року у розмірі 22869,76 грн. без утримання з цієї суми передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі, стягнення з Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 20000 грн. за завдану моральну шкоду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 року №7/2-26 ««Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу ОСОБА_1» достроково було припинено її повноваження виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу № 1 Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області. Позивач вказує на те, що рішенням суду від 10.06.2019 року по справі № 200/4792/19-а її було поновлено на посаді старости Верхньокам'янського старостинського округу № 1 Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області та стягнуто із Званівської сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду рішення суду від 10.06.2019 року № 200/4792/19-а не виконано з вини сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Білицького Олександра Олександровича . Позивач посилається на те, що діючим трудовим законодавством передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник або уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Враховуючи те, що станом на час звернення до суду рішення суду по справі № 200/4792/19-а позивачем не виконано, позивач просив суд стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.07.2019 року по 10.08.2019 року. Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до ст. 137-1 КЗпП України вона має право на відшкодування моральної шкоди.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відзив на позовну заяву у встановлені строки суду не надали.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач та представник позивача не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Згідно відомостей паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 21.06.2000 зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_3 встановлено ОСОБА_1 з 10 листопада 2015 року обіймала посаду Верхньоком'янського сільського голови в Бахмутському районі Донецької області (а.с. 17-19).
Розпорядженням сільського голови Званівської сільської ради від 15 червня 2018 року за № 35 позивача звільнено з посади в.о. старости згідно п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважних причин.
Не погодившись з прийнятим розпорядженням, позивач звернувся до суду з позовом, яким просила скасувати розпорядження голови Званівської сільської ради від 15 червня 2018 року за № 35.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 по справі 805/5118/18а визнано протиправним та скасовано розпорядження Званівського сільського голови від 15.06.2018 року № 35 "Про звільнення з посади в.о. старости ОСОБА_1 ", стягнуто із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2018 року по 12.07.2018 року у сумі 6432,12 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі 805/5118/18-а скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області та стягнення зі Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.07.2018 та ухвалено нове рішення про задоволення вимог у відповідній частині. Зазначеною постановою визнано протиправним та скасовано розпорядження від 15.06.2018 року № 35 "Про звільнення з посади в.о. старости ОСОБА_1", поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 16.06.2018 року та стягнуто із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2018 року по 05.12.2018 року у сумі 36 448, 68 грн.
Рішенням № 7/2-17від 28.02.2019 "Про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу" поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу № 1 Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області з 16.06.2018 року.
Званівською сільською радою прийнято рішення № 7/2-26 від 28.02.2019 "Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу ОСОБА_1".
Відповідні записи щодо обрання головою сільської ради, покладення виконання обов'язків старости на території сіл Верхньокам'янське, Новоселівка та Івано-Дар'ївка, звільнення з посади, поновлення на посаді та дострокове припинення повноважень наявні в трудовій книжці позивача (а.с. 17-19).
Не погодившись з рішенням № 7/2-26 від 28.02.2019 "Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу ОСОБА_1", позивач звернулась до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року по справі № 200/4792/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Званівської сільської ради, сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Білицького Олександра Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 № 7/2-26 "Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу ОСОБА_1", поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 березня 2019 по день винесення рішення по справі та стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення Званівської сільської ради від 28.02.2019 року № 7/2-26 "Про дострокове припинення повноважень в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу.
Стягнуто зі Званівської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2019 по 10 червня 2019 року в сумі 24299,12 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року по справі № 200/4792/19-а апеляційну скаргу Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі № 200/4792/19-а - залишено без змін.
10 вересня 2019 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року по справі № 200/4792/19-а набрало законної сили.
25 червня 2019 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі про негайне виконання рішення суду від 10 червня 2019 року по справі № 200/4792/18-а щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. старости Верхньокам'янського старостинського округу та стягнення зі Званівської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2019 по 10 червня 2019 року в сумі 24299,12 грн.
08 липня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження ВП № 59487481 з примусового виконання рішення суду від 10 червня 2019 року № 200/4792/19-а про поновлення на посаді ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області (а.с. 16).
Станом на 04 листопада 2019 року Званівською сільскою радою не прийнято рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області.
Вважаючи період з 10.06.2019 року по 10.09.2019 року вимушеним прогулом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території.
У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно вимог частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Виходячи зі змісту статей 24, 31, частини 5 статті 235 КЗпП України, негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника, не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.
Згідно вимог статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 2 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З матеріалів справи встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року по справі № 200/4792/19-а ОСОБА_1 поновлено на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу.
Проте, у порушення вищенаведених норм Званівською сільською радою станом на час прийняття рішення по справі (04 листопада 2019 року) не прийнято рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що період з 11 червня 2019 року по 04 листопада 2019 року є вимушеним прогулом, за який позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Розрахунок середнього заробітку працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).
Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як встановлено в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року № 805/5118/18-а та в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року № 200/4792/19-а середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 357,34 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях, починаючи з 11 червня 2019 року (з наступного дня після прийняття рішення суду від 10 червня 2019 року по справі № 200/4792/19-а) по 04 листопада 2019 року (по день прийняття рішення суду по даній справі), та відповідно складає 101 робочий день.
Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 36091,34 грн. (357,34 грн. середньоденна заробітна плата х 101 робочий день вимушеного прогулу).
Разом з цим, позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу солідарно з Сільського голови Званіської об'єднаної територіальної громади та зі Званівської сільської ради.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
З огляду на те, що саме Званівська сільська рада є роботодавцем, з якою у ОСОБА_1 були трудові відносини, що узгоджується з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме зі Званівської сільської ради.
Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання з цієї суми передбачених законодавством податків, зборів та інших обов'язкових платежів задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Званівської сільської ради в частині стягнення із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по 04 листопада 2019 року у розмірі 36091,34 грн. із утриманням податків, зборів та інші обов'язкових платежів.
Стосовно вимог позивача про стягнення з Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 20000 грн. за завдану моральну шкоду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року в справі № 818/1394/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72363242).
Суд зазначає, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання їй моральної шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову.
У відповідності з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевикладене, суд приходить про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Званівської сільської ради, Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича в частині стягнення із Званівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по 04 листопада 2019 року у розмірі 36091,34 грн. з утриманням податків, зборів та інші обов'язкових платежів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Проте, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Званівської сільської ради судового збору у розмірі 768,40 грн., оскільки підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало не виконання Званувською сільською радою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року по справі № 200/4792/19-а щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старости Верхньокам'янського старостинського округу.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Званівської сільської ради, Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича про стягнення солідарно із Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області та Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2019 року по 10.09.2019 року у розмірі 22869,76 грн. без утримання з цієї суми передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі, стягнення з Сільського голови Званівської об'єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області Білецького Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 20000 грн. за завдану моральну шкоду - задовольнити частково.
Стягнути із Званівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04341074, місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 1, с. Званівка, Бахмутського району, Донецької області, 84528) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по 04 листопада 2019 року у розмірі 36091 (тридцять шість тисяч дев'яносто одна) гривня 34 копійки з утриманням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Звернути рішення суду до негайного виконання в частині суми стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
Стягнення із Званівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04341074, місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 1, с. Званівка, Бахмутського району, Донецької області, 84528) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська