Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2019 р. Справа№200/11005/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., за участю секретаря судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про: визнання протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати позивачеві пенсії за віком з 01 лютого 2017 року, зобов'язання Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.
за участю
представників сторін
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Давиденко К.А. - за довірен.,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати позивачеві пенсії за віком з 01 лютого 2017 року, зобов'язання Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку в Бахмутсько - Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі заяви № 3094 від 13.06.2016 року та отримає пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що з 01.02.2017 року їй призупинено виплату пенсії на підставі Постанови КМУ № 365 від 08.06.2015 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» до з'ясування місця фактичного проживання. Позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, однак у порушення вимог чинного пенсійного законодавства відповідачем повторно було розглянуто її заяву № 3094 від 13.06.2016 року про призначення пенсії. Позивач посилається на те, що при повторному розгляді заяви № 3094 від 13.06.2016 року про призначення пенсії відповідачем зараховано загальний страховий стаж 20 років 10 місяців 06 днів, в тому числі стаж на роботах за Списком № 1 - 7 років 5 місяців 25 днів та не зарахував до стажу на роботах за Списком № 1 період з 20.08.2013 року по 28.11.2014 року по причині відсутності даних про атестацію робочого місяця в системі персоніфікованого обліку. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки при призначенні їй пенсію 14.07.2016 року питання щодо відсутності атестації у позивача не виникло та їй було призначено пенсію на пільгових умовах. Стосовно відсутності атестації у спірний період позивач вказує на те, що вона не несе відповідальність за несвоєчасне проведення атестації робочого місця, оскільки зазначений обов'язок покладено на керівника такого підприємства. Стосовно припинення виплати пенсії з 01.02.2017 року у зв'язку з не підтвердженням місця проживання, позивач зазначає, що статтею 49 Закону № 1058 визначено вичерпний перелік підстав для припинення виплати та такої підстави як не підтвердження місця проживання відсутня. Отже, на позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними та такими, що порушують його права визначені Конституцією Україна та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що 13.06.2016 року позивач звернувся до управління з заявою № 3094 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 14.07.2016 року управління було прийнято рішення щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи з 05.08.1988 року по 22.01.1993 року та з 23.01.1993 року по 30.06.1996 року, у зв'язку з тим, що запис у трудовій книжці позивача занесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 06.09.1973 року № 656 та п. 2.3, 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року. Також для призначення пенсії були розглянуті довідки про заробітну плату № 118с від 20.10.2014 року № 480 від 22.10.2014 року, видані ДП «Артемвугілля» СП «Шахта ім. К.А. Румянцева» за період з лютого 1993 року по червень 2000 року, які не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки видані підприємством розташованим у м. Горлівка, яке згідно розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не виконують свої повноваження. Враховуючи викладене, управлінням було прийнято рішення про не зарахування до страхового стажу період роботи з 05.8.1988 року по 22.01.1993 року та з 23.01.1993 по 30.06.1993 року, а також не брати до уваги довідки про заробітну плату за період з лютого 1993 року по червень 2000 року при призначенні пенсії за віком. Також, відповідач вказує на те, що згідно відомостей про трудовий стаж та отаманих даних із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 20 років 10 місяців 06 днів, в тому числі стаж на роботах за списком № 1 - 7 років 8 місяців 13 днів. Розпорядженням від 14.07.2016 року позивачу призначено пенсію у розмірі 3390 грн. Проте, відповідач вказує на те, що пенсія позивачу була виплачена до 01.02.2017 року на рахунок відкритий в ДОУ АТ «Ощадбанк». Також, відповідач посилається на те, що виплата пенсії переміщеним особам з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07.11.2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», постановою КМУ № 509 від 01.10.2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ № 136 від 18.02.2016 року «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації …» та деякими іншими. Враховуючи вищевказані постанови відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу з 01.02.2017 року була призупинена, згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району. Відповідач посилається на те, що позивач 06.08.2018 року звернулась до управління з заявою про відновлення виплати пенсії, надавши довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1419120418 від 06.08.2018 року. Рішенням комісії Бахмутської міської ради № 111 від 21.08.2018 року місце фактичного проживання позивача було підтвердженого. Відповідач зазначає, що при проведенні поновлення виплати пенсії управлінням було повторно розглянуті наявні в матеріалах пенсійної справи документи та встановлено про відсутність підстав для врахування до пільгового стажу періоду роботи з 13.05.2014 року по 06.07.2014 року, оскільки згідно даних системи персоніфікованого обліку в відомостях про спеціальний стаж відсутні дані про атестацію робочого місця позивача. Згідно відомостей про трудовий стаж та отримання даних із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за номером облікової картки НОМЕР_1 страховий стаж ОСОБА_1 склав 20 років 10 місяців 06 днів, в тому числі на роботах за Списком № 1 - 7 років 5 місяців 25 днів. Враховуючи викладене управлінням прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1 з 13 червня 2016 року відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю на дату звернення необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого чинним законодавством. Виплату пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 припинено з 01 лютого 2017 року. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що припиняючи виплату пенсії позивачу він діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Також. представником позивача були надані додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15 жовтня 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи на 04 листопада 2019 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 14).
ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Горлівки Донецької області до м. Бахмут АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 06.08.2018 року № 1419120418 (а.с. 14).
13.06.2016 року позивач звернувся до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (нині - Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) з заявою № 3094 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 30-40).
Протоколом 3094 від 14.07.2016 року ОСОБА_1 призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 01.06.2016 року у розмірі 3390 грн. Згідно протоколу загальний стаж позивача складає 20 років 10 місяців 69 днів, в тому числі за списком № 1 - 7 років 8 місяців 13 днів (а.с. 50).
Рішенням № 51 від 14.07.2016 року не зараховано до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 05.08.1988 року по 22.01.1993 року та з 23.01.1993 року по 30.06.1996 року та не взято до уваги заробітну плату за період з лютого 1993 року по червень 2000 року при призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 до надання відповідних довідок (а.с. 53).
Згідно листа Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23.04.2019 року № 392/С-02-01-08, що у зв'язку з проведенням в січні 2017 року чергового інформаційного обміну з органами соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.02.2017 року, оскільки не було підтверджено місце фактичного проживання 17.01.2017 року (а.с. 20-21).
06.08.2018 року позивач звернувся до управління з заявою про продовження виплати пенсії (а.с. 54-55).
20 квітня 2019 року Бахмутсько - лиманським об'днаним управлінням Донецької області прийнято рішення № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року) (а.с. 56-57).
Зі змісту рішення вбачається, що при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.06.2016 року № 3094 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідачем до пільгового стажу не враховані періоди роботи з 20.08.2013 року по 28.11.2014 року, у зв'язку з тим, що згідно даних системи персоніфікованого обліку в відомостях про спеціальний стаж відсутні дані про атестацію робочих місць. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1 з 13 червня 2016 року відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутність на дату звернення необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого чинним законодавством. Виплату призначеної пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 припинити з 01 лютого 2017 року. За таких обставин, гр. ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах з досягненням 50 років 8 місяців, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або буде мати право на пенсію за віком на пільгових умовах за умови проведення перевірки первинних документів (а.с. 56-57).
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.02.2017 року, звернувся до суду з даним позовом та просив суд визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати позивачеві пенсії за віком з 01 лютого 2017 року, зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.
Розглянувши матеріали справи, судом було встановлено, що ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року Бахмутсько - Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області призупинено виплату пенсії після проведення в січні 2017 року чергового інформаційного обміну з органами соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області, оскільки не було підтверджено місце фактичного проживання.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непоновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.
Згідно ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу, що жоден з вищезазначених випадків щодо позивача управлінням не застосований та не доведений.
Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплати пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Суд зауважує, що в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду. З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача як внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву посилається на те, що пенсія позивачу була призупинена до з'ясування місяця фактичного проживання позивача.
Однак, суд не погоджується з даною позицією відповідача, оскільки, реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або його відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.
Суд зазначає, що відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти її права на отримання пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
В обґрунтування своєї бездіяльності відповідач послався на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, якого передбачає, що комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання (перебування), зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Водночас, зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що призупинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2017 року мало місце не у спосіб передбачений законом України, а з точки зору положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було "законним".
Крім того, аргументи відповідача про те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2017 року, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” було правомірним, суд вважає помилковими.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у зразковій справі № 805/402/18-а від 03.05.2018 року, яке набрало законної сили 04 вересня 2018 року.
В силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI, оскільки з 01 лютого 2017 року позивачу не виплачується пенсія за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії позивачу з 01 лютого 2017 року, у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що з метою поновлення виплати пенсії позивач звернувся до управління з заявою про продовження виплати пенсії від 06.08.2018 року (а.с. 54-55).
Суд зазначає, що відповідачем повторно було розглянуто заяву ОСОБА_1 № 3094 від 13.06.2016 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийнято рішення № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року) від 20.04.2019 року.
Згідно зазначеного рішення до пільгового стажу позивача не зараховано період з 20.08.2013 року по 28.11.2014 року, у зв'язку з тим, що згідно даних системи персоніфікованого обліку в відомостях про спеціальний стаж відсутні дані про атестацію робочих місць.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 встановлено, що остання 01.07.1996 року прийнята на роботу до Державного підприємства ордеру трудового червоного прапору Шахта ім. К.А. Рум'янцева на посаду медсестри поверхневої здоров пункту; 05.07.1999 року переведена медсестрою підземною з повним робочим днем в шахті; 01.04.2003 року підприємство Шахта ім. К.А. Рум'янцева реорганізовано в структурний підрозділ «Шахта ім. К.А. Рум'яцева» ДП «Атремвугілля»; 01.07.2003 року структурний підрозділ «Шахта ім. К.А. Рум'янцева» ДП «Артемвугівлля» реорганізовано в Шахтоуправління № 2 Структурного підрозділу «Шахта М.І. Калініна»; 01.01.2005 року у зв'язку з реорганізацією ДП «Артемвугілля» у Відокремлений підрозділ «Артемвугілля» Державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія» Шахта «Шахтоуправління № 2» Структурного підрозділу «Шахтауправління ім. М.І. Калініна» реорганізовано в шахту «Шахтоуправління № 2» Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління ім. М.І. Калініна» Відокремленого підрозділу «Артемвугілля» ГП «ДУКК»; 01.06.2005 року у зв'язку з реорганізацією ДП «ДУКК» і відновленням діяльності ДП «Артемвугілля» Виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління ім. М.І. Калініна» реорганізоване в ДП «Артемвугілля» Структурний підрозділ «Шахтоуправління ім. М.І. Калініна»; 01.11.2005 року СП «Шахтоуправління ім. М.І. Калініна» ліквідовано шляхом виділення зі складу Шахтоуправління № 2 та створенням на його базі Структурного підрозділу «Шахта ім. К.І. Ркм'янцева» ДП «Артемвугілля»; 01.02.2007 року переведена медсестрою поверхні; 01.09.2008 року переведена медсестрою поверхні І категорії; 05.10.2009 року переведена медсестрою поверхні вищої категорії; 13.05.2014 року переведена медсестрою підземною вищої категорії; 06.07.2014 року звільнена за власним бажанням (а.с. 16-19).
Частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Отже, з аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 383 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту статті 114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17), від 14 травня 2019 року (справа № 756/8679/15-а), від 06 вересня 2018 року (справа № 599/1425/16-а), від 22 серпня 2019 року (справа № 607/2864/15-а) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Згідно рішення № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року) від 20.04.2019 року відповідачем до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 20.08.2013 року по 28.11.2014 року, через відсутність у системі персоніфікованого обліку даних про атестацію робочого місця.
Відповідно до трудової книжки встановлено, що позивач працював у Структурному підрозділі «Шахта ім. К.А. Рум'янцева» ДП «Артемвугілля» з 01.02.2007 року по 04.10.2009 року медсестри поверхності І категорії, з 05.10.2009 року по 12.05.2014 року на посаді медсестри поверхності вищої категорії, з 13.05.2014 року по 06.07.2014 року медсестрою підземною вищої категорії.
Згідно наказів Структурного підрозділу «Шазта ім. К.А. Рум'янцева» від 14.07.2009 року № 740 та від 14.07.2011 № 190/2 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» затверджено перелік робочих місць, робіт, професій та посад, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема до зазначеного переліку включена посада «медперсонал підземних пунктів охорони».
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач у період з 13.05.2014 року по 06.07.2014 року працювала медсестрою підземною вищої категорії, отже мала право на зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу.
Стосовно періоду роботи з 01.02.2007 року по 12.05.2014 року працювала медсестрою на поверхні, отже не має підстав для врахування зазначеного періоду до пільгового стажу.
Згідно розрахунку стажу при призначенні пенсії (14.07.2016 року) встановлено, що період з 13.05.2014 року по 06.07.2014 року був зарахований до Списку № 1, а період з 01.02.2007 року по 12.05.2014 року був зарахований до страхового стажу.
Проте, після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії № 3094 від 13.06.2016 року як вказує відповідач у рішенні № 95 від 20.04.2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року) до її пільгового стажу не враховано періоди роботи з 20.08.2013 року по 28.11.2014 року.
Дослідивши матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що рішення відповідача № 95 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року), прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про визнання протиправними дії Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року) від 20.04.2019 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у Структурному підрозділі «Шахта ім. К.А. Рум'янцева» Державного підприємства «Артемвугілля» з 13.05.2014 року по 06.07.2014 року на посаді медсестри підземної вищої категорії.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.
Суд зазначає, що частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, правовідносини щодо поновлення пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Однак, суд звертає увагу на те, що розпорядженням 14.07.2016 року Бахмутсько - Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 було призначено виплату пенсії з 03.06.2016 року та виплачувалась до 01.02.2017 року.
Проте, зазначені виплати позивачу були припинені з 01.02.2017 року у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання позивача на території підконтрольній українській владі.
Судом встановлено, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії позивачу з 01.02.2017 року у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання.
Крім того, суд при розгляді справи дійшов висновку про протиправність та скасування рішення № 95 Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Chahal проти Об'єднаного королівства” (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі “Афанасьєв проти України”).
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 750/11115/16-а
Враховуючи, що відповідач протиправно лишив позивача права на пенсії, суд дійшов висновку, що позов підлягав задоволенню шляхом зобов'язання Бахмутське - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року, та сплатити заборгованість починаючи з 01 лютого 2017 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить про задоволення позову ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення суду.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року) від 20.04.2019 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у Структурному підрозділі «Шахта ім. К.А. Рум'янцева» Державного підприємства «Артемвугілля» з 13.05.2014 року по 06.07.2014 року на посаді медсестри підземної вищої категорії, зобов'язання Бахмутське - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року, та сплатити заборгованість починаючи з 01 лютого 2017 року - задовольнити.
Визнати протиправними дії Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (в зміну рішення про призначення пенсії від 14.07.2016 року) від 20.04.2019 року.
Зобов'язати Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у Структурному підрозділі «Шахта ім. К.А. Рум'янцева» Державного підприємства «Артемвугілля» з 13.05.2014 року по 06.07.2014 року на посаді медсестри підземної вищої категорії.
Зобов'язати Бахмутське - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року, та сплатити заборгованість починаючи з 01 лютого 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини рішення проголошена у судовому засідді 04 листопада 2019 року в присутності представника відповідача.
Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська