Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про поновлення строку звернення до суду
30 жовтня 2019 р. Справа №200/12574/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії м. Маріуполя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
25 жовтня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії м. Маріуполя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчать виписки з медичної карти.
Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач визнати протиправним та скасувати рішення Міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії м. Маріуполя від 10.12.2018 року та зобов'язати останню встановити супінь втрати працездатності з 10.12.2018 року.
Згідно штампу на конверті, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 22.10.2019 року, тобто позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду із позовом.
На підставі частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також в ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР.
За змістом п.1 ст.6 конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначалось судом вище, відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи перебування позивача на лікуванні, суд дійшов висновку, що передбачений процесуальним законодавством строк звернення до суду із даним позовом пропущений з поважних причин, а отже наявні всі підстави для його поновлення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121,122 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду із позовом до Міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії м. Маріуполя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Лазарєв