Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 жовтня 2019 р. Справа№200/9808/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2019 року №0049924707, -
У серпні 2019 року комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі також - ГУ ДФС у Донецькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2019 року №0049924707.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку Лиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з питання своєчасності сплати грошового зобов'язання з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 02.03.2017 року по 24.03.2017 року, за результатами якої складено акт №1809/05-99-47-07 від 28.05.2019 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю, згідно податкової декларації за 2017 рік № 9018162014 від 14.02.2017 року. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2019 року №0049924707.
Вважає, що на підставі статті 6 Закону України від 02.09.2014р. №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» підприємство звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 22.07.2019 року №0049924707.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
02 травня 2019 року представником ГУ ДФС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII не розповсюджуються на господарську діяльність Лиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», оскільки земельна ділянка підприємства знаходиться у м. Слов'янськ.
З урахуванням наведеного представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 00191678, місцезнаходження юридичної особи: вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а, місто Маріуполь, Донецька область, 87547, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Лиманське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є відокремленим підрозділом позивача, місцезнаходження ВП: вулиця Зелений Гай, будинок 16-а, місто Лиман, Донецька область.
28 травня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області була проведена камеральна перевірка Лиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з питання своєчасності сплати грошового зобов'язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
За результатами перевірки 28 травня 2019 року був складений акт №1809/05-99-47-07, згідно якого фіскальний орган дійшов висновку що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату платником податків узгодженого податкового грошового зобов'язання по податковим деклараціям платника податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №9010652359 від 02.02.2018 р.
22 липня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 28 травня 2019 року №1809/05-99-47-07 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0049924707, яким за затримку на 22 календарних дні сплати грошового зобов'язання на позивача накладено штраф у розмірі 10% на загальну суму 587,29 грн. (а.с. 12).
Позивач оскаржує вищевказане рішення, як таке, що прийнято не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).
У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.
За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, платник податків, який самостійно визначив податкові зобов'язання у поданих ним податкових деклараціях має сплати в повному обсязі відповідні суми у встановлені податковим законодавством строки.
Суд критично ставиться до посилань позивача, як на ознаку протиправності рішень, на ту обставину, що на підставі статті 6 Закону України від 02.09.2014р. №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» підприємство звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з огляду на наступне.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Статтею 6 Закону №1669-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вирішено звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
У відповідності до частини четвертої статті 4 даного Закону перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Згідно із Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 №1085, м. Слов'янськ до таких населених пунктів на відноситься.
Вказане дає підстави для висновку про нерозповсюдження на позивача пільги, передбаченої статтею 6 Закону №1669-VII з плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 805/3279/17-а (адміністративне провадження № К/9901/4349/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Відтак, позивачем в порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), пункту 57.1. статті 57 (строки сплати податкового зобов'язання) Податкового кодексу України несвоєчасно сплачене самостійно визначене податкове зобов'язання, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання.
Приймаючи до уваги вищенаведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач порушив строки сплати грошового зобов'язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні державної або комунальної власності) за 2017 рік №9010652359 від 02.02.2018 р.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0049924707 від 22.07.2019 року прийнято податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2019 року №0049924707, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У задоволенні позову комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2019 року №0049924707 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв