61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
30.10.2019 Справа № 905/1314/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М.
при секретарі судового засідання (помічник судді) Степанян К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, місто Харків, майдан Театральний, будинок 1, код ЄДРПОУ - 13511245)
до Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 37; код ЄДРПОУ- 38363663)
про зобов'язання вчинити певні дії,-
за участю представників сторін:
від позивача: Амельченко С.О. довіреність №16 від 02.07.2019
від відповідача: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» про зобов'язання звільнити державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 158,80 кв. м. на першому та другому поверхах будинку лабораторії (реєстровий номер 38727770.8.АААИБД278), яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, 2, шляхом підписання акту приймання - передачі з Балансоутримувачем - Маріупольською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставне користування відповідачем державним майном, переданим йому на строкове платне користування відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5920/2013 від 13.03.2013, термін дії якого було закінчено 31.12.2018.
Ухвалою суду від 23.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1314/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.08.2019 та встановлено строк відповідачу для надання суду відзиву на позов.
Ухвалою суду від 07.08.2019 відкладено підготовче засідання на 29.08.2019; продовжено відповідачу процесуальний строк для надання суду відзиву та встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив у разі необхідності.
На адресу суду 16.08.2019 надійшов відзив на позовну заяву від Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті».
Через канцелярію суду 29.08.2019 представник позивача надав відповідь на відзив.
У судовому засіданні 29.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 02.10.2019.
Ухвалою суду від 29.08.2019 у задоволенні клопотання Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» про об'єднання справ №905/1314/19 та №905/1315/19 за позовами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» про зобов'язання вчинити певні дії, в одне провадження відмовлено.
На адресу суду 23.09.2019 від Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» надійшли письмові заперечення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що позивачем не доведено порушення Державною установою «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» умов договору оренди, що мало б наслідком, згідно пункту 10.4 договору, відсутність у орендаря (позивача) права продовжувати його дію на новий строк.
Ухвалою суду від 02.10.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/1314/19 та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2019.
На адресу суду 11.10.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України.
Відповідно до ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 15.10.2019, враховуючи, що воно було заявлене після закриття підготовчого провадження та без обґрунтування причин пропуску строку визначеному в ч.2 ст. 207 ГПК України суд залишив його без розгляду.
У судовому засіданні 15.10.2019 судом досліджено письмові докази у справі та перед судовими дебатами, з метою справедливого розгляду справи, суд оголошено перерву у судовому засіданні до 30.10.2019.
У судовому засіданні 30.10.2019 представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзиві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
13.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - орендодавець, позивач) та Державною установою «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5920/2013.
Предметом цього договору є строкове, платне користування державним майном - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 158,80 кв. м. на першому та другому поверхах будинку лабораторії (реєстровий номер 38727770.8.АААИБД278) (далі - Майно), яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, 2, що знаходиться на балансі Маріупольської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», залишкова вартість якого на 01.10.2015 становить 445 019,99 гривень. (п. 1.1. договору №5920/2013 від 12.12.2013 (з урахуванням Договору №6 від 10.02.2016 про внесення змін).
Стан Майна на момент укладання договору визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря (п.1.2. договору).
Відповідно до розділу 2 договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання Майна. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання покладається на Орендодавця.
Пунктом 5.10 договору (з урахуванням Договору №7 від 23.01.2017 про внесення змін), передбачений обов'язок Орендаря, у разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодовувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.
Цей договір укладено строком до 31.12.2018 включно (п. 10.1. договору №5920/2013 від 12.12.2013 (з урахуванням Договору №8 від 25.01.2018 про внесення змін)..
Відповідно до пунктів 10.3., 10.4. (з урахуванням Договору №7 від 23.01.2017 про внесення змін), зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди Сторін за умови обов'язкового погодження з Балансоутримувачем та уповноваженим органом управління. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном, який надається на запит орендодавця.
Пунктом 10.6. договору передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 10.10. (з урахуванням Договору №7 від 23.01.2017 про внесення змін) Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання між Орендарем та Балансоутримувачем. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
Доказів продовження строку дії договору оренди №5920/2013 від 13.12.2013 матеріали справи не містять.
Матеріали справи свідчать, що позивач передав, а відповідач прийняв без зауважень за актом приймання-передачі від 13.12.2013 державне майно - нежитлові вбудовані приміщення, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Луніна, 2.
Стан майна на момент укладання договору, у відповідності з узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря, не потребує капітального ремонту.
16.01.2019 орендодавець звернувся із заявою №11-05-00183 від 15.01.2019 до Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті», в якій посилаючись на припинення дії договору оренди №5920/2013 від 13.12.2013, та враховуючи відсутність згоди Балансоутримувача на продовження дії цього договору, просив повернути майно із оренди.
06.03.2019 орендодавець в листі №11-05-01062 від 05.03.2019 повідомив Державну установу «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» та Маріупольську філію Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо можливості нарахування неустойки у зв'язку з неповерненням орендованого майна за договором оренди №5920/2013 від 13.12.2013, дія якого припинилась. В листі було викладене попередження, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна, Регіональне відділення буде змушене звернутися до суду з позовом про примусове повернення майна із оренди.
У відповіді за вих.№1276/17-01-02/вих/17 від 05.06.2019 на листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області Маріупольська філія ДП «Адміністрація морських портів України» повідомила орендодавця, що нею неодноразово було запропоновано Державній установі «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» повернути майно із оренди, зокрема нежитлове вбудоване приміщення площею 158,80 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, 2.
В листі №11-05-02751 від 13.06.2019, адресованому Державній установі «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повторно просило повернути майно за актом приймання-передавання.
Доказів повернення майна з оренди у порядку, встановленому договором №5920/2013 від 13.12.2013 станом на момент розгляду даної справи, суду не надано.
Предметом розгляду у цій справі є вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області про зобов'язання Державну установу «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» вчинити певні дії, а саме: звільнити державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 158,80 кв. м. на першому та другому поверхах будинку лабораторії (реєстровий номер 38727770.8.АААИБД278) (далі - Майно), яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, 2, шляхом підписання акту приймання - передачі з Балансоутримувачем - Маріупольською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Орендодавець листом №11-05-00183 від 15.01.2019 повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору оренди №5920/2013 від 31.12.2013, наголошував на неможливості продовження його дії на новий строк, у зв'язку з чим вимагав повернути майно.
Таку заяву було направлено відповідачу 16.01.2019 (а.с. 26), та отримано останнім 22.01.2019р. (а.с. 28), тобто повідомлення орендодавця здійснено з дотриманням місячного строку після закінчення строку договору, а тому договір оренди №5920/2013 від 31.12.2013 припинив свою дію 31.12.2018 в силу закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Судом встановлено, що сторонами у пунктах 10.9., 10.10 договору оренди обумовлено, що у разі припинення або розірвання цього договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (пункт 10.8. договору). Відповідно до п. 10.9. (з урахуванням Договору №3 від 10.02.2016 про внесення змін) Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання між Орендарем та Балансоутримувачем. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.
Сторонами не заперечується, що також підтверджено матеріалами справи, що об'єкт оренди відповідачем Балансоутримувачу не повернуто.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно на теперішній час перебуває у користуванні відповідача без належних на то правових підстав, оскільки строк договору оренди закінчився 31.12.2018.
Доказів продовження строку дії договору оренди №5920/2013 від 31.12.2013 матеріали справи не містять.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Так, господарським судом встановлено, що відзив на позовну заяву не відповідає вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Доводи відповідача зводяться лише до зазначення суспільної та державної значущості розташованої на спірному об'єкті оренди бактеріологічної лабораторії, як підстави для відмови у задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Таким чином, приймаючи до уваги закінчення строку договору оренди №5920/2013 від 13.12.2013, відсутність документального підтвердження повернення орендарем об'єкта оренди Балансоутримувачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення - задовольнити.
Зобов'язати Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 37; код ЄДРПОУ 38363663) вчинити певні дії, а саме: звільнити державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 158,80 кв. м. на першому та другому поверхах будинку лабораторії (реєстровий номер 38727770.8.АААИБД278), яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, 2, шляхом підписання акту приймання - передачі з Балансоутримувачем - Маріупольською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 3; код ЄДРПОУ 38728439)
Стягнути з Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 37; код ЄДРПОУ- 38363663) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, місто Харків, майдан Театральний, будинок 1, код ЄДРПОУ - 13511245) 1 921,00 гривень судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 30.10.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2019.
Позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, місто Харків, майдан Театральний, будинок 1, код ЄДРПОУ - 13511245)
Відповідач: Державна установа «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті» (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 37; код ЄДРПОУ- 38363663)
Суддя С.М. Фурсова