Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"31" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/961/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І,
за участю представника позивача: Орел С.С., дов. 14-258 від 05.06.2019
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Чуднівського районного комунального підприємства по обслуговуванню приміщень спільної власності територіальних громад
про стягнення 12312 грн.64 коп.
Процесуальні дії по справі.
Позивач подав позов про стягнення з Чуднівського районного комунального підприємства по обслуговуванню приміщень спільної власності територіальних громад 10782,20 грн. пені, 578,49 грн. 3 % річних та 951,95 грн. інфляційних.
Ухвалою господарського суду від 16.09.2019 суд вищезазначену позовну заяву залишив без руху, з підстав недотримання позивачем п.2 ч.1 ст. 164 ГПК України, оскільки до позовної заяви не додано документ, який підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
30.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків № 14/4-2675В від 25.09.2019, до якої додано платіжне доручення № 7008710 від 19.09.2019 про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою від 03.10.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 31.10.2019.
21.10.2019 та 23.10.2019 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 1580/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 228706,31 грн.
Відповідач в порушення своїх зобов'язань оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, визначених у п. 6.1 договору.
За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п. 7.2 договору заявлено до стягнення з відповідача 10782,20 грн пені.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 578,49 грн 3% річних та 951,95 грн інфляційних.
Правовою підставою заявлених позовних вимог позивач зазначає статті 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України.
Відповідач в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України письмового відзиву на позовну заяву не надав.
В судове засідання відповідач повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно на належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.69).
У поданому до суду клопотанні від 21.10.209 та 23.10.2019 відповідач вказує на те, що в порушення п.6 ч.5 ст. 174 ГПК України позивач до позовної заяви не додав доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, що вважає підставою для повернення позовної заяви .
Водночас, просить суд на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних на 95 %, оскільки вважає, що збитки позивача від дій відповідача є несуттєвими , а санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Просить суд врахувати, що прострочення платежів відбувалось на незначні періоди, які не перевищували кілька днів або кілька тижнів, що зумовлено специфікою списання бюджетних коштів.
Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов'язковою, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В судовому засіданні від 31.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
31.12.2014 Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та Чуднівським районним комунальним підприємством по обслуговуванню приміщень спільної власності територіальних громад (відповідач, покупець) укладено договір № 1580/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу (а.с. 17-22) з додатковими угодами № 1 від 12.02.2015, № 2 від 27.03.2015, № 3 від 07.04.2015, №4 від 22.05.2015, № 5 від 30.06.2015, № 6 від 29.07.2015, № 7 від 20.10.2015, № 8 від 22.10.2015, № 9 від 02.11.2015, № 10 від 25.11.2015 (а.с. 24-34).
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
За умовами п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця).
Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 57,000 тис. куб. м.
За умовами п. 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/ відключаючій арматурі покупця.
Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі.
Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлавузлів обліку газу покупця.
Приписами п. 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковою угодою № 8 від 22.10.2015 до договору купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 № 1580/15-БО-10 сторони домовились викласти п. 6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків " договору в наступній редакції: "Оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу."
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 228706,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015 (а.с. 35-41).
Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, а саме "Операции по Договор "1580/15-БО-10, Предприятие "Чуднівське РКП" с 01.01.-2015 по 31.10.2018" (а.с. 43-44).
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
У зв'язку з неналежним та несвоєчасними виконанням зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу № 1580/15-БО-10 від 31.12.2014, позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував до стягнення з відповідача 10782,20 грн. пені.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підстав ч.2 ст. 625 ЦК України 951,95 грн. інфляційних та 578,49 грн. 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 1580/15-БО-10 від 31.12.2014.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, судом встановлено факт належного виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки природного газу відповідачу у січні-грудні 2014 року на загальну суму 228706,31 грн.
Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав з порушенням умов, встановлених п. 6.1 договору, що підтверджується матеріалами справи.
Умовами п. 7.2 Договору сторони визначили відповідальність відповідача у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за невиконання пункту 6.1 Договору.
Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий від позивача природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з розрахунку (а.с. 13-16), за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню:
- за зобов'язаннями січня 2015 року пеню нараховано періодами, починаючи з 17.02.2015 по 16.03.2015 з урахуванням здійснених відповідачем оплат, на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді та склала 534,30 грн ;
- за зобов'язаннями лютого 2015 року пеню нараховано періодами, починаючи з 17.03.2015 по 20.04.2015 з урахуванням здійснених відповідачем оплат, на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, яка склала 1399,38 грн;
- за зобов'язаннями березня 2015 року пеню нараховано періодами, починаючи з 15.04.2015 по 29.09.2015 з урахуванням здійснених відповідачем оплат, на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, яка склала 6952,77грн
- за зобов'язаннями квітня 2015 року пеню нараховано періодами, починаючи з 15.05.2015 по 29.09.2015 з урахуванням здійснених відповідачем оплат, на суму простроченої заборгованості,що існувала у відповідному періоді, яка склала 454,20 грн;
- за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 17.11.2018 по 18.11.2015 на суму у простроченої заборгованості 4780,56 грн.; за період з 19.11.2015 по 29.11.2015 на суму простроченої заборгованості 1935,85 грн., яка в загальній сумі склала 37,20 грн.
- за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 на суму простроченої заборгованості 23621,23 грн; з 16.12.2017 по 17.12.2015 на суму простроченої заборгованості 6606,20 грн, яка в загальній сумі склала 44,40 грн.
- за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по21.04.2016 на суму простроченої заборгованості 9066,34 грн. ; з 22.04.2016 по 22.05.2016 на суму простроченої заборгованості 9066, 34 грн , яка загальній сумі склала 1359,95 грн.
За розрахунком позивача загальна сума нарахованої пені склала 10782,20 грн.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним. Відтак вимога про стягнення з відповідача пені заявлена відповідно до умов договору та чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в сумі 10782,20 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 578,49 грн. 3% річних та 951,95 грн. інфляційних нарахувань, суд зауважує наступне.
Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 13-16) 3 % річних нараховано позивачем за аналогічні періоди та на суми простроченого зобов'язання, що й при нарахуванні пені. які в загальній сумі склали 578,49 грн.
Перевіривши поданий розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.
Таким чином, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 578,49 грн.
В частині вимог про стягнення з відповідача 951,95 грн. інфляційних (а.с.14,16), суд встановив, що нарахування позивачем здійснено за травень 2015 року на суму простроченої заборгованості 34315,30 грн , за червень 2015 року на суму простроченої заборгованості 23879,29 грн , за липень 2015 року на суму простроченої заборгованості 19952,10 грн, за серпень 2015 року на суму простроченої заборгованості 7694,85 грн та з лютого 2016 року по квітень 2016 року на суму простроченої заборгованості 9066,34 грн, які в загальній сумі склали 951,95 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.
Отже вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних заявлена у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в розмірі 951,95 грн.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про повернення позивачу позовної заяви з підстав п.6.ч.5 ст. 174 ГПК України суд дійшов висновку, що дане клопотання не може бути задоволено з таких підстав.
Пунктом 6 частини 5 статті 174 ГПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковомими згідно із законом.
Відповідач вжиття таких заходів пов'язує з п. 10.1 укладеного між сторонами договору, за яким сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжносей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має ініціювати такі переговори.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем порушений порядок позасудового врегулювання спору між сторонами, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
При цьому, відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі N 1-2/2002 від 09.07.2002.
Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.
Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду, зокрема щодо стягнення пені, передбаченої договором та 3% річних і інфляційних нарахувань, визначених ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволені клопотання відповідача про повернення позовної заяви позивачау.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що прострочення платежів відбувалися на незначні періоди, які не перевищували кілька днів або кілька тижнів, що було зумовлено специфікою списання бюджетних асигнувань.
Вважає, що збитки позивача від дій відповідача є несуттєвими, а санкції позивача є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Вказує, що позивач не надав доказів понесених ним збитків.
Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б давали суду підстави для застосування норм статті 233 ГК України та зменшення розміру штрафних санкцій, в даному випадку пені.
Щодо ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем товару отриманого за договором, то суд зауважує, що підставою для нарахування пені є саме факт несвоєчасної оплати, а не факт понесення збитків.
До того ж суд зауважує, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Інфляційні нарахування та 3 % річних не входять до складу штрафних санкцій тому суд, в порядку ст. 233 ГК України, не наділений повноваженнями щодо їх зменшення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставним та необґрунтованим, тому суд відмовляє в його задоволенні.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на загальну суму 12312,64 грн, з яких: 10782,20 грн - пеня, 578,49 грн - 3% річних,951,95 грн - інфляційні.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Чуднівського районного комунального підприємства по обслуговуванню приміщень спільної власності територіальних громад (13200, Житомирська область, Чуднівський район, м.Чуднів, вул. Леніна, буд 125, код ЄДРПОУ)
на користь Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720)
- 10782,20 грн пені;
- 578,49 грн 3 % річних;
- 951,95 грн інфляційних;
- 1921,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.11.19
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід.)