вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.11.2019м. ДніпроСправа № 904/4138/19
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії: Кіровоградського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк", м. Кропивницький, Кіровоградська область
до Приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 1 667,51 грн
Суддя Ярошенко В.І.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії: Кіровоградське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ВК і К" про стягнення суми заборгованості у розмірі 1667, 51 грн.
Ухвалою суду від 17.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4138/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом з тим,
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України, передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального суду України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду від 17.09.2019 була надіслана відповідачу на його юридичну адресу вказану в ЄДР, а саме: 49125, АДРЕСА_1 , з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
Поштовий конверт з ухвалою суду від 17.09.2019 повернувся з поштовою відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» (арк. с. 30-32).
За таких обставин суд має достатньо підстав вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, але останній не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором на інкасацію готівкових коштів № 820 від 31.10.2011 в частині оплати наданих послуг.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 193 Господарського кодексу України та 525-527, 610, 614, 626Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
31.10.2011 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - позивач, виконавець), Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (далі - Банк) та Приватним акціонерним товариством «ВК і К» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 820 на інкасацію готівкових коштів (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується власними силами і засобами здійснювати збирання та доставку в касу Банку готівкових коштів (грошової виручки) замовника для послідуючого перерахунку і зарахування на його рахунки.
Згідно пункту 1.3 договору, замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги в розмірах і в строки, передбачені цим договором.
Тариф за надані виконавцем послуги замовнику встановлюється в розмірі 240 грн за один раз проведення інкасації згідно додатку № 2. Плата за кожний повторний заїзд інкасаторів здавача сумки (мішка) з готівковими коштами становить 240 грн (пункти 4.1-4.2 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що виконавець направляє замовнику рахунок та акт виконаних робіт не пізніше 5 числа наступного місяця. Оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених п. 4.1 цього договору, проводиться щомісячно протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником від виконавця рахунку з вимогою сплатити вартість послуг за період, впродовж якого послуги були надані та підлягають оплаті.
Позивачем до позову додано копію рахунку-фактури № 4302 від 04.01.207 на суму 3120 грн, виставленого відповідачу на оплату комісійної винагороди за надання послуг з інкасації за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 (арк. с. 19).
Також позивачем надано до суду копію меморіального ордеру № 81929378 від 10.02.2017 про сплату відповідачем на користь позивача 1700 грн плати за інкасацію готівкових коштів згідно рахунку № 4302 від 04.01.2017 (арк. с. 20).
Позивач, посилаючись на неповну оплату відповідачем вартості наданих послуг згідно рахунку № 4302 від 04.01.2017, вважає, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1420 грн, на яку, у зв'язку із несвоєчасністю оплати наданих послуг, ним було нараховано пеню у розмірі 247, 51 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, сторонами у розділі 4 договору було визначено вартість послуг та умови їх оплати. А саме сторони погодили, що оплата наданих позивачем за даним договором послуг здійснюється відповідачем протягом 3 банківських днів з моменту отримання ним від позивача рахунку з вимогою щодо оплати наданих послуг за визначений період.
Доказів отримання відповідачем рахунку та вимоги щодо оплати наданих у грудні 2016 року послуг на суму 3120 грн до суду не надано.
Позивачем до позову додано копію претензії від 09.02.2019 № 109.20-10/24 щодо погашення існуючої заборгованості за грудень 2016 року у розмірі 1420 грн, яку, як зазначає позивач, ним було надіслано на адресу відповідача разом із розрахунком заборгованості.
При цьому, у якості доказу надсилання вказаної претензії на адресу відповідача позивачем додано до позову копію довідки Укрпошти датованою 15.02.2019 на поштовому відправленні 2502204152155 з відміткою про причини неврученні цінного листа адресатові (причина: адресат вибув) та роздруківка з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштового пересилання за трек-номером 2502204152155, за інформацією у якій вказане поштове відправлення було вручено адресатові 18.02.2019 (арк. с. 16-17).
Однак, зі змісту вказаних копій документів неможливо встановити кому саме і на яку адресу здійснювалось поштове відправлення та неможливо визначити перелік документів, які надсилались адресатові у даному поштовому конверті.
Також, сторонами у пункті 4.3 договору погоджено, що позивач (виконавець) направляє відповідачу (замовнику) рахунок та акт виконаних робіт не пізніше 5 числа наступного місяця.
Таким чином, рахунок на оплату послуг наданих у грудні 2016 року та акт виконаних робіт у грудні 2016 року позивач мав надіслати на адресу відповідача не пізніше 05.01.2017.
Доказів надсилання вказаних документів на адресу відповідача у строки та спосіб, визначені умовами договору, позивачем суду взагалі не надано.
Крім того, у розділі 3 договору «Умови збирання грошової виручки» сторонами погоджено порядок здавання сумок (мішків) з готівковими коштами в касу банку.
Відповідно до вказаного порядку, здавання сумок (мішків) з готівковими коштами до каси банку інкасаторами виконавця реєструється у двох примірниках Журналу обліку прийнятих сумок і мішків з валютними цінностями і порожніх сумок. Після приймання сумок (мішків) за кожним заїздом касир, контролер Банку і всі інкасатори виконавця засвідчують підписами обидва примірники Журналу обліку прийнятих сумок (мішків) з валютними цінностями та порожніх сумок і другий його примірник, засвідчений відбитком печатки каси Банку, видають старшому бригади інкасації виконавця для підтвердження здачі сумок з готівковими котами за призначенням.
Однак, позивачем не надано суду витягу із Журналу обліку прийнятих сумок (мішків) з валютними цінностями та порожніх сумок у якості доказів реєстрації здійснення у грудні 2016 року виконавцем інкасації грошових коштів відповідача та їх кількості.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки позивачем не надано ані доказів належного надання послуг у грудні 2016 року за договором на суму 1420 грн, ані доказів виконання умов пункту 4.3 договору щодо надсилання на адресу відповідача акту виконаних робіт, рахунку та вимоги про сплату заборгованості, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1420 грн безпідставними, а тому такими, що задоволенню не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 5.5 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених розділом 4 цього договору, замовник сплачує пеню на користь сторони, що зазнала збитків, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
У зв'язку із несвоєчасною оплату відповідачем послуг з інкасації грошових коштів у грудні 2016 року, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 247, 51 грн.
Як встановлено судом вище, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами надання відповідачу послуг з інкасації грошових коштів у грудні 2016 року на суму 1420 грн та не надано доказів виконання ним вимог пункту 4.3 договору.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 247, 51 грн також не підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філі: Кіровоградське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до Приватного підприємства "ВК і К" про стягнення 1667, 51 грн відмовити.
Судові витрати у розмірі 1921 грн покласти на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії: Кіровоградське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України
Повне рішення складено 05.11.2019
Суддя В.І. Ярошенко