вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.10.2019м. ДніпроСправа № 904/4149/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хавіної О.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Рудна, буд.47; ідентифікаційний код 00190905)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108)
про стягнення 75 599 грн. 19 коп.
Представники:
від позивача: Бондар О.Р. - представник (адвокат), довіреність від 14.02.2019р. №14/1456, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності від 08.01.2019р. №4087;
від відповідача: представник не з'явився.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4254/19 від 17.09.2019р.) про стягнення з відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 75 599 грн. 10 коп. - штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу у період з 24.06.2019р. по 30.06.2019р.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2019р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем подано клопотання (вх.№44167/19 від 01.10.2019р.) на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2019 року по справі №904/4149/19, яким було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2019р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 31.10.2019 о 10:30 год.
Позивач у клопотанні (вх.№46474/19 від 11.10.2019р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференеції просить суд: - дозволити позивачу взяти участь у судовому засіданні по справі №904/4149/19, яке призначене на 31.10.2019 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції; - доручити Дзержинському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (пр-т. Миру, 24, м. Кривий Ріг, 50074) забезпечити проведення в своєму приміщенні відеоконференції для участі за допомогою неї позивачу по справі №904/4149/19, яке призначено на 31.10.2019р. о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.
Клопотання обґрунтовано тим, що: - позивач не зможе забезпечити явку свого повноважного та компетентного представника у зв'язку із відсутністю забезпечення позивача службовим або найомним автомобільним транспортом; - процедура відеоконференції впроваджена законодавством України спеціально для зручності в реалізації права на судовий захист і на участь у судових засіданнях особам, які знаходяться в інших населених пунктах, ніж суд, що розглядає їх справи, а також для зменшення їх витрат на захист свої прав, пов'язаних з поїздками до судів, що знаходяться в інших населених пунктах ніж вони.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019р. відмовлено Приватному акціонерному товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" у задоволенні клопотання (вх.№46474/19 від 11.10.2019р.) про участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференці.
Позивач у клопотанні (вх.№48620/19 від 25.10.2019р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференеції просить суд: - дозволити позивачу взяти участь у судовому засіданні по справі №904/4149/19, яке призначене на 31.10.2019 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції; - доручити Дзержинському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (пр-т. Миру, 24, м. Кривий Ріг, 50074) забезпечити проведення в своєму приміщенні відеоконференції для участі за допомогою неї позивачу по справі №904/4149/19, яке призначено на 31.10.2019р. о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.
Клопотання обґрунтовано тим, що: - позивач не зможе забезпечити явку свого повноважного та компетентного представника у зв'язку із відсутністю забезпечення позивача службовим або найомним автомобільним транспортом; - процедура відеоконференції впроваджена законодавством України спеціально для зручності в реалізації права на судовий захист і на участь у судових засіданнях особам, які знаходяться в інших населених пунктах, ніж суд, що розглядає їх справи, а також для зменшення їх витрат на захист свої прав, пов'язаних з поїздками до судів, що знаходяться в інших населених пунктах ніж вони.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019р. відмовлено Приватному акціонерному товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" у задоволенні клопотання (вх.№48620/19 від 25.10.2019р.) про участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференці.
Відповідач у клопотанні (вх.№48896/19 від 28.10.2019р.) просить суд зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 50%, посилаючись на те, що: - позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення доставки вантажу; нарахований штраф має значний розмір; Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави; АТ "Укрзалізниця" несе тягар при наданні безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян; - при зниженні обсягів перевезень та значному зростанні вартості матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів, які становлять третину у складі операційних витрат регіональної філії, він має забезпечувати баланс доходів та витрат і, як наслідок, переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів; - в умовах дефіциту фінансових ресурсів, маючи гостру потребу у коштах для підтримання належного технічного стану основних засобів та виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху поїздів і оновлення рухомого складу, відповідач має значні суми заборгованості, зокрема, заборгованість по залучених коштах на кінець 2018 року становить 5 575,7 млн. грн.; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року - 311,5 млн. грн.; дебіторська заборгованість на кінець 2018 року - 71,6 млн. грн.
У судове засідання 31.10.2019р. з'явився представник позивача.
Представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається відповідач про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення відповідачу - Акціонерному товариству "Українська залізниця" - 08.10.2019р. та Регіональній філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - 07.10.2019р. ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019р. у справі №904/4149/19.
Судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Отже, ухвала суду від 02.10.2019 отримана відповідачем завчасно.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід також зазначити, що ухвалою суду від 02.10.2018, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання вказаної ухвали суду Акціонерним товариством "Українська залізниця" - 08.10.2019р. відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 23.10.2019р. включно.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 31.10.2019р. строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, участь у судовому засіданні його представника та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
Також суд наголошує на тому що, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Представник позивача у судовому засіданні 31.10.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 31.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
У червні 2019 року відповідачем - Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці здійснено перевезення вагонів залізничних, що перевозяться на своїх вісях, не поіменованих в алфавіті (порожні власні полувагони під навантаження), одержувачем яких є позивач - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Вказані перевезення оформлені наступними залізничними накладними: №№ 42690289, 42708610, 42708628, 42734590, 42752386, 42752493, 42752501, 42830794, 42830802, 42830810, 42830828, 42830836, 42830844, 42830851, 42830869, 42830877, 42830885, 42830893, 42830901, 42830919, 42830927, 42841007, 42841049, 42841056, 42846360, 42850149, 42850156, 42850164, 42850172, 42850180, 42850206, 42850214, 42850230, 42850248, 42850255, 42850263, 42850271, 42850289, 42850297, 42850305, 42851444, 42851451, 42851469, 42877829, 42877837, 42878736, 42878751, 42880179, 42880187, 42882720, 42882738, 42882746, 42882753, 42882761, 42882779, 42882787, 42882795, 42882803, 42882811, 42882829, 42882837, 42886002, 42886010, 42886028, 42886036, 42893461, 42893479, 42893495, 42893503, 42893511, 42898213, 42909754, 42909911, 42919605, 42923250, 42923268, 42923276, 42956425, 43038892, 43041607, 47306477, 47306485, 47349170, 47360946, 47360953, 47360961, 47452354, 47459656, 47459706, 47467089, 4746260, 47496294, 47496302, 47496310, 47497151 (а.с. 13 - 111)
Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на кожній зі спірних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу) та не спростовується відповідачем.
На підставі статті 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у червні 2019 року у розмірі 75 599 грн. 19 коп.
При цьому, відповідно до статті 116 Статуту залізниць України штраф передбачено за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними.
Відповідач у добровільному порядку штраф не сплатив, що і стало причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а тому підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011р. за №765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно з частиною 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).
В той же час, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно до пункту 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.
Згідно з нормами статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018р. у справі № 905/64/18.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначалось, у червні 2019р. на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними №№ 42690289, 42708610, 42708628, 42734590, 42752386, 42752493, 42752501, 42830794, 42830802, 42830810, 42830828, 42830836, 42830844, 42830851, 42830869, 42830877, 42830885, 42830893, 42830901, 42830919, 42830927, 42841007, 42841049, 42841056, 42846360, 42850149, 42850156, 42850164, 42850172, 42850180, 42850206, 42850214, 42850230, 42850248, 42850255, 42850263, 42850271, 42850289, 42850297, 42850305, 42851444, 42851451, 42851469, 42877829, 42877837, 42878736, 42878751, 42880179, 42880187, 42882720, 42882738, 42882746, 42882753, 42882761, 42882779, 42882787, 42882795, 42882803, 42882811, 42882829, 42882837, 42886002, 42886010, 42886028, 42886036, 42893461, 42893479, 42893495, 42893503, 42893511, 42898213, 42909754, 42909911, 42919605, 42923250, 42923268, 42923276, 42956425, 43038892, 43041607, 47306477, 47306485, 47349170, 47360946, 47360953, 47360961, 47452354, 47459656, 47459706, 47467089, 4746260, 47496294, 47496302, 47496310, 47497151 (далі разом - накладні).
Вказані накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Як підтверджується календарними штемпелями на зазначених вище накладних, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Також, позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).
Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви (а.с. 170 - 172), суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.
Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів відсутності вини в порушенні строків доставки вантажу та заперечень по суті позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 75 599 грн. 19 коп. не надав.
Враховуючи все вищезазначене, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 75 599 грн. 19 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50% задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.201р.5 № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 № 910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 № 904/3988/18 та від 29.05.2019 № 904/5943/18.
Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень також не повинно бути предметом дослідження у справі, яка стосується неналежного виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним з ним договором про надання послуг.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Рудна, буд.47; ідентифікаційний код 00190905) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108) про стягнення 75 599 грн. 19 коп. - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Рудна, буд.47; ідентифікаційний код 00190905) 75 599 грн. 10 коп. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп. - штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
05.11.2019р.